Рішення № 61682721, 01.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2016Справа №910/12921/16

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт"

про стягнення грошових коштів

Суддя Ю.В. Цюкало

Представники сторін:

від позивача: Куриленко М.В. - за довіреністю від 09.06.2016 року;

від відповідача: не з'явився.

В судовому засіданні 01 серпня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

У липні 2016 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (позивач) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (відповідач) про стягнення 49 000,00 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АЕ/5257140.

Відповідач звернувся до суду із відзивом, у якому за викладених підстав проти позову частково заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 року суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/12921/16. Розгляд справи призначено на 01.08.2016 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 100132 (надалі - Договір або Договір добровільного страхування).

Предметом Договору є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (2011 року випуску).

Вказаний транспортний засіб страховик прийняв на страхування на випадок заподіяння збитків, в тому числі, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 11.02.2016 року, коли водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4, рухаючись по проспекту Будівельників зі сторони вулиці Карла Лібкнехта в м. Маріуполі, не дотримався безпечної дистанції і скоїв зіткнення з автомобілем "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2

В результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано страхове відшкодування в розмірі 80 948,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 40056 від 26.02.2016 року на суму 56 663,68 грн. та № 41527 від 19.04.2016 року на суму 24 284,44 грн. Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується страховими актами № UA2016021100040/L01/01 від 26.02.2016 року та № UA2016021100040/L01/02 від 18.04.2016 року.

Позивач стверджує, що його страхувальнику було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення Правил дорожнього руху України водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АЕ/5257140.

Представник відповідача у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував частково, посилаючись на помилкове ототожнення позивачем понять «відновлювального ремонту» та «страхового відшкодування», у зв'язку із чим вважає, що стягненню на користь позивача підлягає 46 893,07 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими правовими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.03.2016 року у справі № 3/263/371/2016, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України. Останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Страхувальник має право вибору страховика для укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

З урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті, на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування (ст. 21 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_4 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5257140.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем з ОСОБА_4 полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/5257140, відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страховика цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Щодо тверджень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, то вони спростовуються наступним.

Згідно з п. 10.5.6 Договору добровільного страхування при частковому пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування розраховується як вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля.

Частиною 2 ст. 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається з акту № НОМЕР_3 від 28.03.2015 року (складено ФОП ОСОБА_5) вартість відновлювального ремонту автомобіля "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 83 845,00 грн.

Відповідно до листа Верховного суду України від 19.07.2011 року "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Також, згідно з п.п. 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика) коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.

З урахуванням викладеного, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2011 року випуску, дорівнює нулю, так як на момент ДТП 11.02.2016 року, строк експлуатації останнього не перевищував строку вказаного у Методиці для відповідного транспортного засобу. Доказів наявності обставин, зазначених в п. 7.39. Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не надані.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про правильність визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі № НОМЕР_3 від 28.03.2015 року.

Згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно частини 2 підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи викладене, з урахуванням положень ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", те, що полісом № АЕ/5257140 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн. та франшизу в сумі - 1000,00 грн., сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "Хундай", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 49 000,00 грн. з розрахунку 50 000,00 грн. (відшкодована шкода з урахуванням ліміту по майну у розмірі 50 000,00 грн.) - 1 000,00 грн. (франшиза).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" (04073, м. Київ, пров. Балтійський, будинок 20, ідентифікаційний код 22229921) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312), грошові кошти: 49 000,00 грн. (сорок дев'ять тисяч гривень) страхового відшкодування та 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору. Видати наказ.

3. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/12921/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 15.09.2016 року.

СуддяЮ.В. Цюкало