Ухвала суду № 61653888, 26.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/1857/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1747/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.,

секретаря: Драганчук У.М.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» на рішення Долинського районного суду від 24 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») пред'явив до ОСОБА_2 позов про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що у зв'язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору №BLаЖГА00064808 від 22.08.2011 року щодо повернення кредитних коштів, у нього утворилась заборгованість, яка станом на 27.08.2015 року становила 8 354,84 грн. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється погашати вищезазначену заборгованість, Банк просив стягнути її в примусовому порядку.

Рішенням Долинського районного суду від 24 червня 2016 року в задоволенні позову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин справи. Апелянт вважає, що Банком не було пропущено строк позовної давності, оскільки пунктом 6.4 укладеного між сторонами кредитного договору встановлено, що даний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. А тому, на думку представника позивача, оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконав боргові зобов'язання та не погасив кредитну заборгованість у повному об'ємі, Банк має право на звернення до суду. Також апелянт звертає увагу суду на те, що ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції про відмову у задоволенні позову Банку, призведе до штучного зменшення ліквідаційної маси, що порушить права Держави в особі Фонду гарантування вкладів, інших кредиторів ПАТ «ВіЕйБі Банк». Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, апелянт просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання апеляційного суду апелянт - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» не з'явився, однак надіслав клопотання про розгляд справи без його представника. Зазначив також, що апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги заперечив. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_2, отримавши кредит у серпні 2011 року, декілька місяців виконував кредитні зобов'язання, а потім припинив вносити кошти в погашення тіла і відсотків по кредиту. Рішення суду про відмову в задоволенні позову Банку за пропуском позовної давності вважає законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його в силі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в позові до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції вважав, що ПАТ "ВіЕйБіБанк" пропущено загальний строк позовної давності. Колегія суддів з таким висновком місцевого суду погоджується на підставі наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного 22 серпня 2011 року кредитного договору отримав кредит в сумі 4600 грн у формі відкличної невідновлюваної кредитної лінії на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (копія договору - а.с.6-13). Термін повернення кредиту сторонами договору було визначено до 22 квітня 2012 року. Погашення кредитної заборгованості позичальником повинно було здійснюватись шляхом внесення щомісячних платежів у відповідності із погодженим графіком (копія додатку №1 до договору - а.с.14).

Згідно із ст. ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.2 ст. 267 ЦК України).

Про застосування позовної давності відповідач ОСОБА_2 04 травня 2016 року подав відповідну заяву (а.с.111).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Отже, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинне здійснюватися позичальником частинами, то початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року по справі №6-154цс15, яка згідно ч.1 статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Судом першої інстанції встановлено і матеріалами справи підтверджується, що внаслідок неналежного виконання умов договору кредиту у ОСОБА_2 утворилась заборгованість, яка станом на 27 серпня 2015 року становила 8354 грн 84 коп.

З наданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо погашення кредитної заборгованості припинив виконувати з січня 2012 року. Оскільки позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення кредитної заборгованості тільки у вересні 2015 року, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про пропуск ним строку позовної давності.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст.307; 308; 313; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» відхилити, а рішення Долинського районного суду від 24 червня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський