Постанова № 61651492, 21.07.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7461/16-а

Категорія 87

2-а/295/269/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2016 року м. Житомир

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ЖИТОМИРА В СКЛАДІ:

Головуючого судді Стрілецької О.В.

За участю секретаря Содель А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання відмови неправомірною та зобовязання провести перерахунок пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову Житомирського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладену в листі № 74/Ш-8 від 10.05.2016 року, в перерахунку пенсії на підставі довідки №18/115 від 17.02.2016 року, виданої прокуратурою Житомирської області, у зв'язку зі змінами розміру заробітної плати, відповідно доПостанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», а також просить зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ст. 50-1Закону України «Про прокуратуру»у редакції, яка була чинна на час призначення пенсії (грудень 1998 року), у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, починаючи з 01.12.2015 року без будь-яких обмежень.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що перебуває на обліку у відповідача і отримує пенсію згідно Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 працюючим прокурорсько-слідчим працівникам підвищено заробітну плату, а тому на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції чинній на час призначення йому пенсії) має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим працівникам прокуратури. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив у проведенні перерахунку пенсії.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні за безпідставністю. Письмові заперечення приєднані до матеріалів справи (а.с. 19-21).

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку вЖитомирському об'єднаному управлінніПенсійного фонду України в Житомирській області з грудня 1998 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону Україну "Про прокуратуру" у розмірі 90 відсотків заробітної плати.

29.04.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії на підставідовідкипрокуратури Житомирської області №18/115 від 17.02.2016 року, в якій зазначено, що заробітна плата на 01.12.2015 р. згіднопостанови Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року складається з: основного окладу 2894,00 грн., класного чину 135,00 грн., вислуги років 1211,60 грн., щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески 12586,71 грн. Доплати, які передбачені чинним законодавством: надбавка за виконання особливо важливої роботи 2968,42 грн., надбавка за службу на посадах слідчих - 757,25 грн., доплата за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих - 1990,91 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 663,86 грн., матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань 663,86 грн., що всього становить 23871,61 грн (а.с.8) .

Листом від 10.05.2016 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що відповідно до пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015року законущодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним, вважає, що з 01.06.2015 року пенсії в порядку та умовах визначених перерахованими вище законами не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Доводи відповідача, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII раніше призначені згідно Закону України "Про прокуратуру" пенсії не перераховуються, є безпідставними, оскільки зазначені вище положення закону стосуються виключно призначення нових пенсій, а не перерахунку вже призначених, а тому не заслуговують на увагу.

Одночасно підставою для відмови в проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідачем зазначено, щоКабінетом Міністрів України не визначено порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури. (а.с.7). Окрім того, відповідач зазначив, що до ст.50-1Закону України "Про прокуратуру"внесено зміни, відповідно до яких з 01.01.2015 року пенсія призначається у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати.

Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком. Частиною 18статті 50-1 Закону № 1789-ХІІвизначено, щопризначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв'язку зпідвищеннямзаробітноїплативідповіднихкатегорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадивсязпершого числа місяця,що йде за місяцем, у якому настали обставини,що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо прицьомупенсіонер набув права на підвищення пенсії,різницю в пенсії за минулий час може бути виплаченойому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим,Законом України від 28.12.2014 року№ 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до ст. 50-1Закону України "Про прокуратуру"№1789-ХІІ від 05.11.1991 року та частинувісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Крім того, 15.07.2015 року набув чинностіЗакон України "Про прокуратуру" № 1697- VІІ від 14.10.2014 року, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення:Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії(29.02.2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1Закону України "Про прокуратуру"втратили чинність.

Згідно ч. 20ст. 86 Закону України " Про прокуратуру"№ 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів Українивідповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратурина час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

Статею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайошов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).

Субєктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.

Безпідставними є доводи позивача, що у звязку з прийняттям змін до Закону України «Про прокуратуру», відбулось звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, що суперечить положенням ст. ст. 22, 64 Конституції України.

Статею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті ж 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч. 20ст. 86 Закону України " Про прокуратуру"№ 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивачаправа на перерахунок пенсії, який був йому гарантованийст. 50-1Закону України "Про прокуратуру"при призначеніпенсії, тобто не відбулось обмеження, звуження змісту та обсягу існуючого права пенсіонера на пенсійне забезпечення, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено наКабінет Міністрів України

Конституційний Суд України у п. 2.1 Рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення, в тому числі, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).

Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.

Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, у спірних правовідносинах відповідач здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України, підстави для перерахунку пенсії позивачу відсутні, а тому суд відмовляє в задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 17, 160- 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Стрілецька