Постанова № 61684009, 26.09.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.09.2016 р. справа №913/840/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю;від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від22.08.2016 р.у справі№ 913/840/16 (суддя: Драгнєвіч О.В.)за позовомКонцерну "СоюзЕнерго", м. Новомосковськ Дніпропетровської областідоПублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат", м. Сєвєродонецьк Луганської області простягнення 432 186 грн. 63 коп.

В С Т А Н О В И В:

Концерн "СоюзЕнерго" (далі позивач) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" (далі ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", відповідач) про стягнення 3% річних в сумі 33 180 грн. 02 коп., нарахованих за період з 22.10.2014 р. по 30.05.2016 р. та інфляційних втрат в сумі 399 006 грн 61 коп. за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року включно у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару на підставі договору поставки №АМК-677-2014-пст від 25.02.2014 р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.08.2016 р. у справі № 913/840/16 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 33 156 грн. 70 коп., інфляційні нарахування в сумі 399 006 грн. 61 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 6 482 грн. 45 коп.

У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 22.08.2016 р., ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що, на його думку, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України, при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник, посилаючись висновок Луганської торгово-промислової палати від 14.10.2014 р. за № 25.12-10/30С про настання обставин непереборної сили за договором поставки №АМК-677-2014-пст від 25.02.2014р., який досліджувався при прийнятті постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р., стверджує, що підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, 25 лютого 2014 року між Концерном "СоюзЕнерго", як постачальником, та ПАТ "Алчевський металургійний комбінат", як покупцем, було укладено договір поставки № АМК-677-2014-пст (далі - договір).

Сортамент, кількість і ціна товару вказується в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору ціна товару за одиницю і по позиціях, а також порядок і умови оплати за поставлений товар вказується в специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків до договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару розуміється переданий на умовах цього договору товар по одній специфікації.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. договору розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України. Оплата товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в порядку, передбаченому специфікаціями.

Згідно з п. 6.3. договору приймання товару по кількості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при ОСОБА_6 від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами та доповненнями.

Згідно з п. 6.4. договору приймання товару по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при ОСОБА_6 від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями.

Умовами п. 7.1. договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 7.3. договору при порушенні строків постачання, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії товару.

У разі постачання неякісного, некомплектного товару, або товару що не відповідає умовам договору постачальник сплачує покупцеві штраф в розмірі 20% від вартості неякісного (некомплектного) товару.

Пунктами 10.1., 10.2. договору встановлено, що даний договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2014р., а в частині гарантійних зобовязань до повного їх виконання.

Також, між сторонами підписано специфікацію № 1 від 25.02.2014 р. та специфікацію № 2 від 12.03.2014 р. до договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач поставив відповідачу товар виробничо-технічного призначення на загальну суму 4 094 980 грн. 94 коп. з ПДВ.

Відповідач зобовязання щодо оплати отриманого товару виконав частково - лише в сумі 3 407 263 грн. 28 коп., залишок заборгованості відповідача перед позивачем склав 687 717 грн. 66 коп.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 р. у справі №922/5913/14 у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору, допущенням прострочення у виконанні грошового зобовязання, первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" на користь Концерну "СоюзЕнерго" борг в сумі 687 717 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 28 196 грн. 42 коп., 3 % річних в сумі 6 669 грн. 92 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14 451 грн. 68 коп.; в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 7 423 грн. 74 коп. відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову - 1 ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення з Концерну "СоюзЕнерго" 47 791 грн. 26 коп. штрафу за поставку неякісного товару відмовлено в повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову - 2 ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення з Концерну "СоюзЕнерго" 165 873 грн. 06 коп. штрафу за порушення строку поставки товару відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р. у справі № 922/5913/14 рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 р. в частині задоволення первісного позову скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, в решті оскаржуване рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 р. у справі № 922/5913/14 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 р. скасовано в частині наслідків розгляду позовних вимог за первісним позовом, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, в решті постанову Харківського апеляційного господарського суду залишено без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 р. залишено без змін.

Таким чином, рішенням господарського суду Харківської області від 06.03.2015 р. у справі №922/5913/14 підтверджено наявність заборгованості з боку відповідача перед позивачем у розмірі 687 717 грн. 66 коп., що утворилася внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором, а також специфікацією № 1 від 25.02.2014 р., специфікацією № 2 від 12.03.2014 р. щодо оплати поставленого позивачем товару та допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобовязання, внаслідок чого позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 28 196 грн. 42 коп. за період липень-вересень 2014 року та 3% річних в сумі 6 669 грн. 92 коп. за період з 26.06.2014 р. по 21.10.2014 р.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Як свідчать матеріали справи, 31 травня 2016 року на виконання рішення господарського суду Харківської області від 06.03.2015 р. у справі № 922/5913/14 відповідачем на користь позивача сплачено за платіжним дорученням № 3793 борг у розмірі 687 717 грн. 66 коп. та за платіжним дорученням № 3802 - 49 318 грн. 02 коп.

Враховуючи факт прострочення відповідачем оплати отриманого товару, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення на його користь з відповідача 3% річних за період з 22.10.2014 р. по 30.05.2016 р. в сумі 33 180 грн. 02 коп., а також інфляційних втрат за період з листопада 2014 року по квітень 2016 року включно в сумі 399 006 грн. 61 коп.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 33 156 грн. 70 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 399 006 грн. 61 коп., а у стягненні 3 % річних в сумі 23 грн. 32 коп. слід відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Щодо доводів відповідача стосовно неправомірності стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань внаслідок форс-мажорних обставин судова колегія враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вищезазначеної постанови Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. наданий відповідачем висновок Луганської торгово-промислової палати України №25.12-10/30С від 14.10.2014 р. досліджувався в межах справи № 922/5913/14.

Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 р. встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку по оплаті товару сплинув до настання форс-мажорних обставин, які згідно з висновком регіональної товарно-промислової палати виникли з 25.06.2014 р., тому, відсутні підстави для його продовження.

Крім того, судом апеляційної інстанції у даній постанові встановлено, що заявлені до стягнення інфляційні та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, вказана обставина не дає правових підстав для звільнення відповідача від сплати вищезазначених нарахувань.

Таким чином, з огляду на приписи ст. 35 ГПК України, доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними.

Судовою колегією враховано правову позицію Верховного суду України, що визначено у постанові від 20.12.2010 р. у справі № 10/25 за позовом дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Закарпатгаз" про стягнення 81 205 грн. 58 коп.

Так, відповідно до зазначеної постанови Верховного суду України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" на рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2016 р. у справі № 913/840/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 22.08.2016 року у справі № 913/840/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

Судді Л.Ф. Чернота

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1. позивачу;

2. відповідачу;

3. у справу;

4. ДАГС;

5. ГСЛО.