Ухвала суду № 61680793, 28.09.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 753/24294/15-ц Головуючий в І інстанції: Домарєва О.В.

Апеляційне провадження 22-ц/796/9361/2016 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк С.В.,

суддів - Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.,

при секретарях - Гоін В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 16714 грн. 78 коп.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 11 березня 2010 року укладено договір №б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 1000 грн. 00 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а відповідач у свою чергу зобов'язувався погасити кредит та сплатити за його користування відсотки у розмірі 36,00% річних. Позивач виконав умови кредитного договору та надав відповідачу зазначені грошові кошти у повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 16714 грн. 78 коп. виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору від 11 березня 2010 року, а саме: у зв'язку із порушенням строків сплати платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих відсотків. Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 16714 грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп., а всього 17932 гривні 78 коп. (а.с.45-47).

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року задоволено заяву про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року, скасовано заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року, справу призначено до розгляду (а.с.61).

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 16714 грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 1218 грн. 00 коп., а всього 17932 гривні 78 коп.(а.с.101-103).

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року, ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав, представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» - Хитрова Л.В. скаргу не визнала.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 11 березня 2010 року укладено договір №б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 1 000 грн. 00 коп., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а відповідач у свою чергу зобов'язувався погасити кредит та сплатити за його користування відсотки у розмірі 36.00% річних.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач виконав умови згаданого кредитного договору та надав відповідачу ОСОБА_2 у кредит грошові кошти у сумі 1000 грн. 00 коп.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим заборгувала позивачу станом на 31 липня 2015 року кошти у сумі 16714 грн. 78 коп., що складається із заборгованості за кредитом у сумі 2962 грн. 11 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 9900 грн. 54 коп., заборгованості за пенею та комісією у сумі 2580 грн. 00 коп., несплаченого штрафу відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: фіксовану частину у сумі 500 грн. 00 коп. та процентну складову у сумі 772 грн. 13 коп.

Наявність вказаної заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.3), який перевірено судом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при цьому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 статті 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Приписами статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, що встановлено ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позика частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до кредитного договору.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності не застосування судом строку позовної давності, про застосування якої заявлялось стороною відповідача, не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 264 ЦК України - перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відносно цього питання суд першої інстанції правильно зазначав, що з розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж в погашення заборгованості відповідачем був здійснений 06 листопада 2012 року в сумі 4037 грн. Аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє суду зробити висновок про те, що оскільки 06 листопада 2012 року відповідачем був сплачений платіж в сумі 4037 грн. в рахунок погашення кредиту, це свідчить про визнання відповідачем свого боргу, та в цьому випадку відбулось переривання перебігу позовної давності, строк якої повинен відраховуватись з 06 листопада 2012 року. У зв'язку з тим, що позовна заява надійшла до суду 28 вересня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, клопотання про відмову в задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності не підлягало задоволенню.

Крім того, згідно з п. 1.1.7.31 Правил надання банком послуг строк позовної давності відносно вимог Банку по поверненню кредиту, оплати відсотків за користування кредитними коштами винагороди, неустойки, - пені, штрафів, витрат, Банк залишає 50 років (а.с.20).

Позичальником не оспорювалось, що він був ознайомлений з умовами правил надання банком послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновку суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: