Рішення № 61682363, 13.09.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.2016 Справа №905/2073/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТ", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" металургійний завод", м. Донецьк

про стягнення суми заборгованості у розмірі 546016,82грн., інфляційних витрат у розмірі 478596,47грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пені в сумі 470075,93грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився,

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАНТ" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" металургійний завод" про стягнення суми заборгованості у розмірі 546016,82грн., інфляційних витрат у розмірі 478596,47грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пені в сумі 470075,93грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 509, 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором купівлі-продажу №27905дс від 29.03.2013. Зазначив, що відповідачем не сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. Сума боргу з урахуванням часткової сплати становить 546016,82грн.

На підставі п. 7.1 договору та статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу за прострочення виконання грошового зобовязання інфляційні нарахування у розмірі 478596,47грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пеню в сумі 470075,93грн.

Ухвалою господарського суду від 25.08.2016 на підставі ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи: роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 06.07.2016, від 15.08.2016 та від 30.08.2016 про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події». Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНТ" (надалі - продавець) та Приватним акціонерним товариством "Донецьксталь" металургійний завод" (надалі - покупець) укладений договір купівлі-продажу №27905дс з відповідними додатками до нього (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору Продавець зобов'язався передати, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити, згідно з умовами договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі - Товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами в додаткових угодах, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору ціна за договором відповідає рівню звичайних цін. Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в наступному порядку, якщо обумовлено в додаткових угодах: 30% від вартості партії товару перераховується в формі передоплати на основний рахунок на передоплату, виставленого рахунку; 20% від вартості партії товару перераховується на розрахунковий рахунок постачальника протягом трьох банківський днів з моменту повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження на підставі рахунку на передоплату, виставленого рахунку; 50% від вартості партії товару перераховується протягом 10-ти банківських днів з дати поставки товару, на підставі рахунку на оплату. Датою оплати товару вважається дати зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Відповідно до п. 8.1 Договору договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2013. Додатковою угодою від 30.12.2013 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2014.

До матеріалів справи надано позивачем копію платіжного доручення з якого вбачається, що відповідачем було здійснено передоплату за поставку товару в розмірі 30% вартості товару у сумі 231660,00грн.

Як встановлено у судовому засіданні відповідач повідомлявся про готовність товару до відвантаження в телефонному режимі (протокол с/з від 25.08.2016).

На виконання умов договору позивачем постачався товар, який отриманий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними №691/13 від 20.11.2013 на суму 67716,00грн., №721/13 від 28.11.2013 на суму 73192,82грн., №735/13 від 03.12.2013 на суму 19008,00грн., №761/13 від 24.12.2013 на суму 93324,00грн., №762/13 від 25.12.2013 на суму 55020,00грн., №767/13 від 30.12.2013 на суму 324480,00грн., №033/14 від 29.01.2014 на суму 128832,00грн., №064/14 від 12.02.2014 на суму 16104,00грн., які містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

Крім того, факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей встановленої форми, товарно-транспортними накладними, копії зазначених документів долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткової накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідач отримав товар, але в повному обсязі за нього не сплатив, своїх зобовязань перед позивачем не виконав.

Додатковою угодою №2 від 13.11.2013 сторони визначили умови оплати: покупець, оплачує товар шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця протягом 10-ти днів з дати його поставки.

Сума боргу з урахуванням часткової сплати становить 546016,82грн.

22.07.2015 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №1415/3 про сплату заборгованості в розмірі 546016,82грн. за договором купівлі-продажу №27905дс від 29.03.2013.

Відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач отримав товар та свої зобовязання з повної оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 546016,82грн. боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 478596,47грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пені в сумі 470075,93грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Також, відповідно до приписів Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту п.7.1. Договору у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1 %, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від вартості неоплаченого в строк товару за кожний день прострочення платежу за весь період прострочки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% у сумі 470075,93грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком пені суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду розмір пені підлягає задоволенню у сумі 470071,96грн., нарахованих на:

-видаткову накладну №721/13 від 28.11.2013 за період з 09.12.2013 по 01.06.2016 у сумі 4905,22грн.,

-видаткову накладну №761/13 від 24.12.2013 за період з 10.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 14074,90грн.,

- видаткову накладну №762/13 від 25.12.2013 за період з 13.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 47922,42грн.,

-видаткову накладну №767/13 від 30.12.2013 за період з 16.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 281648,64грн.,

-видаткову накладну №033/14 від 29.01.2014 за період з 13.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 108218,88грн.,

-видаткову накладну №064/14 від 12.02.2014 за період з 27.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 13301,90грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних суд визнає його арифметично вірним. З огляду на що, 3% річних підлягають задоволенню у сумі 38640,71грн., нарахованих на:

-видаткову накладну №721/13 від 28.11.2013 за період з 09.12.2013 по 01.06.2016 у сумі 407,83грн.,

-видаткову накладну №761/13 від 24.12.2013 за період з 10.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 1156,84грн.,

- видаткову накладну №762/13 від 25.12.2013 за період з 13.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 3938,83грн.,

-видаткову накладну №767/13 від 30.12.2013 за період з 16.01.2014 по 01.06.2016 у сумі 23149,20грн.,

-видаткову накладну №033/14 від 29.01.2014 за період з 13.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 8894,70грн.,

-видаткову накладну №064/14 від 12.02.2014 за період з 27.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 1093,31грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат у сумі 478596,47грн. суд визнає його не вірним. Оскільки індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

Відповідно до абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція.

При цьому, при розрахунку судом інфляційних, встановлено, що розмір інфляційних витрат є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем.

Відповідно до вимог пункту 2 статі 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду та його представник у судовому засіданні наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось та представником не заявлялось.

За таких обставин, господарський суд при винесенні рішення обмежений розміром позовних вимог, визначеним позивачем.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають інфляційні втрати у сумі 472390,65грн., нарахована за:

-видатковою накладною №761/13 від 24.12.2013 за період з 01.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 14141,07грн.,

-видаткову накладну №762/13 від 25.12.2013 за період з 01.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 48313,55грн.,

-видаткову накладну №767/13 від 30.12.2013 за період з 01.02.2014 по 01.06.2016 у сумі 284319,97грн.,

-видаткову накладну №033/14 від 29.01.2014 за період з 01.03.2014 по 01.06.2016 у сумі 111685,42грн.,

-видаткову накладну №064/14 від 12.02.2014 за період з 01.03.2014 по 01.06.2016 у сумі 13930,64грн.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТ" до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" металургійний завод" про стягнення суми заборгованості у розмірі 546016,82грн., інфляційних витрат у розмірі 478596,47грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пені в сумі 470075,93грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" металургійний завод" (83062, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, б.122; код ЄДРПОУ 30939178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНТ" (61024, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 19383142) суму заборгованості у розмірі 546016,82грн., інфляційних витрат у розмірі 472390,65грн., 3% річних в сумі 38640,71грн., пені в сумі 470071,96грн., судовий збір у розмірі 22906,81грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 13 вересня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19 вересня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява