Постанова № 61678504, 22.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 р. Справа №805/2400/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі Белікові Д.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422,

за участю:

представник позивача – не з’явився,

представник відповідача – не з’явився.

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд:

- скасувати у повному обсязі Рішення Державної податкової інспекції у м.Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 про застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у загальній сумі 3 537,49 грн., в тому числі штраф у розмірі 3 023,42 грн., пеня – 514,07 грн. за період з 21.06.2014 року до 08.07.2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради (далі по тексту – Територіальний центр, позивач), зареєстровано як платник єдиного внеску та фактично, у період за який застосовано штраф та пеня, знаходився в зоні проведення антитерористичної операції (м. Краматорськ Донецької області з 21.06.2014р. до 08.07.2014р.), яка і по сей день триває на території Донецької та Луганської областей згідно до Указа Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р. Відповідно до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, платники єдиного внеску, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від сплати єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції. Крім того, зазначив, що повідомлення-рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі по тексту –ДПІ, відповідач) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) було винесено безпідставно, а тому є протиправним, таким, що суперечить нормам чинного законодавства України.

Крім іншого, у обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов’язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції до позивача не застосовується. Також позивач посилається на те, що у період дії форс-мажорних обставин не працювало Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську.

Відповідач у наданому через канцелярію суду відзиві, проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість вимог позивача. Відповідач зазначив, що 19 червня 2014 року позивачем засобами E-mail був наданий звіт за травень 2014 року, в якому Територіальним центром були самостійно визначені зобов’язання зі сплати єдиного внеску в сумі 50 643, 13 грн. Станом на 20.06.2014 року переплата в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) складала 20408,93 грн. Згідно наданому позивачем звіту за травень 2014 року в ІКП платника за кодом платежу 71010000 за терміном сплати 20 червня 2014 року сума заборгованості склала 30 234, 20 грн., тобто у позивачем несвоєчасно виконано зобов’язання по сплаті єдиного внеску. Також відповідач вважає, що норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII не скасовує обов’язків позивача, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, а лише надає можливість платникам єдиного соціального внеску на період антитерористичної операції не виконувати обов’язки у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі. Крім того, відповідач зазначив, що позивач, всупереч вимогам ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII не звертався з сертифікатом Торгово-промислової палати до ДПІ, а також не надавав заяви про звільнення від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року. Крім іншого, звертає увагу на те, що відповідно до ст. 28 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність. Відповідач вважає, що всі його дії узгоджуються з вимогами чинного законодавства України та є наслідком виконання відповідачем своїх функціональних обов’язків. Тому вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник позивача через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечував та просив розглядати справу у відсутності його представника.

До судового засідання представники сторін не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України), неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте, за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на наведене, а також з метою дотримання вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті у даному судовому засіданні.

За умов ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 25600706, місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Маяковського, б. 24 та перебуває на обліку у відповідача, що вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608064 від 14 квітня 2010 року (а.с. 12) та відзиву на позовну заяву (а.с. 31-35).

ДПI у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області (ідентифікаційний код органу: 39900454) знаходиться за адресою 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 22, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі “Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України “Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794.

Рішенням ДПІ від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 до Територіального центру застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 08 липня 2014 року у загальній сумі 3 537,49 грн., в тому числі штраф у розмірі 3 023,42 грн., пеня – 514,07 грн. (а.с. 14).

Зазначене рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 було оскаржене позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, за результатами розгляду скарга була залишена ГУ ДФС у Донецькій області без задоволення листом від 14 червня 2016 року № 3231/10/05-99-10-01-12-1 (а.с. 17-20).

Зазначені обставини не оспорюються сторонами та визнані судом встановленими.

Позивач не погодився із застосуванням до нього штрафних санкцій та пені, нарахованих відповідно до рішення від 28 квітня 2016 року №0005721302/3422, винесеного відповідачем, що стало підставою для звернення Територіального центру до суду з адміністративним позовом.

Розглядаючи питання правомірності застосування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску згідно до рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи наявний лист Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області від 11 травня 2016 року № 05-26/611 (а.с. 42) в якому зазначено, що з метою дотримання вимог статті 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», Державною казначейською службою України прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів на період до особливих вказівок у м. Краматорськ Донецької області. Робота Управління відновлена 07 липня 2014 року.

До суду також надано сертифікат Донецької торгово-промислової палати № 6743 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 31 серпня 2016 року (а.с. 46), який видано позивачеві, та яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у період з 20 травня 2014 року по 07 липня 2014 року, зокрема, щодо виконання позивачем обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року, виконання якого настало 20 червня 2014 року.

28 квітня 2016 року відповідачем прийнято рішення № 0005721302/3422 про нарахування штрафних санкцій та нарахування пені, яким, на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, до позивача застосовано штрафні санкції та нарахувано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року до 08 липня 2014 року у загальній сумі 3 537,49 грн., в тому числі штраф у розмірі 3 023,42 грн., та пеня – 514,07 грн. (а.с. 14)

Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 14 червня 2016 року № 3231/10/05-99-10-01-12-1 спірне рішення залишено без змін, а відповідна скарга позивача залишена без задоволення (а.с. 17- 20).

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” від 04 липня 2013 року № 406-VII до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України передано органам доходів і зборів.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, контролюючим органам, надано також право здійснення контролю за нарахуванням, повнотою і своєчасністю сплати єдиного соціального внеску.

Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі за текстом – Закон № 2464) визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

У розумінні ч. 11 вказаної статті визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закону, суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Спірним питанням даної справи є звільнення платників єдиного внеску, що здійснюють діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від зобов’язань щодо застосування відповідачем позивачеві штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на час проведення антитерористичної операції.

Спеціальним законодавством стосовно справляння податків, зборів та єдиного внеску на час проведення АТО позивач, який зареєстрований в зоні проведення АТО, звільнений від сплати поточних зобов’язань зі сплати єдиного внеску виходячи з наступного.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі – Закон № 1669).

Законом України № 1669 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зокрема, розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено пунктом 9-4 такого змісту:

Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються. На момент вирішення справи по суті судом, антитерористична операція не закінчилась.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, пункт 9-4 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 є умовною нормою, оскільки звільняє платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, крім іншого, за умови надання заяви платником єдиного внеску про звільнення від сплати єдиного внеску до контролюючого органу.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо втрати чинності вищезазначеним пунктом 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 враховуючи наступне.

Спірна сума, яка підлягає стягненню з позивача на підставі рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 про застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, виникла в період з 21 червня 2014 року до 08 липня 2014 року в загальній сумі 3 537, 49 грн. з яких: штраф у розмірі 3 023, 42 грн. та пеня у розмірі 514, 07 грн.

Як зазначив відповідач, згідно до ст. 28 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 24 грудня 2015 року № 911-VII, виключено підпункт 8 пункту 4 ст. 11 з норм Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Тому, на думку, відповідача, з 01 січня 2016 року стаття 9-4 розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року № 2464-VI втратила чинність.

Проте, станом на період виникнення спірної суми заборгованості та нарахування штрафу та пені, підстав для сумніву у чинності пункту 9-4 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464 не мало бути. Оскільки закон не має зворотної дії у часі, як передбачає ст. 58 Конституції України, суд не вбачає підстав для не застосування до спірних правовідносин вищезазначеної норми чинного у той час законодавства.

Сертифікатом Донецької Торгово-промислової палати України № 6743 від 31 серпня 2016 року (вих. № 950/12.1-17-03) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який виданий позивачеві, засвідчено Територіальному центру настання обставин непереборної сили. Обставини непереборної сили, що виникли на момент видачі сертифікату (висновку) на теперішній час тривають та дату їх закінчення, як і кінцевий термін, встановити неможливо, оскільки АТО триває.

Суд також зазначає, що заява платника єдиного внеску щодо звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

На момент розгляду даної справи відомості про закінчення АТО відсутні, тобто суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до ДПІ з відповідною заявою щодо звільнення від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску.

Спірним питанням, що є предметом розгляду в даній справі, є неправомірне нарахування саме штрафних санкцій та пені на несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проте звільнити себе від сплати єдиного внеску позивач не потребує та намагається сумлінно, в строки сплачувати фінансові зобов’язання.

Висновок суду про те, що Товариство не потребує звільнити себе від сплати єдиного внеску та намагається сумлінно виконувати фінансові зобов’язання перед ДПІ підтверджується викладеними у відзиві на позов поясненнями відповідача, а саме наступним.

З відзиву на позовну заяву, який наданий до суду ДПІ вбачається, що позивачем несвоєчасно оплачені самостійно узгоджені зобов’язання зі сплати єдиного соціального внеску, а саме: станом на 20 червня 2014 року переплата в ІКП складала 20408, 93 грн.; згідно наданому Територіальним центром звіту за травень 2014 року в ІКП платника за кодом платежу 71010000 за терміном сплати 20 червня 2014 року нараховані зобов’язання з єдиного соціального внеску в сумі 50 643, 13 грн.; в результаті станом на 20 червня 2014 року в ІКП платника загальна сума заборгованості склала 30234, 20 грн.; погашення зазначеної суми відбулось 07 липня 2014 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 07 липня 2014 року № 121 на суму 26 761, 28 грн., від 07 липня 2014 року № 119 на суму 2779, 12 грн., від 07 липня 2014 року № 122 на суму 292, 59 грн., від 07 липня 2014 року № 123 на суму 310, 44 грн., від 07 липня 2014 року № 120 на суму 7, 08 грн., а також від 08 липня 2014 року платіжними дорученнями від 13 червня 2014 року № 111 на суму 16, 17 грн., та № 113 на суму 20494, 00 грн. (а.с.48-51, 26). Зазначені розрахунки підтверджуються зворотним боком облікової картки платника податків (а.с.39).

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позивач намагається, незважаючи на скрутний фінансовий стан, сумлінно виконувати обов’язки зі сплати єдиного внеску.

Абзацем 2 статті 1 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 16 пункту 1 додатку до вказаного розпорядження м. Краматорськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася антитерористична операція.

Як зазначено вище, позивач здійснює свою діяльність на території м. Краматорськ, Донецької області.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З викладених підстав, внесені Законом України № 1669 зміни до Закону № 2464 звільняють від сплати єдиного внеску суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався Указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває. Крім того, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Пункт 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” має посилання на Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” тільки в частині визначення органів доходів і зборів, на обліку в яких платники єдиного внеску (в межах спірних правовідносин) звільняються від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Тому, на спірні, в межах цієї справи, правовідносини не поширюється дія ст.10 “Підтвердження обставин непереборної сили” Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, оскільки пункт 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, оскільки єдиною умовою для звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій визначає факт перебування на обліку в певному органі доходів і зборів, а не настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції.

Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” не розповсюджується на правовідносини щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та щодо відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що подання заяви щодо звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску згідно абзацу другого п.9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” є диспозитивним правом платника єдиного внеску, який бажає бути звільненим від виконання таких обов’язків. Проте, положення абзацу третього п.9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, - є імперативним приписом щодо всіх платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею другою Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Краматорськ Донецької області.

Дію вказаного Розпорядження зупинено Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014р.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 р. № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України”. Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Краматорськ Донецької області.

Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, визначений статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 10 Закону № 2464 встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Тобто, наявність сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України, незалежно від напрямку його видачі є доказом настання саме обставин непереборної сили (форс-мажору) та є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань щодо сплати штрафних санкцій та пені за несплату позивачем єдиного соціального внеску.

В матеріалах справи наявний відповідний Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 31 серпня 2016 року № 6743 (а.с. 46). Тобто на думку суду, наявність форс-мажорних обставин позивачем підтверджено.

Таким чином, позивач виконав вимоги Закону і є звільненим від сплати штрафних санкцій та пені за несплату (несвоєчасну сплату) єдиного соціального внеску.

Пунктом 9-4 розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, зазначено, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності своїх дій щодо прийняття рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422, прийняте на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, яким до Територіального центру застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 08 липня 2014 року у загальній сумі 3 537,49 грн., в тому числі штраф у розмірі – 3 023,42 грн., пеня – 514,07 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає критеріям правомірності, які ставляться до рішень суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за звернення до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір у сумі 1378, 00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням від 27 липня 2016 року № 203, наявним в матеріалах справи (а.с. 3), тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Повний текст постанови складений 27 вересня 2016 року.

Керуючись ст. ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-124, 126-128, 130, 133-135, 138-140, 143, 150–154, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 – задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області від 28 квітня 2016 року № 0005721302/3422 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 червня 2014 року по 08 липня 2014 року у загальній сумі 3 537,49 грн., в тому числі штраф у розмірі 3 023,42 грн., та пеня – 514,07 грн.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39900454; адреса: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 22) на користь Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Краматорської міської ради (ЄДРПОУ: 25600706, адреса: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вул. Маяковського, б. 24) суму судових витрат у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2016 року.

Повний текст постанови складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.