Ухвала суду № 61656504, 27.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1082/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Кавун Т.В.

Доповідач Дуковський О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

27.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М., Письменного О.А.

за участю секретаря: Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним.

В обгрнутування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маловисківського районного управління юстиції у Кіровоградській області серія НОМЕР_1

16 травня 2014 року ОСОБА_5 було складено заповіт , який посвідчений секретарем виконавчого комітету Паліївської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, відповідно до якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4.

Зазначає, що вищевказаний заповіт є недійсним оскільки, його батько ОСОБА_5 не міг усвідомлювати в повному обсязі значення своїх дій та керувати ними внаслідок тяжкої хвороби та супутніх з нею ознак: болісних відчуттів, зниження уваги, погіршення пам'яті, а також впливу побічних дій лікарських засобів, які він вживав на той час. А тому ОСОБА_3 вважає, що волевиявлення його батька не було вільним та не відповідало його волі.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не повно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосовав норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_6, представника відповідача - ОСОБА_7 дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних та беззаперечних доказів на підтвердження того, що заповіт складено за відсутності вільного волевиявлення заповідача та не надано будь - яких належних доказів того, що в момент вчинення заповіту останній не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Порушень щодо оформлення та посвідчення спірного заповіту, не встановлено.

Вказаний висновок відповідає обставинам справи, яким суд дав належну правову оцінку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 05 листопада 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маловсківського районного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 358, помер ОСОБА_5 (том 1, а.с. 7).

За життя спадкодавцем складено заповіт, посвідчений 16 травня 2014 року секретарем виконавчого комітету Паліївської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області за реєстровим № 22, згідно якого ОСОБА_5 усе його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (том. 1, а.с. 10).

Оспорюваний заповіт, складено у двох примірниках зі слів заповідача секретарем Паліївської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, за допомогою комп'ютерної техніки. Даний заповіт прочитаний в голос та підписаний особисто ОСОБА_5 (том. 1, а.с.10).

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки виданої виконавчим комітетом Паліївської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області від 09 лютого 2015 року, з ОСОБА_5 починаючи з 25 грудня 2013 року та по день смерті проживала його дружина ОСОБА_4 (том. 1, а .с. 12).

Крім того, згідно епікризу КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» вбачається, що ОСОБА_5 в період з 07 жовтня 2013 року по 10 жовтня 2013 року перебував на лікуванні, до нього було застосовано хіміопроменеве лікування, хіміо-, гормоно,-імунотерапія,-інші види лікування.

ОСОБА_5 протягом 2013 року тричі знаходився на лікуванні в КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» та під час лікування наркотичні засоби не приймав, що підтверджується довідкою виданою від 25 лютого 2016 року.

В період з 09 вересня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 знаходився на амбулаторному лікуванні в Маловисківській ЦРЛ та 03 червня 2013 року йому було призначено наркотичні лікарські засоби, що підтверджується випискою амбулаторного хворого № 2499 (том. 1, а.с. 137).

Статтями 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Як передбачено ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Зокрема, це має місце при підтвердженні доказами наявності таких загальних підстав для визнання правочину недійсним як складення заповіту недієздатною особою або особою, яка в момент його складення не усвідомлювала й не могла усвідомлювати значення своїх дій і (або) не могла керувати ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має бути підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу.

Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-131цс14 від 17.09.2014, вбачається, що відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК УКраїни правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч. 1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6-9цс12 від 29.02.2012 відповідно до ч. 1 ст 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Оспорюваний правочин не суперечить актам цивільного законодавства, посвідчений від імені ОСОБА_5 Паліївською сільською радою Маловисківського району Кіровоградської області, при його складанні спадкодавець був дієздатним, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його внутрішній волі та меті (наслідкам), яку він переслідував, про що свідчить власноручно вчинений ним підпис у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що спадкодавець на момент складання ним заповіту був неспрожний розуміти значення своїх дій та керувати ними. Твердження, що при складанні заповіту у ОСОБА_5 існували порушення психічної діяльності, які впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, самі по собі не є підставою для визнання даного правочину недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України. Тобто, позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що вказаний заповіт не відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не грунтуються на законі, не є істотними та не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції належним чином встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог про визнання заповіту недійсним із заявлених підстав.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 304, ст. 307, ст. 312, ст. 313, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка представляє інтереси ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий судд

Судді: