Ухвала суду № 61650524, 27.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4887/16 Справа № 191/3395/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Максюти Ж.І.,Прозорової М.Л.

при секретарі Самокиші О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_2 на рішенняСинельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року по справі за позовомОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 07 серпня 2015 року до неї до дому приїхав ОСОБА_3 з двома невідомими особами, який повідомив позивача про те, що вони можуть утеплити стіни її квартири за пільговими розцінками. В усній формі він пояснив, що загальна сума договору за пільговими розцінками буде складати 10217 грн. Позивач дала свою згоду і в той же день ФОП ОСОБА_3 склав договір (без номера) між позивачем та ФОП ОСОБА_3 Поки він складав договір, ОСОБА_2 за вимогою перерахувала через його термінал ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 10 217 грн. 00 коп. на рахунок, який ним був зазначений

Також позивач зазначила, що під час підписання договору вона думала, що підписує договір на утеплення квартири, оскільки в договорі не зазначено, що вироби - це євровікна і позивач думала, що профіль - це матеріал для утеплення квартири білого кольору, заповнення 4-16-4, профіль: ПВХ Steko S300, як сторони домовлялись перед складанням договору, проте після підписання зазначеного договору, ОСОБА_3 повідомив її, що вона сплатила тільки за виготовлення та доставку євровікон для лоджії, оскільки без цього немає сенсу утепляти квартиру. Крім того, він повідомив позивача, що якщо вона бажає встановити Євровікна, то повинна буде додатково оплатити за демонтаж та монтаж вікон. І тільки після цього буде можливість укласти новий договір на утеплення квартири. Позивач повідомила відповідача, що не планувала встановлювати на лоджії євровікна у зв'язку з відсутністю у неї зайвих грошових коштів, і що вона відмовляється від цієї угоди, однак ОСОБА_3 відмовився розривати договір. Після цього позивач неодноразово повідомляла ОСОБА_3 по трозірвання договору та повернення сплачених коштів, оскільки підписала його внаслідок омани з його боку.

Незважаючи на те, що з моменту повідомлення відповідача про розірвання договору на даний час пройшло більш ніж 30 днів, відповідач гроші не повернув і роботу за договором не виконав, а тому просила визнати недійсним вказаний вище договір та стягнути з відповідача на її користь 20434 грн. в рахунок відшкодування збитків внаслідок укладання договору під впливом омани, неустойку в розмірі 204 грн. 34 коп. за кожен день прострочення, штраф у розмірі 44259 грн. 50 коп.за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір без номеру, згідно якого виконавець зобовязується виготовити та передати у власність замовнику ПХВ конструкції загальною площею 7,17 м2, профілю Steko 3300, білого кольору. Договір підписано сторонами (а.с.8).

Згідно копій чеків ПАТ КБ «Приватбанк» № 109, 110, 111, ОСОБА_2 07 серпня 2015 року було перераховано 900,00 грн., 6000,00 грн., 3317,00 грн. відповідно, загальна вартість 10217,00 грн. ( а.с. 9).

12 серпня 2015 року позивач направила відповідачу повідомлення про розірвання договору. Згідно штампу на конверті, поштове відправлення було надіслано 13.08.2015 року (а.с.14).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач та його представник не довели ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним, укладеного внаслідок омани та стягнення подвійного розміру оплати за договором, оскільки договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та за згодою сторін.

Судова колегія погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 3 цієї статті, договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як зазначено в ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, обов'язковість договору для виконання сторонами закріплена в ст. 629 ЦК України.

Згідно ч.2 ст. 631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Як вбачається за матеріалів справи відповідач свої обовязки за спірним договором виконав.

Так, згідно п. 3.2. договору, виконавець зобовязаний передати у власність замовника виготовлені ПХВ конструкції протягом 30 робочих днів з моменту укладання договору.

Згідно акту прийому передачі виробів за спірним договором 10 вересня 2015 року ФОП ОСОБА_3 було доставлено виготовлений виріб, але за відсутності замовника ОСОБА_2 було складено відповідний акт в присутності свідків - ОСОБА_4, ОСОБА_5, які є сусідами ОСОБА_2 (а.с.80).

Як встановлено судом першої інстанції, саме з вини відповідача договір не було виконано, оскільки відповідач не міг узгодити дату поставки виробу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно ст.ст. 229, 230 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Як розяснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»вищевказаної постанови зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто, правочин визначається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однією зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Крім того, згідно п. 3.3. договору від 07.08.2015 року, укладеному між сторонами по справі, перед придбанням вищевказаної продукції замовник повинен самостійно ознайомиться з споживчими властивостями товаром і послуг, що надаються йому виконавцем у вигляді нормативних документів фірми-виробника, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пункт 7.6. того ж договору містить відомості про те, що замовник повідомлений про неможливість розірвання договору згідно з додатком № 3 до постанови кабінету Міністрів України від 19.03.1994 року № 172 затвердженого переліку товарів належної якості не підлягають обміну та поверненню. Згідно з цим переліком, скло нарізане або розкроєні під розмір, визначений покупцем (замовником) поверненню не підлягає. ПВХ конструкції, виготовлені на замовлення і під розмір замовника, з огляду на зміст ст. 184 ЦК України є річчю, позначеної індивідуальними ознаками, незамінною.

Відповідно до додатку № 1 до договору від 07.08.2015 року, ОСОБА_6 під час укладання договору належним чином повідомлена, що ПВХ конструкції виготовляються з використання скла, розкроєного під визначений покупцем (замовником), індивідуальний розмір, про що свідчить її особистий підпис.

Матеріали справи містять креслення замовлення № 11 від 07 серпня 2015 року з конфігурацією, розмірами, комплектацією ПВХ конструкції, з яким ОСОБА_2 була ознайомлена згідно її ж пояснень.

З огляду на те, що позивачем, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК, не надано належних, достовірних доказів, які безспірно свідчать про укладення спірного договору під впливом обману, а наявні в справі докази свідчать про відсутність підстав для визнання правочину, згідно ч.ч. 1,3 ст.215 ЦК недійсним.

У звязку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зясувавши в достатньо повному обємі права та обовязки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо неправильного вирішення справи, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці доводи зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у досить повному обсязі зясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Головуючий

Судді