Ухвала суду № 61653911, 22.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1201/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1796/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у 2010 році ОСОБА_3 позичив у неї грошові кошти в розмірі 55 000,00 євро. На підтвердження отриманих коштів між ними було укладено договір позики від 30 серпня 2010 року, складено розписку від 30 серпня 2010 року та укладено між нею та ОСОБА_4 договір поруки від 30 серпня 2010 року.

Зазначала, що відповідачі зобов'язувалися повернути позику до 01 вересня 2014 року, однак у визначений строк кошти повернуті не були, крім того, відповідачі ухиляються від виконання своїх зобов'язань.

Вказувала, що договором позики встановлено, що у випадку несвоєчасного повернення позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі 2 % простроченої суми за кожний день прострочки.

Крім того, відповідачі повинні сплатити їй три відсотки річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, просила солідарно стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на її користь борг за договором позики в розмірі 55 000,00 євро, що еквівалентно 1 705 000,00 грн., три проценти річних в розмірі 29 837,50 грн. та пеню в розмірі 7 229 200 грн.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 24 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновком експерта встановлено, що підписи в досліджуваних документах від імені відповідачів є зображеннями підписів за допомогою фотополімерного кліше (факсиміле), однак у висновку експерта також зазначено, що ознак технічної підробки у договорах не виявлено.

Вказує, що в судовому засіданні стороною позивача були висловлені твердження з посиланням на розписку, договір позики та договір поруки, які підписані стороною відповідачів та які підтвердженні іншими об'єктивними доказами по справі, однак суд не дійшов однозначного висновку, що між сторонами було укладено договір позики.

Зазначає, що між нею та відповідачами була усна домовленість про те, що вона оформляє письмові документи, підписує їх і разом з грошовими коштами передає їх відповідачам в м. Київ. З м. Києва їй повернули підписані відповідачами вищевказані документи та розписку про отримання грошових коштів, що було підтвердженням про отримання коштів відповідачами.

Вказує, що суд першої інстанції не викликав та не допитав свідка ОСОБА_5, яка друкувала розписку, договір позики та договір поруки.

Крім того, суд при постановленні ухвали від 18 грудня 2015 року про призначення почеркознавчо-технічної експертизи в порушення ст. 143 ЦПК України не включив питання від позивача: «Чи достатньо порівняльного матеріалу для проведення почеркознавчої експертизи з поставлених питань сторонами судового процесу?».

Зазначає, що чинними законодавством не встановлено чіткого визначення термінів «факсиміле» та «факсимільний підпис» та не врегульовано питання щодо порядку їхнього використання, однак в повсякденному розумінні це звичайним штамп, відбитком якого є підпис людини.

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 апеляційну скаргу підтримав по вищенаведених мотивах.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 та представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення боргу за договором позики, позивачем на підтвердження позовних вимог представлено суду договір позики, укладений 30 серпня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, договір поруки від 30 серпня 2010 року укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 та розписку про отримання відповідачем коштів в сумі 55 000 євро.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечуючи проти позову, відповідачі посилалися на те, що жодних договорів позики та поруки вони не підписували, крім того, в період з 04 серпня по жовтень 2010 року перебували за межами України, що підтверджується копіями паспортів.

За змістом положень ст. ст. 143, 144 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі і експертиза призначається ухвалою суду.

Ухвалою суду від 18 грудня 2015 року за клопотанням представників відповідачів судом була призначена комплексна почеркознавчо-технічна експертиза.

Згідно висновку експерта № 09/03-7 від 22 березня 2016 року вбачається, що підписи від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 30 серпня 2010 року, у договорі поруки від 30 серпня 2010 року, у розписці від 30 серпня 2010 року та підписи від імені ОСОБА_4 у договорі поруки від 30 серпня 2010 року є зображеннями підписів.

Зображення підписів від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 30 серпня 2010 року, у договорі поруки від 30 серпня 2010 року, у розписці від 30 серпня 2010 року та підписи від імені ОСОБА_4 у договорі поруки від 30 серпня 2010 року отримані за допомогою фотополімерного кліше (факсиміле), ознак технічної підробки у зображеннях підписів імені ОСОБА_3 у договорі позики від 30 серпня 2010 року, у договорі поруки від 30 серпня 2010 року, у розписці від 30 серпня 2010 року та у зображеннях підписів від імені ОСОБА_4 у договорі поруки від 30 серпня 2010 року не виявлено.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи, що позивачем на підтвердження факту укладення договору позики, його умов та факту укладення договору поруки було надано оригінали договорів, які власноручно відповідачами не підписані, а виконані підписи на них від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є зображенням підписів, здійснених за допомогою фотополімерного кліше, інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення договору позики сторони не надали, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів спірних грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що пояснення позивачки про те, що вона передала підписаний нею договір позики, поруки та розписку разом з грошовими коштами в сумі 55 000 євро в м. Київ, з якого їй уже повернули підписані відповідачами документи судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки такі пояснення не можуть слугувати доказом отримання коштів.

Посилання представника апелянта на те, що чинним законодавством не встановлено чіткого визначення термінів «факсиміле» та «факсимільний підпис», а також не врегульовано питання щодо порядку їхнього використання, а тому не забороняється їх використання для вчинення правочинів не заслуговують на увагу, оскільки «підпис факсиміле» є копією підпису, зробленою у вигляді печатки або штампа, а не власноручним підписом.

Згідно ч. 3 ст. 143 ЦПК України кількість і зміст питань, за якими має бути проведена експертиза, визначається судом.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 № 53/5 експерт має право відповідно до процесуального законодавства заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи.

Експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків, а витребувані додаткові матеріали не надані, або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань.

Таким чином, питання достатності порівняльного матеріалу для проведення почеркознавчої експертизи вирішуються експертом при проведенні експертизи.

А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта з приводу не включення питання сторони позивача про достатність порівняльного матеріалу для проведення почеркознавчої експертизи.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи також на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

В.М. Соколовський