Постанова № 61683948, 27.09.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року Справа № 904/4608/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання не зявились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/4608/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ", м. Луцьк

відповідача-2: Приватного підприємства " СОТЛАЙН", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 488 063,36 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у даній справі (суддя Рудовська І.А.) заяву про збільшення розміру позовних вимог задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; код ЄДРПОУ 22808435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" (49044, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35323619) 922 606,85 грн. (девятсот двадцять дві тисячі шістсот шість грн. 85 коп.) заборгованості зі сплати вартості робіт за договором генерального підряду від 18.05.2012 р. № 1805; 570 276,20 грн. (пятсот сімдесят тисяч двісті сімдесят шість грн. 20 коп.) інфляційного збільшення суми боргу, 47 166,70 грн. (сорок сім тисяч сто шістдесят шість грн. 70 коп.) 3 % річних, 23 100,74 грн. (двадцять три тисячі сто грн. 74 коп.) судового збору.

В клопотанні відповідача-1 про припинення провадження відмовлено.

Повернуто на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Енергопростір" (49044, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35323619) надмірно сплачений судовий збір в розмірі 598,21 грн. (пятсот девяносто вісім грн. 21 коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 888 від 14.06.2016 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/4608/16.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач-1 повинен здійснити оплату суми зазначеної у п.4.2.3. Договору генерального підряду № 67 від 10.06.2013 р. Однак, станом на дату подачі позовної заяви відповідачем-1 не сплачено 10,6% від вартості робіт позивача, вказаної в п.3.1., що складає 922 606,85 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.8., 2.2.9 Договору генерального підряду замовник зобовязаний прийняти повний комплекс виконаних по обєкту робіт, що підтверджується відповідним Актом, який вказаний в п.1.11. даного Договору та оплати виконані генеральним підрядником роботи відповідно до умов даного Договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування відповідачу-1 на суму основного боргу на загальну суму 3% річних 47166,70 грн. та загальну суму інфляційного збільшення суми боргу 570 276,20 грн. (за період з 01.10.2014 р. по 14.06.2016 р.) Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу за означені періоди, суд першої інстанції вважав їх вірними та такими, що підлягали задоволенню.

Щодо посилань відповідача-1 у відзиві на припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 922 606,85 грн. у звязку з вчиненням відповідачем-1 зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача на цю суму, суд першої інстанції відмовив, оскільки відповідачем-1 суду не надано доказів дійсності та існування вказаної у заяві про зарахування зустрічних вимог суми заборгованості, а також не надено жодного первинного (бухгалтерського) документу, які складалися в процесі виконання даних Договорів, в підтвердження сум зарахуванням.

Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" (відповідач-1) із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" 922 606,85 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача-1 посилається на те, що господарським судом першої інстанції у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно не досліджено подані сторонами докази, не надано обґрунтовану і належну правову оцінку усім доводам відповідача-1.

Так, відступлення права вимоги, тобто передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином, є однією з передбачених статтею 512 Цивільного кодексу України підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

При заміні кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов'язанні не є підставою для припинення зобов'язань, як за основним договором, так і за договором, який укладено на його забезпечення, оскільки змінюється лише суб'єктний склад сторін зобов'язання.

До підстав припинення зобов'язання законодавець відносить, зокрема зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст.601 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи 25 травня 2016 року між ТОВ «ЕТАЛОН-ОІЛ» та ТОВ «ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ» укладений Правочин № 1/16 про уступку права вимоги, предметом якого є вимога до боржника (ТОВ «ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ») по поверненню суми в розмірі 1 100 000,00 грн. (мільйон сто тисяч гривень) згідно Договору генерального підряду № 67 від 10.06.2013 р. укладеного між Боржником (ТОВ «ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ») та Кредитором (ТОВ«ЕТАЛОН-ОІЛ»). Загальна сума, що уступається згідно вказаного Правочину - 1 100 000,00 грн.

01.07.2016 р. позивачу надіслано повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 17 від 01.07.2016 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта».

02.07.2016 р. відповідачем-1 надіслано ТОВ «БК ЕНЕРГОПРОСТІР» Заяву про зарахування зустрічних позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Обставини щодо існування Договору генерального підряду № 67 від 10.06.2013 р. та перерахування на рахунок ТОВ «БК ЕНЕРГОПРОСТІР» 1100000,00 грн. (одного мільйона ста тисяч гривень, 00 коп.) сторонами не оспорюються.

08.09.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він, посилаючись на норми чинного законодавства, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

22.09.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких він, посилаючись на норми чинного законодавства, просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

22.09.2016 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на інший час та дату.

Колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду відхиляє клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи на інший час та дату з огляду на наступне.

У відповідності до абзацу 3 пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно п. 3.9.2. вищезазначеної Постанови пленуму ВГСУ у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку колегії суддів, неявка у судове засідання представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду справи, оскільки у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

27.09.2016 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

В судових засіданнях представник позивач надав пояснення по справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства. Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання не зявились. Суд вважає, що вжив усі заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Вислухавши позивача, дослідивши докази у справі, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Пунктом 3.1 укладеного між сторонами Договору генерального підряду від 18.05.2012 року №1805 встановлено, що вартість робіт генерального підрядника встановлюється Договорною ціною, без врахування вартості матеріалів, устаткуванням, наданого замовником, для використання та встановлення на обєкті, передбаченому даним Договором, і становить 8 000 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %.

Згідно із пунктом 3.2. Договору генерального підряду вартість робіт, визначена в п. 3.1. даного Договору, є динамічною, і підлягає зміні лише за погодження сторін по фактичній вартості після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт на майданчику.

Судом встановлено, що після закінчення всіх будівельно-монтажних робіт на майданчику, в серпні 2013 року позивачем надано відповідачу-1 Акти приймання виконаних робіт, однак останній тривалий час не узгоджував відповідні акти.

Крім того, відповідачем-1 систематично, в період з 21.05.2012 року по 22.07.2014 року, не дивлячись на неузгодженість Актів приймання виконаних будівельних робіт здійснювалась оплата виконаних позивачем підрядником робіт. Так, станом на дату підписання Акта готовності обєкта до експлуатації 20.08.2013 року відповідачем-1 сплачено 5 457 393,16 грн., що підтверджується матеріалами справи.

В результаті, Акт готовності обєкта до експлуатації підписано, як зазначено вище 20.08.2013 року, введено в експлуатацію 22.08.2013 року, в підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копію Сертифікату, а Акти виконаних будівельних робіт так і не узгоджено відповідачем-1.

Відповідно до п. 4.2.3. Договору генерального підряду, сума в розмірі 30 % від вартості робіт генпідрядника, вказаної в п.3.1. перераховується на розрахунковий рахунок генерального підрядника протягом 35 банківських днів з дати підписання Акту готовності до експлуатації та введення обєкта в експлуатацію.

Таким чином, вартість виконаних робіт позивачем так і не була узгоджено відповідачем-1, як на дату введення обєкта в експлуатацію, так і через 35 банківських днів з дати підписання Акту готовності до експлуатації та введення обєкта в експлуатацію, а узгоджена лише 30.09.2014 року шляхом підписання 22 Актів приймання виконаних будівельних робіт.

Також, фактична вартість робіт позивача після закінчення усіх будівельно-монтажних робіт на майданчику була узгоджена шляхом підписання актів приймання виконаних робіт становила 8 700 000,01 грн.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Отже, виконання робіт позивачем та їх прийняття відповідачем-1 підтверджується актами прийняття виконаних робіт, довідкою про вартість КБ-3 та здійсненням часткової оплати.

Відповідачем-1 в період з 21.05.2012 року по 11.12.2014 року сплачено 7777393,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку №26007001308207, копії яких долучені до матеріалів справи.

Загалом, відповідачем-1 сплачено 89,40 % від вартості робіт Генерального підрядника.

Враховуючи зазначене, днем початку прострочення платежу саме є 01.10.2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач-1 повинен здійснити оплату суми зазначеної у п.4.2.3. Договору. Однак, станом на дату подачі позовної заяви відповідачем-1 не сплачено 10,6% від вартості робіт позивача, вказаної в п.3.1., що складає 922 606,85 грн.

Відповідно до п.п. 2.2.8., 2.2.9 Договору генерального підряду замовник зобовязаний прийняти повний комплекс виконаних по обєкту робіт, що підтверджується відповідним Актом, який вказаний в п.1.11. даного Договору та оплати виконані генеральним підрядником роботи відповідно до умов даного Договору.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено нарахування відповідачу-1 на суму основного боргу на загальну суму 3% річних 47 166,70 грн. та загальну суму інфляційного збільшення суми боргу 570 276,20 грн. (за період з 01.10.2014 р. по 14.06.2016 р.) Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу за означені періоди, суд вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції відмовив у припиненні провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 922 606,85 грн. у звязку з вчиненням відповідачем-1 зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача на цю суму, оскільки відповідачем-1 суду не надано доказів дійсності та існування вказаної у заяві про зарахування зустрічних вимог суми заборгованості, а також не надено жодного первинного (бухгалтерського) документу, які складалися в процесі виконання даних Договорів, в підтвердження сум зарахуванням.

Апеляційний суд погоджується з цим висновком суду першої інстанції і зазначає наступне з цього приводу.

Дійсно 25.05.2016 року між ТОВ «ЕТАЛОН-ОІЛ» (Первісний-кредитор) і ТОВ "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" (Новий-кредитор) укладено правочин №1/16 про уступку права вимоги по поверненню суми 1 100 000,00 грн. згідно з Договором генерального підряду №67 від 10.06.2013 року, укладеного між Боржником і Первісним Кредитором (т.3 а.с.67-68).

Матеріалами справи підтверджено також факт перерахування грошей за Договором генерального підряду №67 від 10.06.2013 року (передоплата) позивачу за виконання комплексу робіт (т.3 а.с.97-98).

Пунктом 4.2.1 Договору генерального підряду №67 від 10.06.2013 року передбачено сплату авансу позивачеві як генеральному підряднику (т.3 а.с.58).

Наразі положенням ст. 854 ЦК України не передбачено повернення авансу, сплаченого за договором підряду, так само і укладеним Договором генерального підряду не передбачено повернення авансу.

З матеріалів справи також не вбачається, що замовник ТОВ «ЕТАЛОН-ОІЛ» вчинив якісь дії щодо повернення авансу, сплаченого ним за вищеозначеним договором-ініціював судове провадження, направив вимогу про повернення тощо.

Отже, на момент уступлення ним як Первісним кредитором права вимоги 25.05.2016 року відповідачу-1 не можна зробити висновок про те, що це право вимоги по поверненню суми здійсненої передоплати належало йому на підставі вимог чи закону, чи договору.

За таких обставин не може бути визнана законною його заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка не ґрунтується на дійсній вимозі.

За таких обставин судом першої інстанції було обґрунтовано не взято до уваги заяву про зарахування зустрічних вимог як односторонній правочин, який має ґрунтуватися на реальних фактах (т.3 а.с.71).

Оскільки право вимоги повернення передоплати за договором підряду не передбачено ні законом, ні Договором генерального підряду №67 від 10.06.2013 року, то не можна говорити, що має місце зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а відтак і відсутні підстави для застосування ст.601 ЦК України до правовідносин між сторонами, як про це зазначає скаржник.

Постанова Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року у справі № 910/20978/15, на зміст якої посилається скаржник, за своїми фактичними обставинами відрізняється від тих, які є у цій справі, оскільки у ній йдеться про згоду/незгоду чи прийняттям/неприйняттям зарахування іншою стороною, а у цій справі йдеться про відсутність уступленого права вимоги, і як наслідок, відсутність зарахування.

Рішення є законним тоді, коли воно прийняте у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п.1 абз.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 23.03.2012 року).

Керуючись ст.ст., 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІЛЬДІЯ НЕРУХОМОСТІ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/4608/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2016 року у справі № 904/4608/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 28.09.2016 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков