Постанова № 61684027, 28.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.09.2016 справа №905/1178/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача:ОСОБА_4 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київна рішення господарського судуДонецької області від11.08.2016 рокупо справі№ 905/1178/16 (Головуючий суддя Кротінова О.В., судді Курило Г.Є., Левшина Г.В.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька областьдо відповідачаПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київпростягнення 17 811,19 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (далі «Відповідач») 17 811,19 грн. вартості нестачі вугілля.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.08.2016 року у справі № 905/1178/16 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ (ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод», м. Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 00191193) 16504,91 грн. та відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 276,94 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2016 року у справі № 905/1178/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог -відмовити.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповно зясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт заперечує проти свого правонаступництва стосовно прав та обовязків Державного підприємства «Донецька залізниця». Вважає, що Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обовязків до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 року № 604, призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

23.09.2016 року до відділу організаційної роботи, документального забезпечення та канцелярії Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив № 115/13043125м від 23.09.2016 року на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Представник Позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2016 року у справі № 905/1178/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - без задоволення.

Представник Відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, в судовому засіданні просив рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2016 року у справі № 905/1178/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» у повному обсязі.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» №4442 VI від 23.02.2012 року зазначено, що Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» створено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Згідно додатку 1 вказаної Постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», до якого ввійшло й Державне підприємство «Донецька залізниця».

Статтями 1, 2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 зазначено, що Приватне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 07.12.2015 року за № НОМЕР_1 до ЄДР внесено інформацію щодо юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» м. Київ (код за ЄДРПОУ 40075815) з місцезнаходженням - 03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, буд. 5.

Відповідно до розділу «Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа», згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», (код за ЄДРПОУ 01074957), 83000, Донецька область, м. Донецьк, Ворошиловський район, вул. Артема, 68.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», а також факт реєстрації Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», положення статей 1, 2 статуту якого визначають положення щодо правонаступництва, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі права та обов'язки Державного підприємства «Донецька залізниця», як відповідача у даній справі, перейшли до його правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Одночасно, твердження апелянта відносно порушення судом при винесенні рішення ст. ст. 104, 107 Цивільного кодексу України, а також незастосування п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №604 «Про деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» не приймається колегією суддів до уваги, оскільки:

- по-перше, ч.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» має спеціальний (пріоритетний у застосуванні) характер по відношенню до загальних норм ст. ст. 104, 107 Цивільного кодексу України, що вбачається з п.2 Перехідних та прикінцевих положень цього Закону, і за своїм змістом не покладає факт правонаступництва створеного Приватного акціонерного товариства «Українська залізниця» за правами і обовязками визначених підприємств Укрзалізниці в залежність від обовязкового попереднього припинення означених підприємств (у тому числі і первісного Відповідача);

- по-друге, системний аналіз ч. ч. 3, 9 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та послідовності дій зі створення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», визначений Постановою КМУ №200 від 25.06.2014 року, дає підстави для висновку, що злиття підприємств, на базі яких мало створюватися Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», у тому числі: складання відповідних передавальних актів та формування статутного фонду, мало хронологічно передувати державної реєстрації їх правонаступника - Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», тобто, моменту набуття ним статусу субєкта правовідносин у розумінні ст. ст. 91, 92 Цивільного кодексу України. Отже, факт створення правонаступника за умов чинності ч. 3 ст. 2 Закону і перебування первісного Відповідача серед переліку підприємств, на базі яких мало бути створено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» як їх правонаступник, є цілком самодостатнім для правонаступництва;

- по-третє, за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які за ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» презюмуються достовірними, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» визначено правонаступником у тому числі і первісного Відповідача у цій справі, що узгоджується і зі змістом ч. 2 п. 2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ №735 від 02.09.2015 року, які не були змінені чи скасовані у встановленому діючим законодавством порядку на підтвердження наведених Скаржником аргументів щодо відсутності правонаступництва;

- по-четверте, ч.1 ст.2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» уповноважує Кабінет Міністрів України прийняти рішення про створення означеного Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», проте його статус як правонаступника відповідних підприємств (у тому числі первісного Відповідача) безпосередньо визначений цим Законом і можливість запровадження винятків чи обмежень щодо такого правонаступництва за підприємствами визначеного переліку, у тому числі в залежності від здійснення/нездійснення дій з інвентаризації майна у розумінні Постанови КМУ №604 від 12.11.2014 року, на яку посилається апелянт, вказаним Законом не передбачена.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає цілком обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо того, що належним відповідачем у справі є саме Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

Аналогічного висновку Вищий господарський суд України дійшов у Постанові від 04.08.2016 року у справі № 905/1021/16.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим судом предметом спору в даній справі є стягнення вартості нестачі вугілля, що виникла у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні підприємством залізничного транспорту загального користування.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч. З ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі-Статут залізниць) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

27.11.2015 року зі станції Ясинувата Донецької залізниці Приватне акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод» здійснило відправлення вагону № 61298881 (вантаж катанка сталева) згідно накладної № 50249127 на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці.

Відповідно до накладної № 50249127 зазначена маса вантажу складає - нетто 60 100 кг., вантаж маркований двома капроновими стрічками, маса 1 бунта більш 100 кг., упакування 128 кг.

При прибутті вантажу на станцію Бердянськ Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України (далі «Статут»), було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладних, не відповідає фактичній масі вантажу.

При контрольному переважуванні було виявлено, що у вагоні № 61298881 фактична маса вантажу складає: брутто 80 850 кг., тара перевірена 23 400 кг., нетто 57 450 кг., що менше ваги, вказаної у документі на 2 650 кг.

За результатами переважування було складено комерційний акт РА № 008042/333 від 03.12.2015 року.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 року.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача завданих збитків у сумі 17 811,19 грн.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно п.27 Правил видачі вантажу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту Залізниць України).

Відповідно до специфікації № 563 від 19.11.2015 року до контракту №13-001768 від 31.05.2013 року, вартість однієї тони катанки сталевої складає - 297 доларів США.

Відтак, вартість недостачі, виявленої у вагоні № 61298881 складає 16 504,91 грн. (2,35т. (недостача вантажу з урахуванням норми недостачі) х 297 дол. США грн. х 2 364,7 700 грн./100).

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено факт недостачі вантажу та здійснено розрахунок його вартості (з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним Банком України станом на 03.12.2015 року), що стало підставою часткового задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод».

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 11.08.2016 року у справі № 905/1178/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 до справи;

1 ГСДО;

1 ДАГС.