Рішення № 61676209, 08.08.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32652/15-ц

Провадження № 2/761/2240/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Малинникова О.Ф.

при секретарі - Данилевській Є.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу 761/32652/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення постійного місця проживання дитини, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2015 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Київського району управління сужб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення постійного місця проживання дитини.

Позивач зазначив, що з вересня 2006 року він перебував з Відповідачем ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано Святошинським районним судом м. Києва 4 вересня 2015 року, справа № 795/11345/15-ц. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач є уродженкою м. Феодосія, «Автономна Республіка Крим» у зв'язку із окупацією АР Крим у березні 2014 року в сім'ї почалися сварки на суспільно-політичні теми та склалися різні погляди з цього приводу.

Результатом вищезазначених подій стало те, що дружина в червні 2014 року зібрала свої речі та поїхала до батьків у м. Феодосія, забравши при цьому із собою і сина ОСОБА_5.

Позивач проти проживання свого сина на тимчасово окупованій території заперечує, наполягаючи на визначенні місця проживання сина разом з ним, його батьком.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

В зв"язку з вищевикладеним позивач просив суд визначити місце проживання його сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишити його проживати разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, та його законний представник підтримали позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та поясненнях у судовому засіданні з обґрунтуванням доводів та зібраних доказах, враховуючи висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, наданий третьою особою Службою у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

Відповідач ОСОБА_2, в судове засідання повторно не з"явилась, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, вимоги ухвали судді від 27 січня 2016 року про відкриття провадження в цивільній спраі не виконала.

Третя особа Служба у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради своїх представників в судові засідання не направили, про час та місце судового розгляду були повідомлені.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної, справи № 761/32652/15-ц, провадження № 2/761/2240/2016, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Положеннями ст. 410 ЦПК України про процесуальні права та обов'язки іноземних осіб встановлено, що іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. (ч.1). Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. (ч. 2).

Статтею 414 ЦПК України передбачено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання,виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (Про приєднання до Конвенції із заявами та застереженням додатково прийнято Закон N 136-V від 14.09.2006) визначила у ч.1 ст. 5, що судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових

відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними

нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону,

інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно із ч.1 ст. 60 цього Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. А також судом прийняті до уваги посилання позивача на ту обставину що відповідач є уродженкою м. Феодосія, «Автономна Республіка Крим» у зв'язку із окупацією АР Крим у березні 2014 року в їх сім'ї почалися сварки на суспільно - політичні теми та склалися різні погляди з цього приводу.

Судом встановлено, що з вересня 2006 року по 4 вересня 2015 року, позивач ОСОБА_1, перебував з Відповідачем - ОСОБА_2, у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано Святошинським районним судом м. Києва 4 вересня 2015 року, справа № 795/11345/1 5-п.

Від шлюбу народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З пояснень в судовому засіданні позивача відповідач ОСОБА_2, прийняла російське громадянство та разом із сином до червня 2015 року проживали на тимчасово окупованій території у м. Феодосія, Автономна Республіка Крим.

Проти проживання сина на тимчасово окупованій території позивач заперечує, наполягає на визначенні місця проживання сина разом з ним, його батьком.

До теперішнього часу він та Відповідачка не дійшли згоди щодо місця проживання сина ОСОБА_3.

Згідно із ст. 161 Сімейного Кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають

істотне значення. (ч.1). Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. (ч.2).

З матеріалів справи вбачається, що подружжя, проживаючи з вересня 2006 року по 4 вересня 2015 року у зареєстрованому шлюбі, будували сім'ю та мали спільні інтереси. Сім'я, починаючи з 4 вересня 2015 року, після розірвання шлюбу фактично розпалася.

Результатом вищезазначених подій стало те, що дружина в червні 2014 року зібрала свої речі та поїхала до батьків у м. Феодосію, забравши при цьому із собою і сина ОСОБА_5. Відповідач ОСОБА_2, прийняла російське громадянство та разом із сином проживають на тимчасово окупованій території у м. Феодосія, Автономна Республіка Крим.

Таким чином, виходячи із викладеного, судом встановлено, що сім'я тривалий час проживала в Україні, малолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в Україні, є громадянином України, має проживати за місцем своєї реєстрації, тобто у м. Харкові, оскільки у нього тут є всі належні умови для повноцінного зростання та розвитку.

Що також підтверджується висновком щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, наданий третьою особою Службою у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради.

В якому Управлінням служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради розглянуло питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 під час розгляду питання були з'ясовані наступні обставини.

Мати дитини - ОСОБА_2, Батько дитини - ОСОБА_1. Шлюб між батьками дитини розірваний згідно з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 04.09.2015.

У 2014 році мати дитини, ОСОБА_2, порушуючи вимоги ч. 1 ст. 160 СК України, без згоди батька дитини, ОСОБА_1, виїхала разом з малолітнім ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, на постійне місце проживання до м. Феодосії АРК, де мешкає на теперішній час.

ОСОБА_1 є власником та мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, де для дитини створені усі умови для повноцінного розвитку (акт обстеження від 22.02.2016).

ОСОБА_1 матеріально забезпечений, є приватним підприємцем, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває.

ОСОБА_2 не надала необхідний пакет документів для вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини разом з нею.

Питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, було також розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи рекомендації Комісії, керуючись ст.ст. 19, 161 Сімейного кодексу України, Управління служб, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з батьком, ОСОБА_1.

Досліджуючи матеріали цивільної справи та оцінюючі зібрані у справі докази стосовно визначення місця проживання дитини, суд дійшов висновку, що син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживав на Україні. Після того як батько забрав його в червні 2015 року з таможні, після перебування його в АР Крим, син проживає з позивачем, за адресою: АДРЕСА_2, який забезпечує його повний та гармонійний розвиток, опікується за ним, до нього ставиться з любов'ю та розумінням. Позивач позитивно характеризується, щирий та доброзичливий, має всі можливості для матеріального забезпечення дитини. Згідно акту обстеження від 22.02.2016 року син проживає у оснащеному сучасними меблями квартирі, має свою кімнату. На сьогодні позивач має власний бізнес, він має час відводити дитину до школи, займатися із ним вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про нього. У позивача стабільний самостійний не малий дохід, яким може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Водночас, Відповідачка не надала свої підтвердження щодо її матеріального забезпечення для умов проживання сина.

В даний час Відповідачка ОСОБА_2, прийняла російське громадянство та зі своїми батьками мешкають на тимчасово окупованій території у м. Феодосія, Автономна Республіка Крим. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частини 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Судом не виявлено побічних застережень стосовно того, що через зайнятість по роботі позивач буде менше часу приділяє вихованню та спілкуванню з дитиною, що може вплинути на її інтереси та умови його нормального виховання. При цьому, визначення місця проживання сина з батьком не позбавляє права матері зустрічатись з дитиною, що має бути узгоджено між батьками, а у разі спору іншими органами.

Враховуючи наведене, відповідно ст. 161 Сімейного кодексу України Законом України «Про міжнародне приватне право», керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 410, 414 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Служба у справах дітей Київського району управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про визначення постійного місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його рідним батьком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційному суду м. Києва через суд

першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: Малинников О.Ф.