Рішення № 61652813, 27.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/9321/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 27 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2016 року,

встановила:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» (далі ПАТ «Терра Банк») звернулося з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 306397,23 грн. мотивуючи тим, що 24.06.2014 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір в розмірі 120000 грн. Відповідач не виконує умови договору належним чином і утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню.

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов, в якому (після уточнення вимог) просив визнати недійсним кредитний договір від 24.06.2014 року на підставі ст.234 ЦК України обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним у 2013-2014 роках були відкриті в ПАТ «Терра Банк» депозитні рахунки, які йому не поверталися. З метою отримання своїх коштів працівники банку запропонували оформити новий депозитний рахунок та отримати кредит, на що він погодився, оскільки потребував коштів. Кредитний договір був підписаний без наміру створення юридичних наслідків, а тому він є фіктивним. Фактично він отримав свої кошти з депозитного рахунку.

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Терра Банк» відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 1/Д/31/14 від 24.06.2014 року, укладений між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_1 Стягнуто з ПАТ «Терра Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487,20 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Терра Банк» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про задоволення вимог ПАТ «Терра Банк» та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд не дав оцінку виконання банком умов кредитного договору передання грошей, що виключає фіктивність договору. Також, судом не враховано неможливість надання кредиту в рахунок депозитних коштів та розпочату ліквідаційну процедуру в банку.

Позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 та його представник заперечили у задоволенні скарги і пояснили, що на час закінчення строку депозитних договорів банк кошти не повертав, але запропонував укласти новий депозит та оформити кредитний договір що б отримати належні йому 120000 грн., на що він погодився. Кошти були ним отримані і він до банку більше звертався, оскільки його запевнили, що проценти та вся заборгованість буде автоматично погашена за рахунок депозитного договору. Фонд гарантування вкладів кошти з депозитного рахунку йому не повернув і у список вкладників не включив у звязку із наявною заборгованістю перед банком.

Розглянувши справу в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1 та відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Терра Банк», суд першої інстанції виходив із фіктивності кредитного договору, який фактично був укладений на виконання договору депозиту, без наміру створення юридичних наслідків.

Колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.

Так, згідно із ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення норм про позику.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 19.06.2014 року між ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу (депозиту) № ДР-150613:980 з виплатою процентів щомісячно «Депозит родинний», відповідно до якого банк прийняв від вкладника грошові кошти в сумі 145000 грн. на строк 3 місяці з 19.06.2014 року по 19.09.2014 року, з процентною ставкою 25 % річних.

24.06.2014 року між сторонами укладено кредитний договір № 1/Д/31/14, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 120000 грн. зі сплатою 28% річних та кінцевим терміном повернення до 19.09.2014 року.

Допитані в судовому засіданні колишні працівники ПАТ «Терра Банк», які здійснювали супровід та оформлення вищевказаних договорів, підтвердили, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до банку з вимогою про повернення депозитних коштів, однак у звязку із фінансовими проблемами у червні 2014 року банк не зміг здійснити його видачу, а тому було запропоновано підписати кредитний договір як єдиний спосіб повернення депозитних коштів.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Згідно розяснень Верховного суду України, викладених у п.24 постанови Пленуму № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Згідно п.1.6 кредитного договору погашення заборгованості здійснюється шляхом внесення готівки або шляхом безготівкових перерахувань на відповідний рахунок, відкритий у ПАТ «Терра Банк».

Як вбачається з матеріалів справи 24.06.2014 року ПАТ «Терра Банк» та ОСОБА_1 підписали договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору банківського вкладу від 19.06.2014 року, за яким п.2.6 останнього викладено в іншій редакції, а саме сторони домовилися про відступлення права вимоги депозитного вкладу від ОСОБА_1 до ПАТ «Терра Банк» в день повернення вкладу в сумі заборгованості за кредитним договором № 1/Д/31/14.

Згідно розрахунку заборгованості та встановлено судом, ОСОБА_1 отримав в касі банку 120000 грн. і згідно п.1.14 кредитного договору банк 18.07.2014 року та 18.08.2014 року здійснював погашення процентів за кредитним договором шляхом договірного списання коштів з депозитного рахунку позичальника.

21.08.2014 року Правлінням Національного банку України постановою № 518 ПАТ «Терра Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) рішенням № 72 запроваджено тимчасову адміністрацію.

Постановою Національного банку України №831 від 23.12.2014 року в ПАТ «Терра Банк» відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації.

Отже, наведене підтверджує доводи ОСОБА_1 про неможливість отримання ним коштів, які перебували на депозитних рахунках ПАТ «Терра Банк», у звязку із його неплатежоспроможністю ще до введення тимчасової адміністрації.

В той же час, судом першої інстанції не враховано, що за депозитними договорами, які відкривалися у 2013-2014 роках (з слів позивача по зустрічному позову), ОСОБА_1 вимоги про стягнення коштів не заявляв, а 19.06.2014 року відкрив новий депозитний рахунок терміном на 3 місяці, який був чинним на день укладення кредитного договору.

Зміст депозитного договору та додаткової угоди до нього свідчить про те, що ОСОБА_1 погодився на погашення боргу за кредитним договором за рахунок вказаних коштів та передачі прав вимоги за ним до ПАТ «Терра Банк», тобто було врегульовано механізм погашення кредиту за рахунок депозитних коштів позичальника. Повне погашення кредиту не відбулося у звязку із запровадженням тимчасової адміністрації до закінчення строку дії депозитного та кредитного договорів.

Оскільки кошти в сумі 120000 грн. ОСОБА_1 отримав 24.06.2014 року за умовами кредитного договору при наявності не розірваного депозитного договору , за яким ОСОБА_1 мав право вимоги до банку про їх повернення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх виплату ПАТ «Терра Банк» в рахунок погашення заборгованості за депозитним договором.

Враховуючи вчинення позичальником дії на виконання кредитного договору шляхом внесення доповнень до договору депозиту, передачу ПАТ «Терра Банк» майна ОСОБА_1 на виконання договору від 24.06.2014 року, підстави для визнання останнього фіктивним відсутні.

Станом на 10.08.2015 року банк нарахував заборгованість в сумі 306397,23 грн., з яких : 120000 грн. по тілу кредиту, 3682,19 грн. по процентам за користування кредитом, 31114,51 грн. прострочених процентів за користування кредитом, 6042,82 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 46796,71 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5555,36 грн. трьох процентів річних та втрати від інфляції у звязку з несвоєчасною сплатою процентів, 81205,64 грн. трьох процентів річних та втрати від інфляції у звязку з несвоєчасною сплатою кредиту, 12000 грн. штрафу згідно умов договору.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення вимог ПАТ «Терра Банк» колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон) Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобовязання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобовязань.

Кошти з депозитного рахунку в сумі 145000 грн. ОСОБА_1 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не виплачені.

Пунктом 1.14 Договору кредиту сторони передбачили з метою забезпечення належного та своєчасного виконання грошових зобовязань позичальника за цим договором, останній відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку, а банк набуває право (але не зобовязаний) здійснювати договірне списання коштів на свою користь та спрямовувати на погашення заборгованості за кредитним договором з рахунку позичальника № 26204505096365, тобто депозитного рахунку.

За даними розрахунку заборгованості таке списання здійснювалося у липні, серпні 2014 року.

Згідно п.2.6 Договору банківського вкладу від 19.06.2014 року із змінами внесеними договором від 24.04.2014 року у випадку, якщо на дату повернення вкладу або на день коли вкладник вимагає дострокового повернення вкладу, на кошти, які знаходяться на поточному рахунку вкладника №26204505096365, відкритому в національній валюті в ПАТ «Терра Банк», накладено арешт (операції по рахунку зупинено) та/або в інших випадках неможливості здійснення банком договірного списання коштів з вказаного поточного рахунку вкладника з будь-якої причини, сторони домовилися відповідно до ст.212 ЦК України про відступлення вкладником банку права вимоги коштів за цим договором в дату повернення вкладу в сумі заборгованості (строкової та простроченої), що виникла перед банком згідно кредитного договору № 1/Д/31/14 від 24.06.2014 року, укладеного між ПАТ «Терра Банк» та вкладником в тому числі, процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших зобовязань, передбачених вказаним кредитним договором. З моменту настання вказаних відкладальних обставин, банк набуває всі права вкладника за цим договором в частині заборгованості (строкової та простроченої), що виникла перед банком згідно вказаного кредитного договору, процентів за користування кредитом, процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України в розмірі 28% річних, комісійних винагород та інших зобовязань, передбачених вказаним кредитним договором, в т.ч. права вимагати повернення вкладу, та зобовязання за цим договором відповідно до ст.606 ЦК України припиняється шляхом поєднання кредитора та боржника в одній особі.

Зміст зазначених умов договорів та показань свідків підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1, отримуючи грошові кошти в сумі 120000 грн., мав впевненість в тому, що отриманий кредит буде погашено шляхом договірного списання, а у разі такої неможливості, банк набуде права вкладника за умовою договору про відступлення прав вимоги і його зобовязання за кредитним будуть припинені 19.09.2014 року.

Згідно п.4 ч.5 ст.36 Закону (в редакції на час звернення з позовом) під час тимчасової адміністрації не здійснюється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобовязань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

В той же час, станом на день виникнення правовідносин між сторонами за договорами кредиту і депозиту, п.4 ч.5 ст.36 Закону мав іншу редакцію, яка встановлювала неможливість під час тимчасової адміністрації зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.

Отже, станом на 19-21.09.2014 року під час дії тимчасової адміністрації Законом не заборонялося припинення зобовязань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно наданого ПАТ «Терра Банк» розрахунку заборгованості ОСОБА_1 повинен був сплатити банку на 21.06.2014 року заборгованість за договором кредиту в сумі 134889,65 грн., з яких тіло кредиту в сумі 120000 грн., проценти за користування кредитом в сумі 2853,7 грн., пеня за прострочення сплати процентів в сумі 15,95 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів в сумі 1,92 грн., інфляційні нарахування за прострочення сплати кредиту в сумі 20 грн., штраф в сумі 12000 грн.

Відповідно до ст.606 ЦК України зобовязання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно із ст.600 ЦК України зобовязання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо).

Таким чином, сума заборгованості по кредиту не перевищувала розмір депозиту і за умовами договорів ПАТ «Терра Банк» за відсутності відповідної заборони у п.4 ч.5 ст.36 Закону (на час виникнення правовідносин) мав право провести договірне списання цих коштів, а у разі неможливості вчинення таких дій набув права вимоги коштів за цим договором в дату повернення вкладу за умовами п.2.6 Договору депозиту про відступлення вкладником банку права вимоги, що потягло за собою поєднанням кредитора та боржника в одній особі та припинення депозитного договору на суму заборгованості за договором кредиту.

Враховуючи передання боржником ПАТ «Терра Банк» відступного на грошові кошти, колегія суддів приходить до висновку про припинення договору кредиту та відсутність підстав для задоволення вимог ПАТ «Терра Банк» про стягнення заборгованості.

Неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне зясування обставин справи, призвело до неправильного вирішення позовів, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні первісних та зустрічних вимог.

Керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 06 липня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» про визнання кредитного договору недійсним.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді