Постанова № 61672143, 29.09.2016, Соснівський районний суд м. Черкас

справа № 712/7831/16-а

провадження № 2а/712/376/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Кузьменко В.А.

при секретарі - Коваль М.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Черкаси Черкаської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Черкасах, посилаючись на те, що працює на посаді державного службовця - провідного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та розгляду звернень громадян регіонального відділення Фонду Державного майна України. Також отримувала пенсію по інвалідності загального захворювання по 3 групі згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.04.2015 року позивачці призупинено виплату пенсії. Позивачка зверталася до УПФ з заявою від 30.05.2016 року про поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 року, в цьому 30.05.2016 року відповідачем було відмовлено з посиланням на норми Законів України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911 від 24.12.2015 щодо встановлення особливого порядку виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Просить суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в м.Черкаси Черкаської області щодо припинення виплати їй пенсії як інваліду 3 групи загального захворювання з 01.06.2015 року - неправомірними та зобов'язати управління ПФУ поновити виплату пенсії починаючи з 01.04.2015 року без обмеження строків виплати на весь час інвалідності, стягнути на її користь понесені судові витрати, рішення допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та просила задоволити їх з підстав викладених в позові.

Представник відповідача Зінник К.Г. в судове засідання не з»явилась, скерувала до суду заяву про розгляд справи без її участі, наданому суду запереченні не визнала заявлені позивачем вимоги та в обґрунтування заперечень надала письмові пояснення, в яких посилалась на правомірність відмови позивачці у поновленні виплати пенсії.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, приходить до наступного.

Встановлено, що позивачка працює на посаді державного службовця - провідного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та розгляду звернень громадян регіонального відділення Фонду Державного майна України та перебуває на обліку в УПФУ в м. Черкасах Черкаської області як працюючий пенсіонер, пенсія призначена по інвалідності ІІІ групи згідно з Законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування ", починаючи з 01.04.2015 року позивачці призупинено виплату пенсії.

30.05.2016 року позивачка звернулась з заявою про поновлення виплати пенсії з 01.06.2015р. 30.05.2016 року відповідачем була надана відповідь, в якій зазначено, що позивач працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України„Про державну службу", с тому відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії позивачці не здійснюється.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 (далі - Закон №213-VIII), у абз.2 ч.1 ст.47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в наступній редакції: „Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах передбачених законами України „Про статус народного депутата України", „Про державну службу",„Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до цього закону не виплачуються".

Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України „Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №213-VIII цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2015 року.

Також Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (далі - Закон № 911-VIII) абзаци 2 та 3 ч.1 ст.47 Закону України„Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 викладений в такій редакції: „Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України„Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії / щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Аналогічні зміни внесені до ст.37 Закону України„Про державну службу" № 3723-XII від 16.12.1993.

Згідно п.1 Прикінцевих положень Закону №911-VIII цей Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року.

Виходячи з наведених законодавчих норм, враховуючи, що позивач працює на посаді, на яку розповсюджується дія Закону України „Про державну службу", суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що відповідно до Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII в період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2016 року виплата пенсії позивачу не здійснюється, тому відповідач, припинивши з 01.04.2015 виплату пенсії позивачу діяв відповідно до вимог діючого законодавства.

Посилання позивача як на підставу відновлення виплати пенсії з 01.04.2015р. на п.5 Прикінцевих положень Закону№213 є помилковими, оскільки останнім передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України; при цьому вказаний пункт не містить приписів щодо відновлення виплати пенсії як такої й, у тому числі, призначеної на підставі Закону №1058 (ухвали ВАСУ від 02.06.2016р. у справі К/800/7788/16, від 25.02.2016р. у справі К/800/40894/15).

У рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 25 січня 2012 року № 3рп/2012 зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Враховуючи висновки Конституційного Суду України, та беручи до уваги, що ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із внесеними змінами, не визнана неконституційною, позивач не є інвалідом І, ІІ групи, інвалідом війни ІІІ групи, учасником бойовий дій, не займає посади в органах, перелічених п. 3 Прикінцевих положеннях ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», а обіймає посаду на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», відповідач тимчасово припинив виплату пенсії позивачу, керуючись саме чинною нормою законодавства, а передбачені законом підстави для поновлення її виплати на підставі заяви позивачки в 2016 році були відсутні, тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 69-72, 86, 94, 99, 158-163 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Черкаси Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов"язання відновити виплату пенсії.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

ГОЛОВУЮЧИЙ: