Рішення № 61683052, 20.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 911/2473/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз», м.Хмельницький

до Національного університету державної податкової служби України, м.Ірпінь

про стягнення 22246,30 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» (далі позивач) до Національного університету державної податкової служби України (далі відповідач) про стягнення 22246,30 грн.

Провадження у справі №911/2473/16 порушено відповідно до ухвали суду від 05.08.2016 року та призначено справу до розгляду на 18.08.2016 року.

16.08.2016 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.08.2016 року подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Розгляд справи відкладався до 06.09.2016 року.

В судовому засіданні 06.09.2016 року оголошувалась перерва до 15.09.2016 року, в судовому засіданні 15.09.2016 року оголошувалась перерва до 20.09.2016 року.

В судовому засіданні 20.09.2016 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач в судовому засіданні 20.09.2016 року проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «Хмельницькгаз» (позивач, Постачальник) та Національним університетом державної податкової служби України (відповідач, Споживач) було укладено Договір № 2014/ТП-Б-КП-080040 від 13.03.2014 року на постачання природного газу за регульованим тарифом (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору Постачальник здійснює Споживачу постачання природного газу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу згідно з Додатком 2.

Відповідно п.4.6.1 Договору відповідач зобовязаний здійснювати оплату вартості послуг з постачання газу грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати заявлених обсягів, але не пізніше 25 числа звітного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється Споживачем до 30 числа звітного місяця поставки.

Згідно з п.5.3.3 Договору Споживач зобовязаний оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Позивач зазначає, що свої зобовязання по Договору виконав повністю та належним чином.

Однак, відповідач в порушення умов Договору свої зобовязання з оплати фактично отриманого природного газу не виконав, оплати за газ проводив не в повному обсязі та з порушенням строків. У звязку з чим, за відповідачем виникла прострочена заборгованість в сумі 17 374,27 грн.

Відповідач подав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначив, що Договір на постачання природного газу за регульованими тарифами Договір № 2014/ТП-Б-КП-080040 від 13.03.2014 року діяв з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року і у відповідності ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України (п. 10.1. Договору) був продовжений до 31.03.2015 року (Додаткова угода №7).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №9 до Договору № 2014/ТП-Б-КП-080040 від 13.03.2014 року, укладеної 05.03.2015 року, була збільшена на 2015 рік ціна цього Договору (106 807,83 грн.) на суму 21 361,35 грн. та становила 128 169,18 грн. Пункт 1 Додаткової угоди №9 набув чинності з 01.01.2015 року.

Відповідач зазначає, що обсяг природного газу на 2015 рік на суму 21 361,35 грн. був використаний протягом січня-лютого 2015 року і вся планова на 2015 рік сума 21 361,35 грн. сплачена 18.03.2015 року за платіжним доручення № 274 від 13.03.2015 року.

У звязку з чим, відповідач стверджує, що Договір на постачання природного газу за регульованими тарифами № 2014/ТП-Б-КП-080040 від 13.03.2014 року виконаний у повному обсязі.

Також, відповідач стверджує про необхідність переоформлення, на виконання п.10.1.1 Договору, додатку 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому мали бути визначені нові планові обсяги газу на продовжений термін. Також, в Договір мали бути внесені зміни щодо збільшення суми постачання газу.

Крім того, відповідач зазначає, що Національний університет державної податкової служби України реорганізований шляхом злиття в Університет державної фіскальної служби України на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №1184-р «Про утворення Університету державної фіскальної служби України» та наказу Державної фіскальної служби України від 15.01.2016 року №34 «Про утворення Університету державної фіскальної служби України». Внаслідок наведеної реорганізації у відповідності до ст. 104 Цивільного кодексу України всі права та обовязки відповідача перешйли до новоутвореної юридичної особи. Крім того, зазначає, що строк для предявлення вимог кредиторами до юридичної особи, що реорганізується (припиняється), був встановлений до 22.03.2016 року згідно з чинним законодавством України.

Дослідивши викладені в позові обставини та враховуючи заперечення відповідача, судом встановлено, що Додатковою угодою № 7 від 17.12.2014 року строк дії Договору було продовжено до завершення процедури закупівлі, але не пізніше 31.03.2015 року.

Судом встановлено, що відповідна додаткова угода № 8 від 01.03.2015 року вручена уповноваженому представнику Споживача, Споживачем без поважних причин не підписана, однак відбувалось фактичне споживання природного газу відповідачем та був підписаний акт прийому-передачі №593 від 31.03.2015 року, що свідчить про продовження договірних відносин.

Відповідно до п.5.3. Договору Споживач зобов'язується дотримуватись дисципліни споживання газу, оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу, самостійно обмежити (припинити) відбір газу у випадках передбачених Договором.

Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення добової норми (узгодженого графіка) та/або підтвердженого обсягу газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання, що встановлено п.4.5 Правил користування природним газом для юридичних осіб, які затверджені Постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012 року. Аналогічна умова зазначена в Договорі.

Також, п. 5.3.11. Договору передбачено, що у разі звільнення Споживачем займаного об'єкта (приміщення), на який поширюються умови Договору, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного об'єкта Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника за 20 діб до дати звільнення цього об'єкта і в цей самий строк здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених Договором, до дати зміни власника об'єкта включно, а Постачальник зобов'язаний припинити постачання газу з дати звільнення Споживачем обєкта, на який поширюються умови Договору.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника та (у разі наявності відповідного договору) газорозподільного/газотранспортного підприємства про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом, споживач зобовязаний здійснювати оплату спожитого обєктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів. (ч.3 п 6.8 Правил користування природним газом для юридичних осіб, які затверджені Постановою НКРЕ №1181 від 13.09.2012 року).

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, у позивача не було підстав для припинення поставки природного газу і відповідачем відповідна поставка природного газу у березні 2015 року фактично була прийнята, поставлений природний газ був використаний відповідачем та підписано акт прийому-передачі природного газу №593 від 31.03.2015 року.

Згідно з п. 4.6.1 Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати заявлених обсягів, але не пізніше 25 числа звітного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та надані послуги з його розподілу і постачання здійснюється Споживачем до 30 числа звітного місяця поставки.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше пятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6.3. Договору).

Сторони домовились, що під поняттям «недоплата вартості послуг з постачання газу» вони розуміють недоплату Споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з Постачальником обсяг газу (п. 4.6.4. Договору).

Таким чином, з огляду на умови Договору, договірні планові обсяги природного газу необхідні для обрахування розміру авансового платежу, який має сплачуватись до 25 числа звітного місяця. В той же час, Договором передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожитий газ має проводитись до 30 числа звітного місяця, а у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше пятого (5) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, умови Договору не обмежують постачання природного газу плановими обсягами та розрахованою плановою вартістю поставки.

Послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору (п.2.6. Договору).

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником (2.9.Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, спірна заборгованість в сумі 17 374,27 грн. виникла за поставки газу в січні-березні 2015 року всього на суму 81089,52 грн., з яких погашено за рахунок попередньої переплати на суму 42353,90 грн. та сплачених відповідачем у березні 2015 року 21361,35 грн. Таким чином, прострочення на суму 17 374,27 грн. тривало з квітня 2015 року, з оглядну на ст. 534 Цивільного кодексу України відповідно за природний газ, отриманий відповідачем частково у лютому 2015 року (не доплачено 2381,97 грн.) та у березні 2015 року (не оплачено на 14992,30 грн.).

Щодо посилань відповідача на реорганізацію Національного університету державної податкової служби України в Університет державної фіскальної служби України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. (ч. 2 ст. 104 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Частиною 3 ст. 107 Цивільного кодексу України передбачено, що передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час прийняття рішення Національний університет ДПС України (код 02973089) знаходиться в стані припинення за рішенням засновників. Запис про припинення вказаної юридичної особи в реєстр не внесений. Отже, відповідач не є таким, що припинився.

Крім того, відповідачем не надано суду передавального акта, з якого б вбачалося, що зобов`язання щодо якого виник спір передано правонаступнику.

Таким чином, оскільки діяльність відповідача ще не припинена шляхом реорганізації (злиття), і відповідачем не надано суду передавального акта, з якого б вбачалося, що зобов`язання щодо якого виник спір передано новоутвореній юридичній особі, відповідач має відповідати за спірними зобовязаннями.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором купівлі-продажу, за яким згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується зобовязання відповідача оплатити фактично отриманий ним природний газ на суму 17 374,27 грн. (на 2381,97 грн. недоплати за лютий 2015 року та на 14992,30 грн. неоплати на березень 2015 року).

У звязку з порушенням грошових зобовязань по оплаті спожитого природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 2463,83 грн. пені, 1737,43 грн. інфляційних та 670,77 грн. 3% річних.

Пунктом 6.1. Договору передбачено, що за невиконання або за неналежне виконання своїх зобовязань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позову, пеня нарахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.07.2015 року по 05.10.2015 року в сум 2463,83 грн., тобто в період прострочення на спірну суму боргу та в межах шестимісячного строку з моменту порушення зобовязання.

Інфляційні та річні нараховані позивачем за період прострочення на спірну суму боргу, що відповідає фактичним обставинам справи та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Національного університету державної податкової служби України (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Карла Маркса, 31, код 02973089) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» (29019, м. Хмельницький, п-т ОСОБА_1, 41, код 05395598) 17 374,27 грн. основного боргу, 2463,83 грн. пені, 1737,43 грн. інфляційних, 670,77 грн. 3% річних та 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 27.09.2016 р.