Рішення № 61683032, 28.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016Справа №910/16457/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» провідшкодування шкоди в порядку регресу 3 154,74 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явились;від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 28.09.16 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу 3 154,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" на підставі договору страхування наземного транспорту № 046.0756815.170 від 02.04.2014., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено доплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки "Nissan», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля "ВАЗ 2109", державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПАТ "УСК "Гарант-Авто" та, враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 3154,74 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2016 порушено провадження у справі № 910/16457/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 28.09.2016.

23.09.2016 через загальний відділ діловодства суду позивач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У судове засідання, призначене на 28.09.2016 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Зважаючи на те, що позивачем було подано клопотання про розгляд справи без участі його представника, а неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між ПрАТ "Страхова компанія "Альфа Страхування" (страховик) та фізичною особою ОСОБА_1 (страхувальник) 02.04.2014 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 046.0756815.170 (далі - Договір страхування), згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу-автомобіля "Ніссан" реєстраційний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.15 у справі № 910/29249/14, що набрало законної сили 20.02.15, було задоволено позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Альфа Страхування» до ПАТ «УСК «Гарант-Авто» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8869 грн. 21 коп.

Частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти встановлені в рішенні Господарського суду м. Києва від 05.02.15 у справі № 910/29249/14 мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню при розгляді даної справи. У вказаному судовому рішенні встановлено наступне.

13.04.2014 в м Кременчуці Полтавської області на вул. Республіканській біля будинку 30 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), у якій громадянин ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом-автомобілем "ВАЗ" реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем НОМЕР_3, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Із довідки ВДАІ України про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_4 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю НОМЕР_3, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_2

Постановою Крюківського районного суду м Кременчука Полтавської області від 06.05.2014 (справа № 3/537/327/2014) ОСОБА_2 за вчинення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпА, та притягнуто його до адміністративної відповідальності.

Після вказаної ДТП страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні та надав всі необхідні документи.

Згідно експертного звіту ТОВ "Юніверсал Асістанс- Україна" №2809/2397 від 30.04.2014, страхового акту №1348.206.14.01.01 від 08.05.2014, ремонтної калькуляції і у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування від позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 8 869, 21 грн. що підтверджується платіжними дорученнями № 11201 від 12.05.2014 (в матеріалах справи).

Таким чином, до позивача, на думку останнього, перейшло в межах вказаної суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації ним автомобіля НОМЕР_4 та завдання майнової шкоди автомобілю НОМЕР_3, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля НОМЕР_4, застрахована в ПАТ УСК "Гарант Авто" полісом АС №3852892, що підтверджується наданою суду довідкою МТСБУ( в матеріалах справи). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50000,00 грн., франшиза- нуль грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 позивачем було складено страховий акт по справі № 1348.206.14.01.01 на суму 8869,21 грн., яку було сплачено на користь страхувальника 12.05.2014 відповідно до платіжного доручення № 11201 та витягу з відомості виплат страхового відшкодування № 167.

Крім того, 11.06.2014 позивачем було складено розрахунок суми доплати страхового відшкодування (страховий акт № 1348.206.14.01.02), в якому значиться: вартість відновлювального ремонту та розмір збитку - 16355,00 грн., франшиза - 595,00 грн., процент виплат - 100%, авансові виплати складають 8869,21 грн., всього до виплати 3154,74 грн.

16.06.2014 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування шляхом перерахування на користь страхувальника 3154,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14414 та витягом з відомості виплат страхового відшкодування № 215 від 16.06.2014.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, сума доплати в розмірі 3154,74 грн. не була включена позивачем до ціни позову у справі № 910/29249/14 та питання про стягнення коштів в розмірі 3154,74 грн. судом не вирішувалось, отже залишок суми страхового відшкодування, на отримання якого має право позивач, складає 3154,74 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3154,74 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042 м. Київ, пров. Новопечерський, будинок 19/3; ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (02160 м. Київ, просп.. Возз'єднання, 19, ідентифікаційний код 30968986) страхове відшкодування в сумі 3145 (три тисячі сто сорок п'ять) грн. 74 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.09.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.