Ухвала суду № 61674359, 28.09.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13330/16-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2016 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за участю третьої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 квітня 2007 року між позивачем та АКІБ «Укрсіббанк» укладено договір іпотеки № 5308/Б квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу. 16 грудня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною здійснено реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на зазначену квартиру за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

До суду надійшла заява позивач про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується,зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 3 ст.152 ЦПК передбачено, що види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункту 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має право з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що предметом спору є визнання дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни неправомірними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивача про те, що невжиття вищевказаного заходу забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є лише припущеннями та не доведені в суді.

Тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 151 - 153, 209, 210, 293, 294 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.Є.Арапіна