Постанова № 61655014, 30.09.2016, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5827/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року Ірпінський міський суд Київської області в складі головуючої судді Оладько С.І

при секретарі Костяк В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ірпінь справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київській області про визнання протиправними дій та зобов»язання призначити та виплачувати довічне грошове утримання

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовом,відповідно до якого зазначив,що 22.02.2016 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Буча із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Пенсійного фонду України у місті Буча № 27 від 01.03.2016 року йому було відмолено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УПІ.

Позивач зазначає,що вказане рішення грубо порушує його конституційні права як людини та особи, що набула статусу судді у відставці, оскільки суперечить конституційним нормам, а саме ст.ст. 8, 21, 22, 126 Конституції України.

Наведене порушення і обумовило необхідність його звернення до суду із цими вимогами, підставою для задоволення яких є наступні обставини.

З 01.08.1977 року по 30.11.2015 року, у відповідні періоди часу, він проходив навчання у вищому військовому закладі, працював на посадах судді в різних судових інстанціях, а також у Верховному Суді України на посаді, що була безпосередньо пов'язана із здійсненням контролю за діяльністю судів. А саме:

- з 01 серпня 1977 року по 19 травня 1981 року - навчався курсантом Саратовського вищого військового командного училища ім. Ф.Е. Дзержинського МВС СРСР;

- з 02 липня 1986 року по 20 грудня 1990 року - працював народним суддею Шевченківського районного народного суду міста Києва;

- з 15 січня 1992 року по 03 березня 1993 року - виконуючим обов'язки народного судді Ленінського районного народного суду міста Києва;

- з 04 березня 1993 року по 12 січня 1994 року - старшим консультантом відділу по розгляду скарг на судові рішення в порядку нагляду Верховного Суду України;

- з 13 січня 1994 року по 24 квітня 1996 року - суддею Київського обласного суду;

- з 25 квітня 1996 року по 16 січня 2002 року - суддею Шевченківського районного суду міста Києва;

- з 18 січня 2002 року по 30.11.2015 року - суддею Вищого господарського суду України.

19.03.2015 року він звернувся до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку на підставі п.9, ч.5, ст.126; ст. 131 Конституції України; ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до п. 9 частини 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Вищого господарського суду України від 27.11.2015 року № 445-к з 30 листопада 2015 року його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку та надано пакет відповідних документів для звернення до управління Пенсійного фонду України у місті Буча Київської області для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Згідно згаданого пакету документів, стаж роботи на посадах, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 31 рік 03 місяці та 14 днів, а розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дорівнює 28111,20 грн.

22.02.2016 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Буча із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до довідки Вищого господарського суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 01.12.2015 року № 09.01-27/428, починаючи з 01.12.2015 року, без обмежень максимальним розміром.

Відмовляючи йому у задоволенні зазначених вимог, відповідач, послався на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, згідно яких з 01.06.2015 року спеціальні види пенсій (довічного грошового утримання), зокрема й суддям у відставці, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Відповідно до поданих ним документів, станом на 2006 рік стаж його роботи на посаді судді складав понад 20 років, а отже вже на той період він набув право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у разі виходу у відставку. Продовжуючи працювати на посаді судді в наступні роки, він мав законні правомірні очікування отримати задеклароване державою довічне грошове утримання при виході у відставку.

В той же час, вносячи певні зміни у законодавство, законодавець з 1 червня 2015 року взагалі скасував норму, яка існувала в українському праві понад 20 років, позбавивши суддів раніше задекларованої державою гарантії на отримання щомісячного грошового утримання.

28.03.2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Частина третя статті 141 Закону № 2453-VІ у редакції Закону № 192 - VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:

1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді який працює на відповідній посаді;

2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 Закону України № 213-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень вказаного Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Саме зазначена норма, як про це вже йшлося, і з'явилася підставою для відмови з боку відповідача у призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання.

За правилами ч. 2 ст. 48 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» закони, постанови та інші акти Верховної Ради, що набрали чинності, скасуванню Верховною Радою не підлягають. Вони можуть бути визнані Верховною Радою такими, що втратили чинність. Отже «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII не тільки носять загальний та предметно невизначений характер, але й є такими, що прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах і фактично не визнають такими, що втратили чинність норми ст. 141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Скасувавши у п. 5 Прикінцевих положень до Закону № 213-VІІІ право судді на призначення і отримання щомісячного довічного грошового утримання, законодавець фактично скасував задеклароване державою з 1992 року та гарантоване у п.9 ч. 5 ст. 126 Конституції України право судді на відставку, оскільки зазначене грошове утримання є складовою права судді на відставку.

Таким чином, відмовляючи йому з огляду на п. 5 Прикінцевих положень до Закону № 213-VІІІ, у призначенні і виплаті щомісячного довічного грошового утримання, право на яке він набув на законних підставах, відповідач порушує його конституційні права та нехтує нормами ст.ст. 21, 22 Конституції України, згідно яких особа не може бути позбавлена набутого на підставі закону права шляхом прийняття нового закону.

Аналогічна правова позиція, яка відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, висловлена Верховним Судом України у постановах від 09.06.2015 року у справі № 21-472а15 та від 17.03.2015 року у справі № 21-429а14.

Зазначене також узгоджується і з загальнотеоретичним принципом, закріпленим і у ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці він набув задовго до 01.06.2015 року, та з цього часу був безпідставно позбавлений його внаслідок прийняття Закону № 213-VІІІ, пунктом 5 розділу III «Прикінцевих положень» якого фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, а судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 01.06.2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 01.06.2015 року, що є грубим порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8, 21 Конституції України).

В той же час, судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають в себе також і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Викладене підтверджує факт порушення приписами Закону № 213-VІІІ універсального принципу рівності, закріпленого статтею 21 Основного Закону України, а також порушення принципів незалежності суддів, передбачених частиною першою, пунктами 2, 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України.

Таким чином, слід дійти висновку про відсутність підстав вважати, що у зв'язку зі скасуванням норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з 01.06.2015 року пенсії не призначаються і раніше призначені пенсії не перераховуються.

Оскільки згадані зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці, суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, вони не можуть розглядатись як належна підстава для відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання/пенсії. А отже посилання відповідача на пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, як на підставу для відмови в призначенні мені щомісячного довічного грошового утримання, не можна визнати законними.

Безпосередньо до такого ж висновку можна дійти також з огляду на те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, постановленого у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УПІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач просить визнати рішення управління Пенсійного фонду України у місті Буча № 27 від 01.03.2016 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці протиправним. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у місті Буча призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90%, відповідно до довідки Вищого господарського суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 01.12.2015 року № 09.01-27/428, починаючи з 01 грудня 2015 року, без обмежень максимальним розміром та з правом перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та просила у даному позові відмовити.

Суд,заслухавши пояснення сторін,дослідивши письмові докази по справі,вважає позов таким,що підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст.6 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом кожна особа, яка вважає, що рішенням,дією чи бездіяльністю суб»єкта владних повноважень порушені її права,свободи або інтереси.

У судовому засіданні встановлено,що 22.02.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у місті Буча із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Пенсійного фонду України у місті Буча № 27 від 01.03.2016 року йому було відмолено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УПІ.

Також,у судовому засіданні було встановлено,що позивач з 01.08.1977 року по 30.11.2015 року, у відповідні періоди часу, проходив навчання у вищому військовому закладі, працював на посадах судді в різних судових інстанціях, а також у Верховному Суді України на посаді, що була безпосередньо пов'язана із здійсненням контролю за діяльністю судів. А саме:

- з 01 серпня 1977 року по 19 травня 1981 року - навчався курсантом Саратовського вищого військового командного училища ім. Ф.Е. Дзержинського МВС СРСР;

- з 02 липня 1986 року по 20 грудня 1990 року - працював народним суддею Шевченківського районного народного суду міста Києва;

- з 15 січня 1992 року по 03 березня 1993 року - виконуючим обов'язки народного судді Ленінського районного народного суду міста Києва;

- з 04 березня 1993 року по 12 січня 1994 року - старшим консультантом відділу по розгляду скарг на судові рішення в порядку нагляду Верховного Суду України;

- з 13 січня 1994 року по 24 квітня 1996 року - суддею Київського обласного суду;

- з 25 квітня 1996 року по 16 січня 2002 року - суддею Шевченківського районного суду міста Києва;

- з 18 січня 2002 року по 30.11.2015 року - суддею Вищого господарського суду України.

19.03.2015 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції України із заявою про відставку на підставі п.9, ч.5, ст.126; ст. 131 Конституції України; ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 року № 788-VIII його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України відповідно до п. 9 частини 5 ст. 126 Конституції України у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Вищого господарського суду України від 27.11.2015 року № 445-к з 30 листопада 2015 року його було звільнено з посади судді Вищого господарського суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку та надано пакет відповідних документів для звернення до управління Пенсійного фонду України у місті Буча Київської області для призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Згідно згаданого пакету документів, стаж роботи на посадах, що дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, складає 31 рік 03 місяці та 14 днів, а розмір суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці дорівнює 28111,20 грн.

Відповідач по справі своїм рішенням № 27 від 01.03.2016 відмовляючи позивачу у задоволенні зазначених вимог, послався на приписи п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, згідно яких з 01.06.2015 року спеціальні види пенсій (довічного грошового утримання), зокрема й суддям у відставці, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

28.03.2015 року набрав чинності Закон України від 12.02.2015 року № 192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7.07.2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів».

Частина третя статті 141 Закону України«Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Частиною 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п. 5 Прикінцевих положень вказаного Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Саме зазначена норма, була підставою для відмови з боку відповідача у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання.

Як уже зазначалось раніше,позивач із заявою про призначення йому довічного грошового утримання звернувся 22.02.2016р.На час звернення позивача до відповідача зазначені норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII діяли,вони не були визнані неконституційними а тому підлягали до виконання,у зв»язку з чим суд вважає відсутні підстави для визнання незаконним рішення управління Пенсійного фонду України у місті Буча № 27 від 01.03.2016 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, постановленого у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-УІ у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII;

- пункту 5 розділу III „Прикінцеві положення" Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-УПІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи зазначене рішення Конституційного Суду України суд вважає за необхідне зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київської області призначити,нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% відповідно до довідки Вищого господарського суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 01.12.2015р № 09.01-27/428,починаючи з 08.06.2016р.

Щодо вимог позивача в частині зобов»язання відповідача призначити йому вказане довічне грошове утримання без обмежень максимальним розміром та з правом перерахунку у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді,то в даній частині вимоги суд вважає передчасними,поскільки суду не було надано доказів тих обставин,що відповідач відмовив чи має намір відмовити позивачу обмежити позивачу розмір грошового утримання чи відмовив у перерахунку вказаного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

На підставі ст.. 126 Конституції України,ст.. 141,142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ,керуючись ст.ст. 2,4,9,11,71,86,99,100,158-163,167 КАС України,суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України у м.Буча Київської області призначити,нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% відповідно до довідки Вищого господарського суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 01.12.2015р № 09.01-27/428,починаючи з 08.06.2016р.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Ірпінський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано,набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

З мотивованою постановою суду сторони по справі зможуть ознайомитись 03.10.2016р.

Суддя: С. І. Оладько