Рішення № 61682815, 26.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016Справа №910/12547/16

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"про відшкодування шкоди в порядку регресу 29016,82 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Самойленко П.М. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) заявлено позов до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 29016,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №24797а5д від 26.05.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 порушено провадження у справі №910/12547/16, розгляд справи призначено на 25.07.2016; витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо полісу №АІ/5402721.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2016 відкладено розгляд справи до 05.09.2016.

26.07.2016 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.

05.09.2016 позивач подав письмові пояснення та додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2016 відкладено розгляд справи до 12.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.09.2016.

У судовому засіданні 26.09.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, а також подав додаткові документи до матеріалів справи.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився повторно, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.09.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.05.2015 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування», як страховиком, та ОСОБА_2, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №24797а5д, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема, автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк».

Строк дії договору встановлено з 25.06.2015 по 24.06.2016 (п. 14.1.-14.2. договору).

Пунктом 25.1. договору сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.

Згідно з п. 25.15. договору страхове відшкодування сплачується шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 25.11. договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замовлення, рахунок, акт виконаних робіт тощо), якщо інше не погоджено між страховиком та вигодонабувачем.

25.09.2015 о 08 год. 30 хв. в м. Дніпропетровську по пр. ім. Газети «Правда», відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме: ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, у результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.10.2015 у справі №202/7917/15-п встановлено порушення ОСОБА_4 вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

26.09.2015 власник застрахованого автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, в якій просив виплатити відшкодування на СТО.

09.10.2015 станцією техобслуговування ПП «Сінгл-Сервіс» виставлено власнику застрахованого автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, рахунок-наряд №П254За на суму 20915,50 грн., а також СТО ФОП ОСОБА_5 виставлено рахунок-наряд №П254За на суму 10980,51 грн.

При цьому як вбачається зі Звіту №Z15115 від 15.11.2015, складеного оцінювачем ОСОБА_6 (свідоцтво №645 від 27.05.2002), вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу, з технічної точки зору, автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент проведення дослідження, складає 36879,43 грн.

Листом №12608/3117 БТ від 16.10.2015 вигодонабувач за Договором добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №24797а5д від 26.05.2015 погодив здійснення страхової виплати на СТО для здійснення ремонту автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №24797а5д від 26.05.2015, позивач склав страхові акти №1.003.15.14007/VESKO21940 та №1.003.15.14007/VESKO21941 від 19.10.2015, згідно з якими пошкодження внаслідок ДТП транспортного засобу автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в загальному розмірі 30016,82 грн.

На підставі складених страхових актів №1.003.15.14007/VESKO21940 та №1.003.15.14007/VESKO21941 від 19.10.2015 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» сплатило суму страхового відшкодування в загальному розмірі 30016,82 грн. на рахунок СТО ПП «Сінгл-Сервіс» та ФОП ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №201 815 та №201 817 від 20.10.2015.

Представник позивача звертався до відповідача (як особи, відповідальної за завдану шкоду) з вимогою №14007/УБК від 23.03.2016, в якій просив компенсувати витрати ПрАТ «СК «АХА Страхування» у розмірі 30016,82 грн. Проте, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" відповіді на вимогу не надало та страхове відшкодування не сплатило.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом зокрема є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування (потерпілому), отримало від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається, а не ст. 1191 ЦК України, на яку посилається позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 (VIN-код НОМЕР_3), яким спричинено ДТП належить ОСОБА_7 та знаходився під керуванням ОСОБА_4

Доказів того, що ОСОБА_4 не мав права керування транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а тому враховуючи положення статті 62 Конституції України, які закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 керував вказаним транспортним засобом на законних підставах.

За приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як законним володільцем цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_8 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) №АІ/5402721, строк дії якого встановлено з 10.02.2015 по 09.02.2016 та предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ» (VIN-код НОМЕР_3).

За приписами п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Отже, оскільки ОСОБА_8 експлуатував автомобіль марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Як передбачено в пункті 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АІ/5402721 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 31896,01 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми - 30016,82 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АІ/5402721 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 29016,82 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 119; ідентифікаційний код 35265086) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) страхове відшкодування в сумі 29016 (двадцять дев'ять тисяч шістнадцять) грн. 82 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.09.2016.

Суддя О.А. Грєхова