Ухвала суду № 61681639, 20.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Слюсар Т.А.

суддів: Волошиної В.М., Котули Л.Г.

при секретарі: Крічфалуши С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року

в справі за заявою ОСОБА_2 про роз'яснення ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року про забезпечення доказів до пред'явлення позову.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулась у суд із заявою про забезпечення доказів до подання цивільного позову.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

В порядку забезпечення доказів надано ОСОБА_2 та її представнику, діючому на підставі довіреності, тимчасовий доступ до Державного земельного кадастру - Національної Кадастрової Системи (надалі - НКС) і наявної у державному земельному кадастрі - НКС інформації щодо 2,0 га землі (призначення під ОСГ, кадастровий номер НОМЕР_1), а саме щодо імен, найменування і адрес третіх осіб у яких, як видно з листа від 29 грудня 2014 року ГУ Держземагенства у Київській області, перебуває у користуванні (власності) земельна ділянка кадастровий номер якої НОМЕР_1; шляхом витребування з Головного управління державного земельного агентства у Київській області (38760797 код юридичної особи, 03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14) та огляду ОСОБА_2, її представнику доказів - фактичних даних щодо імен, найменувань і адрес третіх осіб у яких перебуває у користуванні (власності) земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1.

15 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд із заявою про роз'яснення рішення суду, обґрунтовуючи тим, що ухвала суду від 15 липня 2015 року є не зовсім зрозумілою в резолютивній частині стосовно того, яким чином має відбутись огляд нею та її представником даних що зберігаються по АДРЕСА_1 в електронній формі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, необґрунтованість та незаконність ухвал суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу районного суду та передати питання роз'яснення рішення суду на новий розгляд до суду першої інстанції.

Про день і час учасники судового розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились в судове засідання.

Відповідно до ст. 221 ЦПК України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Частиною 3 ст. 75 ЦПК передбачено, що судова повістка-повідомлення повинна містити найменування та адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення, а також про те, що участь у її вчиненні для цієї особи не є обов'язковою. Таким чином, на відміну від повістки про виклик до суду та оголошення про виклик, судова повістка-повідомлення виконує в цивільному судочинстві інформаційну функцію.

Положеннями ч. 4 ст. 74 ЦПК України передбачено, що судові повістки про виклик мають бути вручені особі, яка викликається, з урахуванням часу на підготовку до справи, але не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, а судові повістки-повідомлення - завчасно.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що учасники судового розгляду повідомлені належним чином.

Між тим, зазначені висновки суду матеріалами справи не підтверджені.

У справі відсутні докази про направлення судових повісток-повідомлень на адресу заявниці та її представника, не долучено до справи й відомостей, розписок, які б свідчили про повідомлення учасників про день і час розгляду справи у іншій спосіб.

Відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 1,3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI. 1950), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи .

Поінформованість осіб, які беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду, є однією із суттєвих гарантій реалізації ними права на особисту участь у процесі. З цією метою законодавець передбачив різні форми повідомлення особи про час і місце судового засідання та способи їх доставки: поштою - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, через кур'єрів, через сторону або її представника, безпосередньо в суді, телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, через оголошення в пресі. Зокрема, ч. 7 ст. 74 ЦПК передбачено можливість надіслання судової повістки за місцем роботи особи, а ч. 5 ст. 74 та ч. 3 ст. 191 ЦПК передбачено можливість повідомлення учасників цивільного процесу про день судового засідання під розписку в суді.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції формально підійшов до розгляду даної справи, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основопложних свобод, позбавивши заявницю права на справедливий судовий розгляд.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції, як постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а справу - направленню до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 293, 303, 307, 311 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 759/10419/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/12626/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Слюсар Т.А.