Рішення № 61677573, 22.09.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________ Справа № 631/1073/15 Головуючий І інстанції - Покальчук Ю.М.

Провадження: 22-ц/790/5837/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: відшкодування шкоди

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Довгаль А.П., Костенко Т.М.,

за участю секретаря - Котлярової М.Ю.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України на рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 - опікуна недієздатного ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

встановила:

У липні 2015 року ОСОБА_1, яка є опікуном недієздатного ОСОБА_2, звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 травня 2006 року вона призначена опікуном сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_2 перебував на дійсній військовій строковій службі з 20 травня 1997 року по 22 січня 1998 року. Походив службу у військовій частині А 0208, яка була розформована у 2003 році без визначення правонаступника. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 401/10 від 15 січня 1998 року ОСОБА_2 22 січня 1998 року був звільнений в запас з діагнозом захворювання, встановленим ВВК 1120 ОВГ від 30 грудня 1991 року, захворювання «дебільність легкого ступеню» та визнаний непридатним до військової служби в мирний час, частково придатним у воєнний час. В подальшому це захворювання було визнаний пропфшизофренією і таке, що пов'язане з проходженням військової служби. В результаті вказаного захворювання ОСОБА_2 визнаний інвалідом другої групи безстроково, потребує постійного стороннього догляду, який йому надає ОСОБА_1 Із - за захворювання сина, одержаного під час проходження дійсної військової строкової служби, їй заподіяна значна моральна шкода, яка полягає в тому, що за наслідками захворювання сина та визнання його недієздатним, повністю змінилося її життя. Вона перенесла та продовжує переносити особливі моральні страждання, оскільки нею втрачено важливу частину нормальних життєвих відносин та стосунків, вона вимушена пристосовуватися до негативних умов існування. Постійно доглядати за психічно хворим сином, відчувати насторогу, перебувати в напрузі, влаштовувати своє особисте життя з урахуванням хвороби сина.

Просить стягнути з Міністерства оборони України на її користь моральну шкоду в розмірі 1 200 000 грн.

Рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я сина ОСОБА_2, суму в розмірі 600 000 гривень. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір в сумі 6000 гривень.

Не погоджуючись з рішення суду, Міністерство оборони України в особі Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування скарги зазначено наступне. Судом першої інстанції не враховано, що даний спір не підлягав розгляду в порядку цивільної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини пов'язані з проходженням ОСОБА_2 військової служби. Судом першої інстанції не вірно застосовано до спірних правовідносин положення ст.ст. 23,1167 ЦК України для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки не встановлено причинного зв'язку захворювань сина позивача ОСОБА_2 з проходженням військової служби, та надання останньому соціальних гарантій відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу Міністерство оборони України в особі Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року змінено, зменшено розмір стягнутої з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральної шкоди з 600 000 грн. до 5000 грн., та судового збору на користь держави - з 6000 грн. до 243,60 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволена частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду касаційний суд зазначив, що змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у достатньому обсязі не обґрунтував та фактично відхилив надані позивачем на обґрунтування своїх вимог докази на підтвердження розміру завданої моральної шкоди, надавши перевагу таким фактам, як надання ОСОБА_2 соціальних гарантій, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і отримання ним в особі позивача ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у зв'язку з виконанням рішення Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2014 року про стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_2 у розмірі 20 000 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

По справі встановлено, що призивною комісією при Нововодолазькому районному військовому комісаріаті ОСОБА_2 визнано придатним до строкової служби та 20 травня 1997 року його призвано на дійсну строкову військову службу.

З 20 травня 1997 року по 22 січня 1998 року син позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 перебував на дійсній військовій строковій службі , яку проходив у військовій частині А 0208. Військова частина була розформована у 2003 році без визначення правонаступника.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 15 січня 1998 року № 401/10, 22 січня 1998 року ОСОБА_2 звільнений у запас.

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 401/10 від 15 січня 1998 року ОСОБА_2 22 січня 1998 року був звільнений в запас з діагнозом захворювання, встановленим ВВК 1120 ОВГ від 30 грудня 1991 року «дебільність легкого ступеню, яке не пов'язане з проходженням військової служби, та незміцнілий післяопераційний рубець лівої здухвинної ділянки з приводу операції лівобічного варікоцеле без порушення функції, яке пов'язане з проходженням військової служби». В подальшому це захворювання було визнаний пропфшизофренією, і таке, що пов'язане з проходженням військової служби.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 28 березня 2006 року № 273 ОСОБА_2 має ознаки психічного розладу у формі шизофренії, не може розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Згідно протоколу № 319 від 21.04.2008 року засідання Центральної військово-лікарської комісії захворювання ОСОБА_2 визнано таким, що пов'язане з проходженням військової служби, внаслідок чого ОСОБА_2 встановлено другу групу інвалідності, а з 01.01.2012 року - безстроково.

У зв'язку з вищезазначеним захворюванням рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 12 травня 2006 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний недієздатним. Над ним встановлена опіка та ОСОБА_1 призначена опікуном сина.

Вищевказані обставини були встановлені рішенням Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 березня 2014 року, яким стягнуто з Міністерства оборони України на користь недієздатного ОСОБА_2 моральну шкоду, розмір якої був зменшений рішенням Апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2014 року до 20 000 гривень.

Зазначені рішення набрали чинності, тому судом першої інстанції обґрунтовано визнано, що відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України ці рішення є преюдиційними для розгляду вказаної справи.

На підставі вказаного посилання апеляційної скарги на те, що не встановлено причинного зв'язку захворювань сина позивача ОСОБА_2 з проходженням військової служби, є безпідставними.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової строкової служби її сином ОСОБА_2 та наслідки такого захворювання, спричинили ОСОБА_1 втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживань та хвилювань за хворого сина, якого постійно опікує сама).

Колегія судді вважає безпідставними доводи апелянта про те, що даний спір не підлягав розгляду в порядку цивільної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини пов'язані з проходженням ОСОБА_2 військової служби. Позивач ОСОБА_1 не є військовослужбовцем та не оспорює дії Міністерства оборони України з підстав його діяльності, а спірні правовідносини виникли із цивільних прав ОСОБА_1 щодо відшкодування їй моральної шкоди. Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративної юрисдикції не відповідають вимогам ст. 15 ЦПК України та ст. 17 КАС України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що захворювання, яке отримав ОСОБА_2 під час проходження військової служби, пов'язане з її проходженням. Причинний зв'язок встановлено Центральною військово-лікарською комісією 21.04.2008 року. Клопотань щодо проведення судової експертизи заявлено не було, тому доводи представника відповідача є безпідставними.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача як матері психічно хворого сина. Суд зазначав, що протягом більш ніж п'ятнадцять років вона щодня переживає душевні страждання та позбавлена нормального життя. Проте судова колегія не погоджується з розміром стягнутого відшкодування.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Судова колегія враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_2, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне зменшити розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди з 600 000 грн. до 20 000 гривень, змінивши рішення суду в цій частині.

Виходячи з положень п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», який діяв на час подання позову до суду, судова колегія вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 243, 60 грн.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі Східного територіального юридичного відділу Міністерства оборони України задовольнити частково .

Рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 листопада 2015 року змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди з 600 000 грн. до 20 000 грн., а розмір судового збору з 6 000 грн. до 243,60 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -