Рішення № 61681335, 28.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.16р. Справа № 904/1853/16За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 13 929 631, 34 грн. за договором на транспортування природного газу магістрльними трубопроводами

Головуючий колегії: ОСОБА_1

Судді: Мартинюк С.В.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача - ОСОБА_3, довіреність № 1859 від 29.12.15р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 83 від 01.09.16р.;

- ОСОБА_5, довіреність № 82 від 01.09.16р.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (далі - відповідач) суму 9 119 549, 41 грн. основного боргу, 3 167 147, 72 грн. пені, 599 355,89 грн. інфляційних, 210 684, 53 грн. 3% річних, 832 893, 79 грн. 7% штрафу, а всього 13 929 631, 34 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобовязань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011038/Н06 від 27.09.11р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві вказує, що позивачем здійснено нарахування пені всупереч вимогам частини 3 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (ч. 4. ст. 12 попередньої редакції Закону). Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7% штрафу є неправомірними з огляду на положення п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань». Разом з тим, відповідач вказує, що розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивачем розраховано інфляційні нарахування з врахуванням інфляції місяця не за весь період існування заборгованості, а окремо за кожен місяць, де була інфляція, а місяці, в яких була дефляція, не враховані. Таке вибіркове нарахування інфляційних призвело до зайвого нарахування відповідних сум. Окрім того, нарахування 3% річних та інфляційних здійснено позивачем на суми, які погашались шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання (далі спільні протокольні рішення), що на думку відповідача, є безпідставним.

Ухвалою суду від 11.05.16р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 06.06.16р.

Ухвалою суду від 07.06.16р. справу прийнято до колегіального розгляду в наступному складі колегії: головуючий колегії ОСОБА_1, судді - Кеся Н.Б., Ніколенко М.О.

У зв'язку з перебуванням судді Кесі Н.Б. у щорічній основній відпустці, ухвалою суду від 25.07.16р. справу прийнято до колегіального розгляду в наступному складі колегії: головуючий колегії ОСОБА_1, судді - Мартинюк С.В., Ніколенко М.О.

Клопотанням від 10.09.2016 року відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 9 119 549, 41 грн., з огляду на спільні протокольні рішення, на підставі яких сторонами здійснено взаєморозрахунки.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

27.09.2011 року між позивачем (газотранспортне підприємство) та відповідачем (замовник) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011038/Н06 (далі Договір), у відповідності з умовами якого газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобовязується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами в розмірі, в строки та порядку, передбаченому умовами Договору (п. 1.1 Договору).

Додатковими угодами до Договору № 1 від 17.01.2013, № 2 від 30.12.2013, № 3 від 17.03.2014, №4 від 17.07.2014, №5 від 05.11.2014, № 6 від 26.12.2014, № 7 від 31.03.2015 та № 8 від 30.06.2015 сторонами внесено зміни до Договору.

Відповідно до п.11.1 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Умови Договору застосовуються до відносин сторін, з 01 жовтня 2011 року. Договір діє в частині транспортування газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим Договором. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний наступний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Положеннями п. 3.1 та п. 3.4 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) встановлено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з п. 5.4 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акту наданих послуг.

Так, в період з січня 2015 року по червень 2015 року позивачем надано обумовлені договором послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 9 119 549, 41 грн.:

- у січні 2015 року на загальну суму 13 809 357,85 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2015 № 01-15-1109011038/Н06;

- у лютому 2015 року на загальну суму 11 680 230,89 грн. відповідно до акту наданих послуг від 28.02.2015 № 02-15-1109011038/Н06;

- у березні 2015 року на загальну суму 9 568 317,64 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.03.2015 № 03-15-1109011038/Н06;

- у квітні 2015 року на загальну суму 11 633 345,44 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2015 № 04-15-1109011038/Н06;

- у травні 2015 року на загальну суму 3 290 429,23 грн. відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2015 № 05-15-1109011038/Н06;

- у червні 2015 року на загальну суму 2 508 887,09 грн. відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2015 № 06-15-1109011038/Н06.

Відповідно до п. 5.5 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковими угодами до Договору) оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється змовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вказує позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за Договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 9 119 549, 41 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.3 Договору в редакції Додаткової угоди №1 до Договору).

На підставі приписів п.7.3 Договору та в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.01.15р. по 09.02.16р. у розмірі 3 167 147, 72 грн., 3% річних за той самий період у розмірі 210 684, 53 грн., інфляційні за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 599 355, 89 грн.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 7% штрафу за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 832 893, 79 грн.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за Договором (а.с.12-14, Т.2), відповідач не виконав своїх зобовязань щодо оплати наданих позивачем послуг з транспортування газу на загальну суму 9 119 549, 41 грн., яка складається з наступних сум:

- залишку заборгованості у розмірі 3 320 233,09 грн. за послуги, що були йому надані позивачем у квітні 2015 року відповідно актів наданих послуг від 30.04.2015 №04-15-1109011038/НО6 (відповідачем погашено лише частину вартості таких послуг у розмірі 8 313 112, 35 грн.);

- заборгованості у розмірі 3 290 429,23 грн. за послуги, що були йому надані позивачем у травні 2015 року відповідно до актів наданих послуг від 31.05.2015 №05-15-1109О11О38/НО6;

- заборгованості у розмірі 2 508 887,09 грн. за послуги, що були йому надані позивачем у червні 2015 року відповідно до актів наданих послуг від 30.06.2015 №06-15-1109011038/Н06.

Крім того, після звернення з позовом до суду (15.03.2016) відповідачем сплачено обумовлені договором послуги у розмірі 8 106 974, 25 грн. наступним чином:

-31.03.2016 року здійснено оплату наданих послуг на суму 655 820, 53 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача (а.с.199, т.І);

-01.04.2016 року здійснено оплату наданих послуг на суму 7 811, 14 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача (а.с.199, т.І);

-спільним протокольним рішенням від 09.06.2016 року №1647/у погашено заборгованість ПАТ «Дніпропетровська» перед позивачем за договором від 27.09.2011 року №1109011038/Н06 за період квітень-червень 2015 року, в сумі 7 443 342,58 грн. в тому числі по місяцях: квітень - 1 644 838,35 грн., травень - 3 289 964,5 грн., червень -12 508 539,72 грн.

Відповідно до п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині позовних вимог на суму 8 106 974,25 грн. основного боргу підлягає припиненню.

В задоволенні позовних вимог про стягнення решти суми основного боргу у розмірі 1 012 545, 16 грн. відмовляється судом, з огляду на те, що оплата вказаної суми була здійснена відповідачем до порушення провадження у справі.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача пені та 7% штрафу, суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2005 року у справі №Б24/235/05 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Дніпропетровськгаз», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Статтею 19 Закону України від 14.05.1992р. №2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (статтею 12 Закону, у редакції, що діяла на дату відкриття провадження, далі - Закону №2343) встановлено, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому стаття 1 цього Закону зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вживається у такому значенні - це зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Цією ж статтею визначені поняття щодо конкурсних та поточних кредиторів. Так, конкурсні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону №2343 (ч.4. ст.12 попередньої редакції Закону) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 12.03.2013 року по справі №29/5005/16170/2011).

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 2 статі 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до пункту 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Верховний Суд України у постанові від 04.02.2014 у справі №3-1гс14 зазначив, що аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до статі 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача штрафу та пені.

Наказом Міністерства палива та енергетики України затверджено наступний Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію: порядок визначає взаємовідносини між органами Державної казначейської служби України, головними фінансовими управліннями обласних державних адміністрацій, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», ДП «Енергоринок» та іншими учасниками розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, що проводяться відповідно до порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМ України від 11.01.2005р. № 20; розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього порядку, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню або договорів, що визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) та спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання; усі учасники розрахунків зобов'язані забезпечувати підписання спільних протокольних рішень на проведення розрахунків протягом 2 - х робочих днів з дня отримання таких спільних протокольних рішень; постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до порядку, затвердженого постановою КМ України від 11.01.2005р. № 20, складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (товарів, послуг), про що визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів; зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються відповідним головним фінансовим управлінням; відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами; спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків; відповідні головні фінансові управління надають головним управлінням державної казначейської служби довідку - заявку на перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг і житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло - водопостачання і водовідведення, квартирної плати, до 20-го числа поточного місяця у частині розрахунків за природний газ; не пізніше ніж за 2 дні до проведення розрахунків усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, надають до Державної казначейської служби України та його територіальних органів, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення. Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Державної казначейської служби України та його територіальних органів. Органи Державної казначейської служби України перевіряють правильність оформлення платіжних доручень щодо відповідності підписаним спільним протокольним рішенням; розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів; проведення розрахунків за теплопостачання, природний газ та його транспортування здійснюється таким чином: на підставі платіжних доручень органи Державної казначейської служби України перераховують кошти на рахунки теплопостачальних та газопостачальних організацій, які відкриті в органах Державної казначейської служби України. Останнім отримувачем коштів від постачальників ресурсів при розрахунках за теплопостачання, джерелом якого є природний газ, є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»; розрахунки учасників розрахунків здійснюються як у рахунок погашення заборгованості за природний газ, так і в рахунок оплати вартості планових обсягів постачання природного газу у поточному місяці; усі учасники розрахунків, що проводяться за порядком, залежно від виду платежу в графі «призначення платежу» платіжних доручень вказують такі параметри: розрахунковий період, вид бюджетного фінансування (пільги -«п», субсидії - «с»), ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ, номер та дату спільного протокольного рішення за наявності договору - дату та номер його укладення тощо; до 10-го числа місяця, наступного за звітним, відповідні головні фінансові управління складають з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) акти звіряння або договори і передають зведені реєстри актів звіряння спожитого природного газу та теплової енергії до ДК «Газ України», ДК «Укртрансгаз»; у частині пільг, субсидій та компенсацій населенню.

Так, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаментом соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків.

За умовами спільних протокольних рішень передбачалося надання державою коштів на погашення заборгованості за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню послуг, а також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №110901038/Н06 від 27.09.2011 року.

На виконання зазначених спільних протокольних рішень було здійснено погашення заборгованості за протранспортований у 2015 році природний газ відповідно до договору:

на суму 1 500 000,00 грн. - 20.01.2015 (спільне протокольне рішення № 110/у)

на суму 2 029 881,90 грн. - 19.02.20015 р. (спільне протокольне рішення №384/у)

на суму 2 232 682,90 грн. - 19.03.2015 року (спільне протокольне рішення №646/у)

на суму 1 201 291,10 грн. - 20.04.2015 року (спільне протокольне рішення №921/у)

на суму 1 289 245,17 грн. - 20.05.2015 року (спільне протокольне рішення №1193/у)

на суму 400 725,11 грн. - 17.06.2015 року (спільне протокольне рішення №1367/у)

на суму 351 345,56 грн.- 20.07.2015 року (спільне протокольне рішення №1651/у)

на суму 371 775,50 грн. - 19.11.2015 року (спільне протокольне рішення №2492/у)

Підписання сторонами у 2015 році спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови КМ України № 20 і Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерствапалива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", Державного казначейства України від 03.02.2009 N 55/57/43 засвідчує, що сторони фактично погодились, що залишок оплати протранспортованого природного газу за договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного спільного протокольного рішення. Тобто, день проведення взаєморозрахунків між сторонами, які здійснювались на підставі укладених між ними спільних протокольних для можливості отримання населенням пільг, був одночасно днем погашення заборгованості за протранспортований позивачем природний газ у відповідному ці поставки за договором №110901038/Н06 від 27.09.2011 року. Дії сторін з питань остаточних розрахунків за договором №110901038/Н06 від 27.09.2011 року за їх взаємною і домовленістю були підпорядковані вимогам спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів.

Враховуючи наведені обставин та перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних з урахуванням укладених спільних протокольних рішень, суд дійшов висновку щодо задоволення вимог про стягнення інфляційних за період з квітня 2015 року по червень 2015 року у розмірі 16 263, 72 грн., а також задоволення вимог про стягнення 3% річних за період з 21.02.15р. по 09.02.16р. у розмірі 48 337, 75 грн. 3% річних, тоді як врешті нарахувань інфляційних та 3% річних відмовляється судом.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України), а в силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів.

Викладене є підставою для часткового задоволення позову.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" (49044, м.Дніпро, вул. Шевченка, 2; код ЄДРПОУ 03340920) на користь Публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) суму 16 263, 72 грн. (шістнадцять тисяч двісті шістдесят три грн. 72 коп.) інфляційних, 48 337, 75 грн. (сорок вісім тисяч триста тридцять сім грн. 75 коп.) 3% річних, 969, 02 грн. (девятсот шістдесят девять грн. 02 коп.) судового збору.

В частині позовних вимог щодо стягнення суми 8 106 974, 25 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя С.В. Мартинюк

Суддя М.О.Ніколенко

Повний текст рішення підписано-

28.09.2016р.