Рішення № 6165142, 24.06.2009, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Код суду 0555 Справа №2-947/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гаврилюка О.І.,

при секретарі Шпаковській Ю.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” Ясинуватського відділення №1 Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, тимчасового адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" – фізичної особи – незалежного експерта ОСОБА_3 про захист прав споживачів банківських послуг, визнання недійсним умов договору спонукання до виконання договірних зобов'язань в натурі, стягнення збитків, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі – ТОВ „Укрпромбанк”), тимчасового адміністратора ТОВ „Укрпромбанк” – фізичної особи – незалежного експерта ОСОБА_3 про захист прав споживачів банківських послуг, визнання недійсним умов договору, спонукання до виконання договірних зобов'язань в натурі, стягнення збитків, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Свої вимоги обґрунтував тим, що 22 грудня 2008 року між ним і ТОВ „Укрпромбанк” був укладений договір банківського вкладу № 1051/0305323000316001 (надалі - Договір), відповідно до якого він передав відповідачеві 10000 грн. строком на 91 днів, а саме: з 22.12.2008 р. по 22.03.2009 р. Вказана сума була ним внесена в той же день. Після настання строку повернення вкладу він звернувся 23.03.2009 року з вимогою повернути суму вкладу, однак відповідач повернути грошові кошти відмовився, пославшись на введений Національним банком України мораторій на проведення такого роду банківських операцій. Вважає відмову незаконною у зв'язку з порушенням умов ОСОБА_4 та вимог діючого законодавства, у зв’язку з чим просив визнати бездіяльність ТОВ „Укрпромбанку” та тимчасового адміністратора ТОВ "Укрпромбанку" – фізичної особи – незалежного експерта ОСОБА_3 неправомірною, зобов'язати виконати взяті на себе зобов'язання щодо повернення вкладу у розмірі 10000 грн. а також стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 2670 грн., 3 % річних у сумі 0,82 грн. Також просив визнати недійсним пункт 5.3 ОСОБА_4, яким передбачено, що всі спори в рамках ОСОБА_4 вирішуються за місцем знаходження Банку, вважаючи його таким, що порушує його права як споживача, звужуючи їх в порівнянні з діючим законодавством.

В подальшому позивач доповнив свій позов вимогою про стягнення 75,62 грн. в рахунок 3% річних за період з 24.03.2009 р. по 24.06.2009 р., а також 140 грн. в рахунок інфляційних втрат за квітень - травень 2009 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ „Укрпромбанк” ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала , посилаючись на те, що правлінням Національного банку України введено тимчасову адміністрацію в TOB "Укрпромбанк" строком на 1 рік, а саме з 21.01.2009 р. по 21.01.2010р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме з 21.01.2009 р. по 21.07.2009 р. , у зв’язку з чим видача депозитного вкладу позивачу є неможливою.

Відповідач тимчасовий адміністратора ТОВ "Укрпромбанку” ОСОБА_3 до суду не з’явився, про час та місця розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення справи від нього не надійшло.

Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 22.12.2008 року між ОСОБА_1 та TOB «Укрпромбанк» в особі заступника начальника управління продажу продуктів роздрібного бізнесу Донецької філії TOB "Укрпромбанк" ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу № 1051/0305323000316001 (а.с. 8).

Факт укладання ОСОБА_4 та внесенням Позивачем грошової суми у розмірі 10000 грн. сторонами не оспорюється.

Відповідно до п. 2.1.5. ОСОБА_4 зобов'язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1 цього ОСОБА_4 готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.

У п.1.1. ОСОБА_4 дата повернення визначена 22 березня 2009 року.

Згідно п. 1.4 ОСОБА_4, якщо «Дата повернення» Вкладу припадає на вихідний чи святковий день, повернення Вкладу здійснюється у перший робочий день після вихідного та/або святкового дня.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Датою повернення вкладу та, відповідно, датою виникнення строку виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення суми вкладу є 22 березня 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України по договору банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний повернути вклад.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання.

Таким чином, суд вважає доведеним обов'язок відповідача повернути позивачу суму вкладу у розмірі 10000 грн.

Посилання представника відповідача на дію мораторію щодо задоволення вимог кредиторів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як встановлено в судовому засіданні, тимчасова адміністрація в TOB «Укрпромбанку» призначена Правлінням НБУ з 21 січня 2009 року, в той час як строк виконання зобов'язання перед Позивачем настав 22 березня 2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації.

По-друге, Указом Президента України N 493/92 від 03.10.92 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст.3 зазначеного Указу Президента України, нормативно-правові акти, зазначені в статт і 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 p. № 731, державна реєстрація нормативно-правових актів полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними договорами України, а також з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесення до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Як убачається з листа НБУ вих.№ 44-013/2354 від 10.03.2009 року, постановою Правління НБУ від 20.01.2009 p., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 р., таким чином, вказана постанова Правління НБУ зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян. Однак, державна реєстрація вказаної постанови НБУ проведена не була, а тому вважати її чинною неможливо.

Крім того, згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

ОСОБА_5, що визначає повноваження Національного банку України, прямо вказує на те, що нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, статтями 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідачів у видачі Вкладу є незаконною.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 частини 2 цієї статті передбачено, що способом захисту цивільного права може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Право вибору способу захисту належить особі.

Однак, доводи позивача стосовно того, що виконання зобов'язання необхідно покласти на Ясинуватське відділення №1 Донецької філії TOB "Укрпромбанк", а саме за місцем вкладу, безпідставні, оскільки стороною ОСОБА_4 банківського вкладу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (а.с.8).

Крім того, суд вважає такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивача в частині визнання недійсним пункту 5.3 ОСОБА_4, яким визначається виключна підсудність даного спору.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Посилання позивача на невідповідність оспорюваного пункту ОСОБА_4 вимогам законодавства заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України право вибору підсудності у справах про захист прав споживачів, а також за позовами , що виникають з договорів, належить позивачеві, який має право звернутись до суду за місцем свого проживання або за місцем виконання договору.

Таким чином, пункт 5.3 ОСОБА_4, укладеного між позивачкою і ТОВ „Укрпромбанком”, звужує обсяг передбачених законом прав, тому має бути визнаний недійсним.

Крім того, підлягають задоволенню і вимоги позивача стосовно стягнення на його користь з ТОВ „Укрпромбанку” 76,44 гри. в рахунок 3% річних за період з дати повернення вкладу по день винесення рішення, а також 140 грн. в рахунок інфляційних втрат за квітень – травень 2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, вимоги позивача в частині відшкодування збитків, на погляд суду, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилається на ту обставину, що після повернення йому ТОВ „Укрпромбанком” вкладу, він мав намір вкласти ці гроші в інший ОСОБА_4 з отриманням 26,7 % річних, від чого мав би прибуток за рік в сумі 2670 грн.

Однак, ці доводи позивача не є належними доказами в розумінні статті 58 ЦПК України, оскільки мають силу припущення, в той час, як рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Позивач сплатив 30 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 1), які йому повинен компенсувати відповідач.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивача звільнено від сплати судового збору, тому відповідач має його сплатити в дохід держави в сумі 68 грн. з розрахунку 51 грн. за вимогами майнового характеру і по 8,50 грн. за дві вимоги немайнового характеру (51,0 + 8,50 + 8,50).

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 5..3 ОСОБА_4 банківського вкладу від 22 грудня 2008 року № 1051/0305323000316001, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та ОСОБА_1.

Визнати неправомірною бездіяльність Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та тимчасового адміністратора Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" – фізичної особи – незалежного експерта ОСОБА_3 в частині невиконання ним прийнятого на себе зобов'язання з повернення вкладу по закінченню терміну та настанням дати повернення вкладу.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" виконати в натурі умови письмового ОСОБА_4 банківського вкладу № 1051/0305323000316001 від 22 грудня 2008 року, укладеному між TOB "Український промисловий банк" та ОСОБА_1, повернувши йому грошові кошти в сумі 10000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з TOB "Український промисловий банк" (к/рах.32000175001 в Головному Управління НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 19357325) на користь ОСОБА_1 3% річних від простроченої суми по грошовому зобов'язанню в сумі 76,44 грн., 140 грн. в рахунок інфляційних втрат за квітень – травень 2009 року та 30 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 246 грн. 44 коп., а також судовий збір в дохід держави в сумі 68 грн.

В решті позовних вимог — відмовити.

Копію рішення надіслати тимчасовому адміністратору ТОВ "Укрпромбанк" ОСОБА_3

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Донецькій області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя О.І.Гаврилюк