Ухвала суду № 61669869, 28.09.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

__________

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді - Піскунова В.М.,

суддів - Іващука В.Я., Гладкого С.В.

з участю секретарів судового засідання - Коробчук А.М., Міщук Л.А., Вегери М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1М та його захисника адвоката ОСОБА_2 матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015180160000278, щодо

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, листопада місяця, 4 числа, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, непрацюючого, військовозобовязаного, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.263, ч.3 ст.187 КК України,

на вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року, з участю:

прокурора - Купрун Є.П.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.187 КК України та ч.2 ст.263 КК України, та призначено покарання:

-за ч.3 ст.187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 /сім/ років з відбуттям міри покарання у кримінально виконавчій установі з конфіскацією ? /однієї четвертої/ частини майна, яке є власністю засудженого;

-за ч.2 ст.263 КК України у виді 2 /двох/ років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 покарання у виді 7 /семи/ років позбавлення волі з відбуттям міри покарання у кримінально виконавчій установі з конфіскацією ? /однієї четвертої/ частини майна, яке є власністю засудженого.

Захід забезпечення кримінального провадження до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишено попередній тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому вирішено рахувати з 16 червня 2015 року з 11 год. 50 хв., зарахувавши у строк відбування покарання строк перебування засудженого під вартою з розрахунку, один день увязнення за два дні позбавлення волі.

Судом вирішено питання речових доказів у кримінальному провадженні.

Також, з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави процесуальні витрати повязані з залученням експертів у сумі 5035 /пять тисяч тридцять пять/ грн. 46 /сорок шість/ коп.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 17 травня 2015 року, приблизно о 22 год.30 хв., за попередньою змовою спільно з особою, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, знаходячись в смт.Демидівка Рівненської області по вул.Відродження, використовуючи мисливський ніж та багатозарядний пістолет моделі «PM MAKAROV FULL METAL» №31055506 калібру 4,5 ММ (/177/ВВ), вчинили напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя чи здоровя потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, поєднаного із проникнення у житло ОСОБА_3

Крім цього, ОСОБА_1, 15 червня 2015 року приблизно о 23 годині, перебуваючи у с.Дубляни Демидівського району Рівненської області, умисно, без передбаченого законом дозволу, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та заначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року, носив при собі ніж, який є клинковою холодною зброєю, колючо-ріжучої дії і відноситься до мисливських ножів загального призначення.

Вказані злочини (розбійний напад та незаконне носіння холодної зброї) ОСОБА_1 вчинив за наступних обставин:

17 травня 2015 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 спільно з особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, і за попередньою змовою між собою, домовившись в м.Львів про вчинення злочину, з метою заволодіння чужим майном, заздалегідь приготувавши знаряддя злочину мисливського ножа та газобалонного пневматичного багатозарядного пістолета моделі «PM MAKAROV FULL METAL» №31055506 калібру 4,5 ММ (/177/ВВ), який сприймався потерпілим ОСОБА_3 як бойовий, одягнувши конспіративні елементи одягу, що приховують обличчя, зокрема, шапки з прорізами для очей, попередньо зясувавши у жителя ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 місце розташування належного ОСОБА_3 житлового будинку в смт.Демидівка Рівненської області, у темну пору доби, прибули за адресою вул. Відродження, 12. Після цього, шляхом вільного доступу, через відчинені ворота господарства ОСОБА_1 спільно з особою, кримінальне провадження відносно якої виділене в окреме провадження, проникли на огороджену парканом територію будинку №13 по вулиці Відродження в смт.Демидівка Рівненської області в якому на той час знаходились ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_5 та неповнолітніми дітьми, та підійшли до вхідних дверей будинку. Тримаючи в руках пістолет, особа, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, спробувала відчинити двері будинку шляхом натискання дверної ручки. Оскільки двері були зачинені, то він постукав у двері, а ОСОБА_1 в цей момент стояв поряд з ним з ножем у руках.

Потерпілий ОСОБА_3, почувши стук та недопускаючи наявності будь-якої загрози для себе та членів сімї, відчинив вхідні двері будинку і ОСОБА_1 у цей момент, скориставшись тим, що потерпілий відчинив двері, спрямував на потерпілого ніж, а особа, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження пістолет і, таким чином, шляхом демонстрації ножа, імітуючи різкі рухи ножа в його, потерпілого, напрямку, погрожуючи потерпілому застосуванням насильства небезпечного для життя і здоровя, яке сприймалось потерпілим як реальне, проникли в будинок.

У подальшому потерпілий ОСОБА_3, відчуваючи загрозу для життя і здоровя з боку нападників, відійшов по коридору, «почав рухатися спиною назад» до вітальні, запитуючи у них: «Хлопці, що ви?». Нічого не пояснюючи, ОСОБА_1 спільно з особою, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, наближались до нього. Увійшовши, в такий спосіб, з коридору до вітальні, у якій на дивані сиділа дружина ОСОБА_3 ОСОБА_5, потерпілий почав обходити навколо столу, що стояв у цій кімнаті. ОСОБА_1, тримаючи у руці ніж, став по один бік столу, а особа, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження по інший, ближче до коридору, спрямувавши пістолет на потерпілого. ОСОБА_3, намагаючись уникнути фізичного насильства з боку нападників, боячись за своє життя і здоровя та членів своєї сімї, в тому числі неповнолітніх дітей, обійшовши стіл, схопив із стільця свій одяг, який кинув на особу з пістолетом і скориставшись тимчасовою розгубленістю нападників, вибіг по коридору на вулицю, щоб покликати на допомогу.

В цей час ОСОБА_1 спільно з особою, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, побігли за ним, при цьому ОСОБА_1 крикнув «Стріляй!». Під час втечі, по дорозі вулиці Відродження, поблизу будинку №10, ОСОБА_1 спільно особою, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, наздогнали потерпілого. При цьому, ОСОБА_1, продовжуючи свої злочині дії, які були спрямовані на незаконне заволодіння майном потерпілого, застосовуючи фізичне насильство умисно наніс ОСОБА_3 удар ногою в ділянку ступні правої ноги, і після того як останній впав, завдав удар ногою в обличчя, чим спричинив потерпілому гематому і закритий перелом нігтьової фаланги першого пальця ступні правої ноги, що є ушкодженням середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоровя та садна і синець на обличчі, що є легким тілесним ушкодженням із короткочасним розладом здоровя.

Від вказаних ударів ОСОБА_3І впав на тверду частину дороги вулиці. В цей момент ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, здійснив захват ззаду рукою за шию потерпілого і відвів назад, а іншою вхопив за золотий ланцюжок на шиї ОСОБА_3 та, стягуючи ланцюжок навколо шиї, ривком зірвав його, внаслідок чого потерпілий відчув сильну фізичну біль в ділянці шиї. В цей момент особа, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, знаходилась поряд з ОСОБА_1 Вказаними діями ОСОБА_1 та особа, кримінальне провадження відносно якої виділено в окреме провадження, спричинили ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоровя, а саме садно у вигляді майже горизонтальної полоси на передній і правій поверхнях шиї та при цьому заволоділи належними потерпілому ланцюжком із золота 585 проби, вагою 11,19г. вартістю 8504,40грн. та підвіскою у вигляді хрестика із золота 585 проби, вагою 1,85 г. вартістю 1581,75 грн., оскільки мали реальну змогу розпорядитися вказаними речами.

Суд визнав ОСОБА_1 винним за ч.3 ст.187 КК України у розбої поєднаному з проникненням у житло, та за ч.2 ст.263 КК України у незаконному носінні холодної зброї.

Не погодившись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій обвинуваченим ОСОБА_1 апеляційній скарзі, він, не оспорюючи відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, кваліфікацію його дій та доведеність вини, вважає вирок суду незаконним у звязку з призначенням йому покарання, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного ним злочину та особі останнього. Вважає призначене йому покарання занадто суворим.

Свою позицію мотивує тим, що суд не достатньо врахував як обставини, що помякшують відповідальність за скоєне підтвердження ним обставин, які були встановлені досудовим слідством, активне сприяння розкриттю злочину, а також щире каяття у скоєному Вказує, що хоча й відмовився від дачі будь-яких показів під час судового слідства, мотивуючи це дачею вичерпних показів скоєння ним злочинів на досудовому слідстві, водночас активно співпрацював з досудовим слідством й неодноразово просив вибачення в ході судових засідань у потерпілого за скоєне.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 у поданій апеляційній скарзі, також не оспорюючи відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, кваліфікацію дій його підзахисного ОСОБА_1 та доведеність вини, вважає вирок суду незаконним у звязку з призначенням ОСОБА_1 покарання, що не відповідає ступеню тяжкості скоєних злочинів та особі останнього. Просить оскаржуваний вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити його підзахисному більш мяке покарання на підставі ст.69, ст.75 КК України за вчинені злочини, передбачені ч.2 ст.263 та ч.3 ст.187 КК України.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що судом при призначенні його підзахисному покарання не було взято до уваги помякшуючі вину обставини, а саме не враховано щирого каяття, активного сприяння у розкритті злочину у ході досудового слідства, визнання вини в інкримінованих злочинах під час судового слідства, а також скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Вважає, що наведені помякшуючі вину обставини дають підстави для застосування щодо ОСОБА_1 більш мякої міри покарання.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримку поданих апеляційних скарг, їх думку щодо зміни вироку суду в частині призначеного покарання, заперечення прокурора проти вимог апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, прохання останнього щодо залишення вироку суду без змін, думку потерпілого щодо законності ухваленого судом вироку, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Висновки суду про доведення вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому злочинів встановлені сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і не оспорюються.

Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про осіб винних. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Колегією суддів встановлено, що при призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції в повній мірі врахував обставини вчинення злочинів, ступінь їх тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно.

Також суд належно врахував як наявність помякшуючих вину обвинуваченого за скоєне обставин, - стан здоровя членів його сімї (важку хворобу батька, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 27 липня 2015 року), так і відсутність обтяжуючих вину обвинуваченого у скоєному обставин.

Дав суд оцінку й тому, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_1 відносяться, згідно ст.12 КК України, до особливо тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості.

Врахувавши усі дані про особу обвинуваченого, тяжкість вчинених ним злочинів та наявність помякшуючих вину обставин, суд обрав ОСОБА_1 мінімальну міру покарання передбачену санкцією ч.3 ст.187 КК України.

Разом з тим, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника ОСОБА_2 щодо надмірної суворості призначеної судом першої інстанції ОСОБА_1 міри покарання та можливості застосування щодо останнього положень ст.ст.69 та 75 КК України колегія суддів розцінює критично.

Так, в розясненнях, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року з послідуючими змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення

покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу

винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Колегією суддів у ході апеляційного розгляду матеріалів провадження встановлено, що наведені обвинуваченим та захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_2 твердження, щодо не достатнього врахування судом при обранні міри покарання ОСОБА_1 як обставин, що помякшують відповідальність за скоєне підтвердження обвинуваченим обставин, які були встановлені досудовим слідством, його активного сприяння розкриттю злочину то такі твердження є голослівними, оскільки безпосередньо у ході судового засідання 14.03.2016 року їм давалася оцінка судом першої інстанції, останні були належно враховані при постановленні оскаржуваного обвинуваченим та його захисником вироку та призначення міри покарання обвинуваченому за скоєне.

Щодо наведеного у апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника твердження стосовно не врахування при обранні міри покарання обвинуваченому обставини щирого каяття обвинуваченого у скоєному, то, колегія суддів враховуючи обставини кримінального провадження та судового слідства у провадженні, погоджується з позицією суду першої інстанції.

Так, було зясовано, що у ході встановлення обставин провадження щодо ОСОБА_1, він неодноразово змінював свою позицію щодо винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів, заперечуючи факт злочинів у співучасті за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів також бере до уваги те, що даних, котрі б свідчили про дійсне й відверте каяття обвинуваченого у скоєних злочинах не добуто. ОСОБА_1 визнав себе винним лише по закінченню зясування обставин у справі, в результаті доведеності його вини сукупністю досліджених у кримінальному провадженні доказів.

Твердження поданих апеляційних скарг щодо наведеного колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо твердження апеляційної скарги захисника ОСОБА_2 про не взяття судом до уваги обставини скоєння його підзахисним ОСОБА_1 злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, то колегією суддів встановлено, що останні є голослівними й заперечуються дослідженими у ході досудового та судового слідства обставинами кримінального провадження.

Зокрема, (т.5 а.с.41) безпосередньо у ході судового засідання судом першої інстанції давалася оцінка стану здоровя членів сімї обвинуваченого, судом взято до уваги як обставину помякшуючу вину ОСОБА_1 у скоєному - важку хворобу його батька, досліджено амбулаторну медичну картку хворого.

Таким чином, судом дано оцінку як особі обвинуваченого ОСОБА_1 так і тяжкості скоєних ним злочинів, взято до уваги наявність помякшуючих вину обставин у скоєному, відсутність обставин, що обтяжують йому покарання, та призначено покарання у межах санкцій інкримінованих статей кримінального закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить достатньо аргументованих підстав для задоволення вимог апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника з мотивів призначення ОСОБА_1 покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та його особі внаслідок суворості, висновки суду першої інстанції в даному контексті розцінюються як обєктивні, відповідаючі фактичним обставинам вчинення інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, останні ґрунтуються на доказах, яким судом дана вірна юридична оцінка та в повній мірі стверджуються дослідженими матеріалами кримінального провадження.

За вимогами ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. Які порушення закону визначаються істотними зазначено в ст.412 КПК України. Як вбачається із змісту апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, а також досліджених у ході апеляційного провадження матеріалів, на думку колегії суддів, переконливих доводів щодо порушень кримінального та кримінального процесуального законів, як вважають скаржники, допущених судом що стали б підставою для зміни вироку, не наведено.

Беручи до уваги вищенаведені доводи, колегія суддів підстав для зміни вироку Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.263, ч.3 ст.187 КК України, не вбачає.

Керуючись ст.ст.376, 370, 372, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Млинівського районного суду Рівненської області від 14 березня 2016 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 без задоволення.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення з 16 червня 2015 року по 28 вересня 2016 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

__ _____ ______

В.М. ОСОБА_6 ОСОБА_7Гладкий