Ухвала суду № 61681669, 27.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

27 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2,

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору купівлі-продажу кредитного портфелю недійсним в частині відступлення права вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому підлягає скасуванню.

Вказував, що суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати її позивачу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2016 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (ПАТ - «ОТП Банк») про визнання договору купівлі-продажу кредитного портфелю недійсним в частині відступлення права вимоги.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: зазначення ціни позову, сплати судового збору, додання копій договору, який позивач просить визнати недійсним та копії договору від 20.11.2006 року який заявник просить визнати недійсним, зазначення доказів на підтвердження порушення прав позивача у зв'язку із продажем кредитного портфелю.

Вказана ухвала отримана ОСОБА_1 08.06.2016 року (а.с. 9).

14.06.2016 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року подав до суду квитанцію про сплату судового збору у сумі 551,21 грн., як за позовну заяву немайнового характеру, та клопотання про відкриття провадження у справ, де зазначив, що докази на підтвердження його позовних вимог будуть подані з урахуванням положень ч. 1 ст. 131 ЦПК України.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було в повному обсязі виконано вимоги Голосіївського районного суду м. Києва від 25 травня 2016 року, а саме: не зазначено ціну позову, судовий збір сплачено не в повному обсязі, не наданий документ на підтвердження існування договору, який просить визнати недійсним позивач, та не надано копію кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ «ОТП Банк».

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з огляду на наступне.

У ст. 3 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК України або не сплачено судовий збір, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.

В зв'язку з наведеними обставинами слід дійти висновку, що суд першої інстанції не може залишати позовну заяву без руху з підстав неподання позивачем доказів. Питання подання доказів може бути вирішено в наступних стадіях цивільного процесу і не доведеність позивачем своїх вимог є підставою до відмови у задоволені позову.

Крім того, вказуючи на необхідність зазначення позивачем ціни позову та сплати позивачем судового збору суд першої інстанції не врахував положення ч. 2 ст. 80 ЦПК України.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху, судом не було зазначено розміру судового збору, що підлягав сплаті, а позивач на виконання вимог ухвали надав квитанцію на суму 551,21 грн.

Частиною 2 ст. 80 ЦПК України передбачено, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не звернув уваги на вказані норми процесуального закон, що призвело до порушення порядку, встановленого для вирішення цього питання.

Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 218, 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 15 червня 2016 року - скасувати і передати питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Справа № 757523/7749/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11211/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.