Постанова № 61676239, 19.09.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3260/15-а

Провадження № 2-а/761/14/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

при секретарі Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними щодо невірного призначення пенсії та бездіяльності незаконної щодо не розгляду заяви, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві, де просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодопризначення та виплати позивачу пенсії з 23.07.2011 року, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби та зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві вчинити дії щодопризначення та виплати йому пенсії з 23.07.2011 року довічно, виходячи з розміру грошового забезпечення за останній місяць служби за займаною посадою перед звільненням - березень 2011 року згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України від 16.10.2014 року згідно ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591 -VI) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі №2а-5199/11, із урахуванням проведених виплат.

Після перебування справи у суді апеляційної інстанції за наслідками оскарження ухвали суду, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 14.05.2015 року справу було призначено до судового розгляду за участю сторін.

За клопотанням позивача ухвалою від 23.06.2015 року провадження у справі було зупинено на підставі п.3 ч.1 ст.156 КАС України у зв»язку неможливістю її вирішення до розгляду іншої справи порядку касаційного провадження.

Ухвалою суду від 23.06.2016 року провадження у справі було відновлено та призначено її до розгляду за участю сторін.

До початку розгляду справи по суті згідно заяви від 21.06.2016 року позивач змінив позовні вимоги, де просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо:

-призначення ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2011 року, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби;

-здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2011 по 18.06.2011 без урахування всіх видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби;

-припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 19.06.2011 у розмірі згідно частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591 -VI) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі №2а-5199/11.

-не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2014 року про призначення (перерахунку) пенсії у встановлений строк та не прийняття рішення (розпорядження) з цього питання.

Позовна заява мотивована тим, що позивач отримує пенсію з квітня 2011 року, але відповідачем було протиправно обчислено її розмір із урахуванням середнього розміру додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці служби перед звільненням, а не з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням - березень 2011 року. Вказана обставина визначена та є обов»язковою для виконання за умовами постанови Верховного суду України від 28.04.2015 року у справі про перегляд судових рішень за позовною заявою ОСОБА_1 до управління ПФУ в м.Києві, де вказано про необхідність застосування Закону №3591, а не Законом №3235, що було прийнято раніше. Також, за умовами постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі за №2а-5199/11 було зобов»язано відповідача вчинити дії щодо призначення пенсії з 01.04.2011 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням згідно ч.3 ст.43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вимоги вказаної постанови суду відповідачем не виконані, оскільки пенсію призначено не було, а проведено лише її перерахунок за період з 01.04.2011 року по 18.06.2011 року із посиланням на ЗУ №3491 «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Вказані протиправні дії відповідача також встановлено іншими судовими рішеннями, що набули законної сили станом на даний час.

Крім того, позивач звернувся до відповідача із заявою 06.12.2014 року із проханням призначити йому пенсію з 01.04.2011 року у належному розмірі, але відповідачем було надано лише відповідь на таку заяву, а не винесено відповідне рішення про перерахунок пенсії або відмову у ньому, що суперечить правовій позиції Верховного суду України у справі №21-484а13 від 22.04.2014 року. Вважає, що розгляд такої заяви позивача відповідачем було проведено не належним чином, оскільки відповідне рішення прийнято не було.

Вмотивувавши вказані обставини для задоволення позову, позивач у відповідності до заяви про зміну вимог від 21.06.2016 року просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, усунувши порушення його прав з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач, заявлені позовні вимоги згідно заяви від 21.06.2016 року підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в позові, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві в судове засідання свого представника не направив, хоча про дату і час розгляду був повідомлений належним чином неодноразово, заперечення проти позову не подавав та не просив відкласти розгляд справи або розглядати справу у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивач був звільнений з військової служби, і йому призначена пенсія, як військовослужбовцю за вислугу років, і на пенсійному обліку у відповідача позивач перебуває з 01.04.2011 року і отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Як вбачається зі змісту позовних вимог, то позивач просить суду саме визнати протиправними дії відповідача щодо призначення йому пенсії з 01.04.2011 року, виходячи із середньомісячних видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням.

Згідно статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення службовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та інших осіб» (у редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам які мають право па пенсію за цим Законом та членам їх сімей обчислюється з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та преміях установлених законодавством.

Між тим, при призначення пенсії позивачу відповідач Головне управління ПФУ в м.Києві керувався вимогам Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, яким ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідачем було проведено розрахунок пенсії із урахуванням середнього розміру додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці служби перед звільненням, що не відповідає чинному на час призначення і на даний час законодавству.

Суд вважає дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 пенсії у таких спосіб із урахуванням вимог ч.3 статті 43 Закону № 2262-XII здійснено з порушенням правил застосування норм матеріального права, за якого перевагу в застосуванні було надано положенням Закону № 3235-IV, а не Закону № 3591-IV, який прийнято останнім у часі та нормами якого слід було керуватися. До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 28.04.2015 у справі № 21-176а15 у справі щодо саме позивача.

Після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 29 розділу II Закону № 107-VI (тобто, на 1 квітня 2011 року - дату призначення пенсії), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону № 3591-IV, відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин обчислення пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам законодавства України, чинного на час призначення йому пенсії.

Аналогічна позиція вже була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня та 12 лютого 2013 року, 14 січня 2014 року, 24 лютого 2015 року (справа №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12, 21-445а12, 21-463а13, 21-552а14 відповідно.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо призначення ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2011 року, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2011 по 18.06.2011 без урахування всіх видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби та щодо припинення виплати йому пенсії з 19.06.2011 у розмірі згідно ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591 -VI) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі №2а-5199/11, слід зазначити наступне.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст.72 КАС України).

Відтак, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 15.02.2016 року, постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.03.2016 року, що набрали законної сили, та постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі №2а-5199/11 вже неодноразово вирішувались справи у спорі між цими ж самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі.

Зокрема, цими судовими рішенням встановлено, що дійсно листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.07.2014 року позивачеві, з метою виконання постанови суду здійснено перерахунок пенсії та нараховано кошти лише за період з 01.04.2011 по 18.06.2011 року, мотивуючи тим, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності 19 червня 2011 року.

Однак, виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду України у постанові від 28.04.2015 у справі № 21-176а15, що за умовами ст..244-2 КАС України є обов»язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Крім того, стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Такого висновку дійшов Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13.05.1997 № 1-зп (справа № 03/29-97).

Також, судами встановлено, що відповідачем протиправно не враховано при обчисленні пенсії всі види грошового забезпечення заявника.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 № 4 «Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» при обчисленні пенсії враховуються всі види грошового забезпечення, які одержували військовослужбовці перед звільненням зі служби.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 за умовами п. 5 постанови № 1294 було нараховано та виплачено одноразові додаткові види грошового забезпечення - матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі місячного грошового забезпечення (п. 3 Постанови № 1294, п. 30.1 та п. 33.1 Інструкції № 260), що підтверджується наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 31.03.2011 № 61.

Крім того, при звільненні з військової служби у березні 2011 року йому було також виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (п. 38.1 Інструкції № 260), що підтверджується наказом командира військової частини А2516 (по стройовій частині) від 31.03.2011 № 61, та індексацію в сумі 985,28 грн., що підтверджується довідкою Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 17.03.2011 № 305/283.

Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 03.04.2014р. зазначив, що індексація, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є складовою частиною суми заробітної плати, та, відповідно, має враховуватися при розрахунку вихідної допомоги та обчислення пенсії.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у постанові від 10.03.2015 у справі № 21-70а15, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

З урахуванням зазначеного рішення Верховного Суду України від 10.03.2015 та аналогічної позиції Вищого адміністративного суду України у постанові від 16.06.2015 по справі № К/800/16045/15 відповідач мав здійснити перерахунок та виплату пенсії заявнику з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку щодо наявності обставин протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів ОСОБА_1, вчинених на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року, що є наслідком задоволення позовних вимог у редакції позовних вимог згідно заяви від 21.06.2016 року.

Більше того, необхідно зазначити, що приписами ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості виконання судових рішень передбачає Закон України «Про судоустрій і статус суддів», згідно із ч. 2 ст. 13 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний суд України в рішенні, ухваленому у справі № 1-7/2013 від 26.06.2013р. зазначив, що Європейський суд з прав людини, зокрема, при розгляді справи «Шмалько проти України» в ухваленому 20.07.2004 рішенні вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2014 року про призначення (перерахунок) пенсії у встановлений строк та не прийняття рішення (розпорядження) з цього питання слід зазначити наступне.

Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що дійсно він 06.12.2014 року звертався до відповідача із заявою про призначення та виплати пенсії з 01.04.2011 року, яка була отримана відповідачем 11.12.2014 року та надана відповідь (а.с.84-86).

Як вбачається з повідомлення відповідача від 29.12.2014 року за №27739/12/Я-1403/1, то позивачу була надана відповідь про те, що підстав для зміни розміру грошового забезпечення позивача для призначення пенсії за останньою штатною посадою перед звільненням на підставі довідки від 16.10.2014 року за №305/1769, відсутні. Також, зазначено, що нараховані кошти за період 01.04.2011 року по 18.06.2011 року на суму - 1538,03 грн. включено в додаткову відомість про проведення виплат.

Одже, відповідачем не було належним чином вирішено заяву позивача, оскільки він просив саме призначити пенсії, а не провести її перерахунок.

У відповідності до висновків Верховного Суду України у постанові від 22.04.2014 у справі №21-484а13 визначено, що відповідно до статті 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи ПФУ. Документи про призначення пенсії розглядає орган ПФУ і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-ХІІ, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління ПФУ від 30 січня 2001 року № 3-1 (далі - Порядок подання документів).

Відповідно до пункту 4 Порядку подання документів заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем проживання.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган ПФУ.

За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів пенсійний орган ухвалює рішення про перерахунок чи про відмову у перерахунку раніше призначеної пенсії.

Рішення про відмову із зазначенням причини орган ПФУ видає (надсилає) заявникові протягом 5 днів з дня його прийняття.

За таких обставин є обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 щодо не розгляду його заяви із прийняттям відповідного рішення про призначення або не призначення пенсії, оскільки за умовами статей 49 та 63 Закону № 2262-ХІІ підставою для повідомлення про відмову у перерахунку пенсії може бути виключно рішення, прийняте з цього питання.

В силу положень статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (частина 4 статті 71 КАС України).

Відповідач в судове засідання свого представника не направив та не надав суду достатніх і беззаперечних доказів в обгрунтування правомірності своїх дій щодо викладених позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Керуючисьст.ст. 2, 8, 10, 11, 69-71, 86, 94, 161, 162, 1832, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодопризначення ОСОБА_1 пенсії з 1 квітня 2011 року, виходячи з середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням з військової служби.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодоздійснення перерахунку ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2011 по 18.06.2011 без урахування всіх видів грошового забезпечення при звільненні з військової служби.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодоприпинення виплати ОСОБА_1 пенсії з 19.06.2011 у розмірі згідно частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 04.04.2006 № 3591 -VI) та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 у справі №2а-5199/11.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 06.12.2014 року про призначення (перерахунку) пенсії у встановлений строк та не прийняття рішення (розпорядження) з цього питання.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: (