Ухвала суду № 61662432, 27.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 526/405/13-ц Номер провадження 22-ц/786/2581/16Головуючий у 1-й інстанції Киричок С. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом та просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10.07.2008 року у розмірі 54 944,59 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 10 липня 2008 року з ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту у розмірі 36 781,44 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення кредитних коштів 11 липня 2023 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ними укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 17 грудня 2012 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 54 944,59 доларів США, що є підставою для задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено (т.2 а.с. 31).

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задоволена частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року скасоване. Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № PLQ0GA0000000007 від 10.07.2008 року в розмірі 54 944,59 доларів США, з яких 30 726,84 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 304,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 669,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8 598,01 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина) та 2 614,92 доларів США - штраф (процентна складова) звернуто стягнення на квартиру загальною площею 74,00 кв.м., житловою площею 47,40 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки за початковою ціною 242 085 грн. (Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами України дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про виселення з квартири АДРЕСА_1 його та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній квартирі зі зняттям з реєстраційного обліку - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 11504,40 грн. ( т.2 а.с. 71-76).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 липня 2016 року касаційні скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с. 187-189).

Отже, предметом даного апеляційного розгляду є апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 п.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішеня є обов»язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому рогляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 10 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 36 781,44 доларів США зі сплатою 15% річних строком погашення до 11 липня 2023 року (т.1 а.с.12-14).

Того ж дня, у забезпечення вказаного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач передав в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.17-19).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 10 липня 2008 року ОСОБА_2 сплачено 13 170,60 доларів США, що підтверджується квитанціями про внесення коштів на погашення заборгованості за кредитним договором та розрахунком оплати ( т.1 а.с. 85-93, т.2 а.с. 25).

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 54 944,59 доларів США, з яких: 30 726,84 доларів США - заборгованість за кредитом, 10 304,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 669,30 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8 598,01 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина) та 2 614,92 доларів США - штраф (процентна складова) (т.1 а.с. 6-7).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт отримання позичальником ОСОБА_2 кредитних коштів у розмірі 30 000 доларів США, а отже і перебування сторін у зобов'язальних відносинах за кредитним договором та договором іпотеки. Крім цього, згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 5851 від 22 липня 2014 року підпис від імені ОСОБА_2 у заяві на видачу готівки № 1 від 10 липня 2008 року, розташований у рядку «Отримувач», виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов їх після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування фактичних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем визнається отримання кредитних коштів за даним кредитом у розмірі 6 000 доларів США.

На погашення вказаної суми ОСОБА_2 у період з 21 серпня 2008 року по 21 вересня 2010 року сплачено 13 170,60 доларів США, що підтверджується квитанціями про внесення коштів та розрахунком оплати, а також самим розрахунком заборгованості ( т.1 а.с. 85-93, т.2 а.с. 25, т.1 а.с. 6-7).

Факт отримання коштів у розмірі 30 000 доларів США за заявою на видачу готівки № 1 від 10.07.2008 р. (т.1 а.с. 113) відповідачем категорично заперечується і це підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи № 5851 від 22 липня 2014 року, згідно якого підпис від імені ОСОБА_2 у заяві на видачу готівки № 1 від 10 липня 2008 року, розташований у рядку «Отримувач», виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (т.1 а.с. 166).

Позивачем не спростований вказаний висновок експертизи, позивачем не надано інших доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 30 000 доларів США, отже позивач не довів виконання ним умов кредитного договору щодо надання вказаної суми кредиту саме позичальнику ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертизи не є належним доказом, не заслуговують на увагу, оскільки він не спростований позивачем іншими належними та допустимими доказами.

Також не заслуговують на увагу доводи про те, що підтвердженням отримання позичальником кредиту у розмірі 30 000 доларів США саме за заявою на видачу готівки № 1 від 10.07.2008 р. є та обставина, що позичальником визнається факт отримання у касі банку кредиту у розмірі 6 000 доларів США без надання суду іншого доказу, оскільки відповідачем дійсно визнається факт отримання кредиту у розмірі 6 000 доларів США, у період з 21 серпня 2008 року по 21 вересня 2010 року згідно розрахунку заборгованості ним проводилися платежі на погашення цієї суми, всього було сплачено 13 170,60 доларів США, після 21.09.2010 р. платежі не проводилися, відповідачем не надано належних та допустимих доказів пронадання суми кредиту у розмірі 30 000 доларів США.

Згідно ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

С у д д і: