Ухвала суду № 61652748, 26.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/2751/15-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко С. Д.

Категорія 47 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участю третіх осіб - Радомишльської міської ради, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельних ділянок

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року позивач звернулась до суду із позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила суд ухвалити рішення, яким заборонити відповідачці перешкоджати їй використовувати земельні ділянки площею 0,0500 га та 0,0605 га по АДРЕСА_1, що належать позивачці на праві власності шляхом зобов'язання не вчиняти будь-яких дій спрямованих на порушення права власності на вказані земельні ділянки, а також зобов'язати ОСОБА_3 відновити межі цих ділянок, беручи за основу дані земельно-кадастрової документації Державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2. В обґрунтування вимог позивач стверджує, що відповідач, земельна ділянка якої межує з правої сторони з її ділянкою, самовільно поваливши огорожу, захопила частину з належної позивачці земельної ділянки площею 0,0500 га від 1,85м до 2,06 м довжиною 38,95 м та частину з земельної ділянки площею 0,0605 м - шириною від 1,02 м до 2,06 м, довжиною 52,85 м, чим створює перешкоди в користуванні власністю.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 21.07.2016 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування зазначає, що висновки земельно-технічної експертизи, покладені судом в основу рішення, не відповідають обставинам справи та іншим фактичним матеріалам. Вважає, що експертиза проведена з порушенням норм і як наслідок є односторонньою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення буд-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 01.09.1976 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 придбали та зареєстрували право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 (т.1 а.с.39-41).

Рішенням Житомирського обласного суду від 26.05.1998 р. вирішено виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_6 земельну ділянку розміром 667 кв.м із загальної площі 2382 кв.м. (т.1 а.с.27-28).

Відповідно до рішення Радомишльської міської ради від 12.05.1999 р. № 162, ОСОБА_3 виділено для ведення городництва по місцю проживання земельну ділянку площею 667 кв.м із загальної площі 2382 кв.м (т.1 а.с.31).

Згідно Рішення Радомишльської міської ради від 25.03.2009 р., ОСОБА_2 18.10.2010р. отримала державні акти на право власності на земельні ділянки:

- серії НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарського будівель і споруд;

- серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0605 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою : АДРЕСА_1 (т.1 а.с.8-9).

Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи № 315/16 від 16.05.2016 р., проведеної за клопотанням відповідача, встановлено факт накладання земельних ділянок, які складаються з двох фрагментів: 0,0067 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26.05.1998 р.; 0,0023 га - площа накладки земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на земельну ділянку, визначену рішенням Житомирського обласного суду від 26.05.1998 р. Встановлено факт зменшення фактичного розміру земельної ділянки ОСОБА_3, яка згідно вказаного рішення повинна становити 0,0667 га, а в натурі площа земельної ділянки складає 0,0547 га.

Невідповідність фактичних розмірів і площ земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що вказані в генеральних планах до будинку та державних актах могли виникнути при оформлені даних земельних ділянок (т.1 а.с.97-116).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження факту створення їй з боку відповідачки перешкод у користуванні належними земельними ділянками.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки позивачем не доведено, що її права, як власника земельної ділянки, порушено відповідачем.

Відповідно до ч.4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання права; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відсутність доказів щодо порушення відповідачем прав позивачки в користуванні земельною ділянкою та про необґрунтованість вимог ОСОБА_2 не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на порушення її прав як власника земельних ділянок, оскільки такі дії на момент її звернення до суду не встановлені.

Приведені в апеляційній скарзі доводи щодо непогодження з висновками проведеної земельно-технічної експертизи, як такими, що не відповідають обставинам справи, а також проведеної у відсутність позивачки, є безпідставними, оскільки експертиза була проведена за її участю (а.с.100 т.2), об'єктом дослідження були всі письмові докази у справі, які подані сторонами, в тому числі і генеральний план земельної ділянки до будинку позивача ОСОБА_2 (а.с.36 т.1, 178 т.2) та експертом були надані відповіді на поставлені перед ним питання. Клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи позивач у відповідності до положень ст.ст.10, 11 ЦПК України не заявляла.

Даний висновок колегія суддів визнає обґрунтованим, таким що не суперечить іншим матеріалам справи, не викликає сумніву в його правильності та вважає належним, допустимим, достовірним доказом у справі. Крім того, це є висновок експерта, проведений за ухвалою суду, за участю сторін у справі, особою, яка має кваліфікацію судового експерта та попереджена судом про кримінальну відповідальність.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки зводяться до повторень обставин справи, викладених у позовній заяві, переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, цитування норм діючого законодавства і не спростовують правильність висновків суду.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 308 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов вказаного висновку при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні обставин справи, прав і обов'язків сторін у даних правовідносинах, перевірив належним чином доводи сторін, з'ясував характер та суть заявлених позивачем вимог, норм права, якими вони регулюються, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: