Ухвала суду № 61681754, 30.09.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 вересня 2016 року Справа № 916/2755/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" на ухвалуГосподарського суду Одеської області від 15.07.2016та на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі№ 916/2755/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.доТовариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський зерновий порт"про625 125,20 дол. США (еквівалент - 13 210 807,73 грн.) та 12 759 527,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.07.2016 та на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 916/2755/15. Однак вказана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Відповідно до статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Оскаржувана заявником касаційної скарги ухвала Господарського суду Одеської області від 15.07.2016 в апеляційному порядку не переглядалась, що унеможливлює для Вищого господарському суду України прийняття її до провадження.

Стосовно вимог в частині оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" підписана представником ОСОБА_5, однак жодного документу, що підтверджує повноваження цієї особи як законного представника, до матеріалів, що надійшли разом з касаційною скаргою до суду не додано.

Враховуючи викладене, неможливо дійти висновку, що касаційну скаргу підписано повноважною особою.

Відповідно до пункту 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не зазначено.

Частиною 4 статті 111 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні (сторонам) у справі.

Проте скаржником до касаційної скарги не додано доказів на підтвердження направлення копії скарги іншим сторонам у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні з касаційною скаргою заявником не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявлено в касаційній скарзі клопотання про відстрочення сплати судового збору у зв'язку з тим, що ТОВ "Безнадійні зобов'язання" перебуває у скрутного фінансовому становищі. Однак жодних доказів існування скрутного фінансового становища, а також відсутності можливості сплатити судовий збір у належному розмірі скаржником суду не надано.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або відстрочити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення від сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень з урахуванням того, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як роз'яснено в пп. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (зокрема про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, заявлене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" не підлягає задоволенню, оскільки вказані скаржником обставини не обґрунтовано належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у колегії суддів відсутні правові підстави для відстрочення сплати судового збору.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктом 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 62 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено наступне: за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 1113 названого Кодексу. Отже, якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.

Проте в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм процесуального та матеріального права судами попередніх інстанцій, не вказано, які норми були не застосовані, застосовані неправомірно або порушені судами.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Відповідно до частини 3 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного, керуючись статтями 86, 107, 111, пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" у прийнятті касаційної скарги в частині вимог оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 15.07.2016 у справі № 916/2755/15.

2.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

3.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Безнадійні зобов'язання" в частині вимог оскарження ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі № 916/2755/15 повернути скаржнику.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець