Рішення № 61655655, 27.09.2016, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/929/16-ц

Провадження № 2/375/392/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3

про часткове розірвання договору довічного утримання, скасування його державної реєстрації та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що між нею та її сином ОСОБА_2 і дочкою ОСОБА_4 08.12.2003 року було укладено Договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 за реєстровим № 5024.

Відповідно до умов вказаного договору вона передала на праві власності у рівних частинах вказаним особам належні їй на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами, земельну ділянку розміром 0.125 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром 0,1915 га, які знаходяться в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області по вул. Леніна, 4.

Зазначає, що за умовами договору її діти зобов'язалися довічно повністю утримувати її, забезпечуючи харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігаючи при цьому в її безоплатному довічному користуванні житловий будинок, право власності на який за умовами цього договору перейшло до дітей.

Вона має хворобливий стан здоровя та потребує постійного догляду у звязку із цим, проте відповідач не виконує взяті на себе за договором довічного утримання обов'язки, а саме не звертає уваги на її потреби і стан здоровя, не забезпечує її харчуванням, медикаментами, необхідною допомогою та і взагалі відмовляється її доглядати. Також відповідач не надає їй допомоги по господарству та в утриманні житлового будинку.

Разом з тим, він неодноразово наполягав на продажі останнього і таким чином намагається всупереч умовам договору довічного утримання позбавити її місця проживання.

Просить частково розірвати договір довічного утримання в частині укладення останнього між нею та ОСОБА_2, скасувати його державну реєстрацію та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку № 4 по вул. Леніна в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області, а також визнати недійсними та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754 на імя відповідача, виданий 27.04.2004 року на підставі договору довічного утримання від 08.12.2004 року № 5023 та договору дарування земельної ділянки від 10.12.2003 року № 5108.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи через оголошення у пресі, відповідач не зявився у судове засідання повторно, а тому зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Частина позовних вимог, а саме вимоги скасувати державну реєстрацію спірного договору довічного утримання, а також визнати недійсними та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754 на імя відповідача, виданий 27.04.2004 року на підставі договору довічного утримання від 08.12.2004 року № 5023 та договору дарування земельної ділянки від 10.12.2003 року № 5108, були залишені відповідно до ухвали суду за заявою сторони позивача без розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити. Також суду показала, що відповідач не виконує умови договору довічного утримання щодо надання їй допомоги, придбання продуктів харчування та ліків, не бажає приймати участь у проведенні поточних ремонтів будинку, в якому вона проживає і ? частина якого належить йому за договором довічного утримання. Також він примушує її продати вказаний будинок, внаслідок чого вона залишиться без даху над головою. Зазначила, що така поведінка відповідача змушує її звертатися за постійною допомогою до сторонніх осіб, а також їй надає таку допомогу дочка.

Представник позивача також позов підтримала та просила задовольнити останній в обсязі уточнених позовних вимог.

Суд, заслухавши сторони спору, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що08.12.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4 був укладений договір довічного утримання, який був посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 5024.

Відповідно до умов вказаного договору позивач передавала вказаним особами у власність у рівних частинах належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими спорудами та земельні ділянки площею 0.125 для обслуговування житлового будинку та площею 0.1915 га для ведення особистого підсобного господарства, що по вул. Леніна, 4, в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

Особи, яким за умовами договору довічного утримання позивачем було передано у власність нерухоме майно, і в тому числі відповідач, зобовязалися у свою чергу довічно повністю утримувати ОСОБА_1, забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, зберігши в її безоплатному довічному користуванні цілий житловий будинок. При цьому загальна вартість матеріального забезпечення (харчування, одяг, догляд та необхідна допомога) визначена сторонами договору у сумі 70.00 грн. на місяць.

На разі, як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 взяті на себе за договором довічного утримання обовязки виконує не належним чином. Зокрема, ним: не надається позивачу необхідна допомога, якої вона час від часу потребує по веденню домашнього господарства, утримання житлового будинку; він не забезпечує позивачами ліками, яких вона потребує у звязку зі станом свого здоровя, страждаючи на ішемишечну хворобу серця, кардіосклероз атеросклеротичний, гіпертонічну хворобу ІІ ст. стенокардію напруги ІІ ФК, СН ІІ ст., АСГМ ІІ ст., ДЕП ІІ ст., хронічний гастрит, хронічний холецистит, хронічний панкреатит, вузловий зоб, випадіння матки і стінок піхви.

Також в порушення умов укладеного сторонами договору довічного утримання відповідач чинить тиск на позивача з приводу продажу житлового будинку, на довічне проживання в якому остання має право.

Окрім того, відповідно до висновку ЛКК № 75 від 19.08.2016 року позивач потребує за станом здоровя постійної сторонньої допомоги терміном на один рік, але такої відповідач також не надає. Натомість таку допомогу надає їй інший учасник договору довічного утримання ОСОБА_4.

Викладене підтверджується показаннями у судовому засіданні позивача, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та дослідженими у судовому засіданні отриманими у справі письмовими доказами, якими є:

●Договір довічного утримання від 08.12.2003 року, посвідчений приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 5024 (а.с. 6);

●Виписки із медичної картки амбулаторного хворого на імя позивача (а.с. 7-8);

●Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 2950938 від 28.02.2004 року (а.с. 16);

●Державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 088754, виданий на імя ОСОБА_2 27.04.2004 року (а.с. 17);

●Висновок ЛКК № 75 від 19.08.2016 року щодо особи позивача (а.с. 51).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до положень статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Відповідно до статті 60 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов»язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду спору по суті.

Судом встановлено, що правовідносини, які склалися між сторонами спору, випливають із договору довічного утримання та мають регулюватися положеннями глави 57 Цивільного кодексу України

Відповідно до положень ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

За приписами статті 746 вказаного Кодексу сторонами в договорі довічного утримання (догляду), а саме відчужувачем, може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я, а набувачем - повнолітня дієздатна фізична особа і що має місце у даному спорі.

Як вбачається із встановлених обставин спору, позивач виконала взяті на себе за умовами укладеного 08.12.2003 року договору довічного утримання та передала відповідачу у власність ? частину належного їй на момент укладення угоди нерухомого майна (житлового будинку та земельних ділянок). Позаяк, відповідач, як встановлено у судовому засіданні не виконує у повному обсязі взяті на себе за спірним договором довічного утримання зобовязання.

За вимогами статті 749 вказаного Кодексу якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

До положень вказаної норми суд звертається з метою надання оцінки доводам позивача щодо потреби останньої у постійному сторонньому догляді терміном на один рік та неприйняття у цьому участі відповідача.

Окрім того, суд при вирішенні даного спору керується положеннями ст.750 ЦК України в тім, що набувач, в даному випадку відповідач у справі, може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду) і що має місце по даному спору відповідно до п.6 договору довічного утримання та положеннями статті 754 цього Кодексу в тім, що набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

На разі, відповідач намагається вжити заходів до відчуження житлового будинку, який є предметом спірного договору, і що вказує на намагання останнього порушити умови укладеного спірного договору довічного утримання.

Стаття 755 ЦК України передбачає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов»язків, незалежно від його вини.

Згідно ч.1 ст.756 ЦПК України- у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Оцінючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожен отриманий у справі доказ зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність обставини неналежного виконання відповідачем у справі умов укладеного 08.12.2003 року між ним та позивачем договору довічного утримання. Тобто має місце порушення прав позивача, яке може бути захищено судом шляхом часткового розірвання укладеного 08.12.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 5024 договору довічного утримання в частині укладення останнього між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами № 4 по вул. Леніна в с. Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

Позов таким чином підлягає задоволенню у повному обсязі заявлених вимог.

Понесені у справі позивачем судові витрати по оплаті судового збору мають бути стягнуті у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України на користь останнього з відповідача у справі.

На підставі викладеного, керуючись пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 15, 16, 744, 746, 749, 750, 754, 755, 756 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Договір довічного утримання, укладений 08.12.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Рокитнянського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 5024, розірвати в частині укладення останнього між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на ? частину житлового будинку з господарськими спорудами № 4 по вул. Леніна в с.Житні Гори Рокитнянського району Київської області.

Стягнути зОСОБА_2 на користьОСОБА_1 551.20 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Рокитнянський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які не були присутні при постановленні рішення, шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Литвин