Вирок № 61656708, 29.09.2016, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/4421/16-к

н.п. 1-кп/415/498/16

ВИРОК

Іменем України

"29" вересня 2016 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Старікової М.М.

за участю:

секретаря Чобанян О.М.

прокурора Хмеленко Н.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016130240001580 від 23.06.2016 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Привілля, Луганської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, не одруженого, не інваліда, раніше судимого 14.05.2015 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст. 185 ч. 3, ст. 186 ч.2, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

22 червня 2016 року близько 15 години, ОСОБА_1, маючи умисел та таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку мобільного телефону «Nokia 100», вартість якого згідно висновку експерта № 19/113/9-3/497-91е від 11.08.2016 року складає 295 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_2, заподіявши останній майнову шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, та зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Суду пояснив, що дійсно 22 червня 2016 року близько 15 години він зустрів раніше знайому йому потерпілу ОСОБА_2, яка запросила його до себе, щоб випити спиртного. Прийшовши додому до потерпілої за адресою: АДРЕСА_2, та скориставшись тим, що потерпіла вийшла з кімнати, з підвіконня будинку скоїв крадіжку мобільного телефону «Nokia 100», який продав на центральному ринку міста Лисичанська за 60 гривень. Відповідаючи на питання суду зазначив, що злочин вчинив будучи тверезим, телефон потерпілій повернуто. В скоєному щиро кається, просив суд надати йому шанс на виправлення та не позбавляти його свободи.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву в якій просила розглядати кримінальне провадження за її відсутністю, матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 вона не має, покарання просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно повністю доведена, і його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває (а.с. 30), у побуті за місцем мешкання та за останнім місцем роботи характеризується позитивно (а.с. 31-32), раніше судимий, (а.с. 33-34), та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Суд не визнає у якості обставини що пом'якшує покарання обвинуваченого відшкодування в повному обсязі майнової шкоди потерпілій ОСОБА_3, оскільки повернення останній телефону відбулось не в результаті дій обвинуваченого, спрямованих на відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди, а в ході проведення слідчих дій.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого вчинення злочину повторно, зазначену в обвинувальному акті, оскільки дана ознака являється кваліфікуючою ознакою злочину , передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а тому відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України не може бути ще раз врахована при призначенні покарання як ознака, що його обтяжує.

На підставі вищевикладеного, враховуючи: - вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, та беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, який в судовому засіданні усвідомлюючи свою провину вибачався за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв з'ясуванню обставин вчинення даного злочину має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, офіційно не працює, однак при цьому маючи не зняту та непогашену судимість за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин проти власності, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості в період відбуття покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2015 року, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, його схильність до вчинення кримінальних правопорушень, а тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише із застосуванням покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства - у виді позбавлення волі, що на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 дане кримінальне правопорушення вчинив в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2015 року, яким останнього було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2, ст. 185 ч.3, ст. 186 ч.2, ст. 70 КК України та засуджено до 5-ти років позбавлення волі з застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, суд вважає за необхідне застосувати правила ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного за цим вироком покарання, невідбуте покарання призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2015 року.

При цьому суд враховує правову позицію викладену у п. 10 абз. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до якої, виходячи з положень частини 2 статті 75 КК України, а також змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання є неприпустимим, а тому підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.75 КК України - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, суд не вбачає.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою не пред'явлений, у зв'язку з повним відшкодуванням заподіяної майнової шкоди.

Відповідно до ст.122, ч. 2 ст. 124 КПК України судові витрати у сумі 770,35 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи (а.с. 47) підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Лисичанськ, 24060300, код 37800278, Банк ГУДКСУ у Луганській області МФО 804013, р/р 31117115700051).

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази у даному кримінальному провадженні:

- мобільний телефон «Nokia 100», що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с. 49) - підлягають поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_2

Керуючись ч. 3 ст. 349,ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2015 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, - у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць. Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати:

- за проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 770 (сімсот сімдесят) гривень 35 копійок (одержувач - УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден. код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО - ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Речові докази:

- мобільний телефон «Nokia 100», що відповідно до розписки знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілій в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя: М.М. Старікова