Рішення № 61653897, 22.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/1829/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1732/2016

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення коштів, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПФУ в м. Івано-Франківську про стягнення коштів в розмірі 75 019,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2014 року та прийнято нову постанову, якою було визнано дії УПФУ в м. Івано-Франківську щодо відмови у призначені та перерахунку пенсії ОСОБА_2 неправомірними та зобовязано УПФУ в м. Івано-Франківську провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 призначену як інваліду ІІ групи згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ти мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», починаючи з 01 січня 2014 року з урахуванням проведених виплат.

Посилаючись на те, що УПФУ в м. Івано-Франківську провело перерахунок пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року в сумі 54 118,64 грн., однак не здійснило виплату, а тому такими неправомірними діями відповідача йому завдано матеріальної шкоди, просив стягнути з УПФУ в м. Івано-Франківську кошти в розмірі 75 019,90 грн., з яких не виплачена пенсія 54 118,64 грн., індекс інфляції 22 901,26 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з УПФУ в м. Івано-Франківську в користь ОСОБА_2 кошти в розмірі 77 019,90 грн., з яких невиплачена пенсія 54 118,64 грн., індекс інфляції 22 901,26 грн.

В апеляційній скарзі на дане рішення УПФУ в м. Івано-Франківську посилається на порушення судом норм матеріального права.

Зазначає, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року УПФУ в м. Івано-Франківську здійснило нарахування ОСОБА_2 за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року (по дату набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України 2014 рік») в сумі 54 118,64 грн., однак грошові кошти не виплачені через відсутність цільового фінансування.

Вказує, що виплати категорії населення, які постраждали внаслідок катастрофи на ЧАЕС потребує фінансування з Державного бюджету України, однак, у Державному бюджеті України на 2011-2014 роки видатків не передбачено.

Зазначає, що постанова суду про зобовязання нарахувати та виплатити призначену ОСОБА_2 пенсію знаходиться на виконанні та частково виконана, оскільки УПФУ в м. Івано-Франківську проведено перерахунок пенсії, визначено розмір та нараховано доплату до пенсії, а тому стягнення заявленої позивачем суми у даному спорі є подвійною відповідальністю за одне і те ж зобовязання.

Вважає, що єдиною умовою здійснення громадянами компенсації втрати частини доходів в розумінні Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» є порушення встановлених строків їх виплати. В даних правовідносинах виплаті підлягає доплата, яка нарахована відповідачем на підставі судового рішення, яким зобовязано здійснити перерахунок та виплату суми недоотриманої пенсії, сама ж пенсія позивачу виплачувалась щомісячно та вчасно, а тому дана вимога є безпідставною.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник УПФУ в м. Івано-Франківську ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в судове засідання не зявилися, ОСОБА_4 направив заяву у якій просить розгляд справи проводити без їхньої участі.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, визнана інвалідом II групи внаслідок захворювання, повязаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію як інвалід II групи відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасовано постанову Івано-Франківського міського суду від 11 квітня 2014 року та прийнято нову постанову, якою визнано дії УПФУ в м. Івано-Франківську щодо відмови у призначені та перерахунку пенсії ОСОБА_2 неправомірними та зобовязано УПФУ в м. Івано-Франківську провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_2 призначену як інваліду ІІ групи згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», починаючи з 01 січня 2014 року з урахуванням проведених виплат.

Виконуючи зазначене судове рішення, УПФУ в м. Івано-Франківську нарахувало доплату за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в розмірі 54 118,64 грн., проте, до цього часу її не виплатило, посилаючись на відсутність фінансування цих коштів з Державного бюджету України, про що свідчить довідка № 8135 від 22 грудня 2015 року.

Звертаючись до суду з позовом в порядку цивільного судочинства про стягнення суми невиплаченої пенсії в розмірі 54 118,64 грн. та компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в сумі 22 901,26 грн. позивач, посилався на заподіяну відповідачем матеріальну шкоду, яка полягає у невиплаті перерахунку пенсії на підставі постанови суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про стягнення невиплаченої пенсії у розмірі 54 118,64 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено завдання йому шкоди відповідачем.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 107 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обовязків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

При вирішенні спору про відшкодування шкоди обовязковому зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні

Колегія суддів вважає, що нарахована, але невиплачена ОСОБА_2 сума пенсії у розмірі 54 118,64 грн. за своєю правовою природою не є шкодою в розумінні статті 22 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті йому в порядку виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки рішення суду в адміністративній справі, які набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», тому повторне звернення до суду за стягненням вже визначеної рішенням суду суми є недопустимим.

Посилання суду на те, що не виплачена на користь позивача пенсія у розмірі 54 118,64 грн. є сумою, яка підлягає виплаті позивачу відповідно до ст. 107 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є невірним, оскільки зазначена норма стосується призначення та виплати пенсії згідно із вказаним Законом.

Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати»).

Таким чином, єдиною умовою здійснення громадянам компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків їх виплати.

Разом з тим, на користь позивача підлягає виплаті доплата, яка нарахована відповідачем на підставі судового рішення, яким було зобовязано здійснити нарахування та виплату суми неотриманої пенсії в порядку адміністративного судочинства, а тому така доплата на підставі судового рішення не відноситься до передбачених статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» видів доходів, які компенсуються на підставі даного закону.

А тому висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати в розмірі 22 901,26 грн. є невірним.

У звязку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про стягнення коштів відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_5