Ухвала суду № 61650300, 27.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4703/16 Справа № 189/295/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2016 року м. Дніпро

27 вересня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Повєткіна В.В., Осіяна О.М.

при секретарі Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування

за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України

на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 36091,96грн., витрат за правову допомогу у розмірі 2000 грн. та судового збору у розмірі 1378 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 22 травня 2010 року з вини відповідача, який керував автомобілем НОМЕР_1, була скоєна дорожньо-транспортна пригода (ДТП). На дату скоєння цієї ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В результаті вищевказаної ДТП був пошкоджений автомобіль "Мерседес", д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3. А також автомобіль "Мерседес" з д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_4. 23.06.2010 року постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська відповідача визнано винним у скоєнні ДТП. Згідно звіту №1723 про оцінку автомобіля НОМЕР_4 від 01 червня 2010 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5 розмір завданих збитків становить 33294,45 грн. Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено 31 травня 2010 року. Та згідно звіту №1724 про оцінку автомобіля НОМЕР_5 від 01 червня 2010 року, складеного судовим експертом ОСОБА_5 розмір завданих збитків становить 9031,96 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Власники пошкоджених автомобілів звернувся з заявою до МТСБУ з метою отримання відшкодування за матеріальну шкоду завдану відповідачем. У звязку з настанням події позивач 08 вересня 2010 року здійснив виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_3 в розмірі 25500 грн., за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу потерпілого та 840 грн. за проведення експертного дослідження та 27 серпня 2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_4 в розмірі 7526,63 грн. та 1505,33 грн. було виплачено 20 жовтня 2010 року та 720 грн. за проведення експертного дослідження. Тому, після проведення виплати потерпілій особі у МТСБУ виникло право зворотної вимоги до ОСОБА_2 (а.с. 1-6).

Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року у задоволені позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою страхового відшкодування відмовлено (а.с.44-46).

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 48-51).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 1191 ЦК Україниособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлений законом .

На підставіст. 27 Закону України "Про страхування"до страховика, який сплатив страхове відшкодування за договором страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом 1 інстанції та вбачається із матеріалів справи, Страховою компанію "ПРОВІДНА" та ОСОБА_4 укладено поліс № ВВ/7293492 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застраховано транспортний засіб ОСОБА_4, легковий автомобіль "Mercedes-Benz 311 CDI", держномер АЕ 2137 АН, від дорожньо - транспортних випадків та інших страхових ризиків. Між Страховою компанію "ПРОВІДНА" та ОСОБА_3 укладено поліс № ВВ/7293499 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого застраховано транспортний засіб ОСОБА_3, легковий автомобіль "Mercedes-Benz 210 Д", держномер АЕ 7998 АМ, від дорожньо - транспортних випадків та інших страхових ризиків.

22 травня 2010 року о 18 годині 00 хвилин у м. Дніпропетровськ по вул. Криворізькій відповідач керуючи автомобілем НОМЕР_6, не обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху праворуч не переконався що це буде безпечним і скоїв наїзд на автомобіль "Мерседес" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, який стояв біля правого краю проїзної частини в попутному напрямку. Після чого продовжив некерований рух та скоїв наїзд на автомобіль "Мерседес" д/н НОМЕР_3, який стояв попереду автомобіля "Мерседес" д/н НОМЕР_2.

Вина ОСОБА_2 в скоєнні ДТП підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.06.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме за правопорушення, передбаченест. 124 КУпАПта на нього накладено адміністративне у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

На дату скоєння цієї ДТП водій ОСОБА_2 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Розмір завданих збитків ОСОБА_4, згідно висновку №1724 від 01.06.2010 року складеного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_5 склав 9031,96 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Розмір завданих збитків ОСОБА_7, згідно висновку №1723 від 01.06.2010 року складеного експертом - автотоварознавцем ОСОБА_5 склав 33294,45 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі.

У зв'язку з настанням події, МТСБУ 08 вересня 2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі - ОСОБА_3 в розмірі 25500 грн. та 840 грн. за проведення експертного дослідження, що підтверджується наказом МТСБУ від 08.09.2010 року та платіжним дорученням №3710 від 08 вересня 2010 року. Також 27 серпня 2010 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі ОСОБА_4 в розмірі 7526,63 грн. та 1505,33 грн. було виплачено 20 жовтня 2010 року та 720 грн. за проведення експертного дослідження, що підтверджується наказом МТСБУ від 27.08.2010 року, наказом від 20.10.2010 року та платіжним дорученням №3554 від 27.08.2010 року, платіжним дорученням №4249 від 20.10.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на те, що позивач виконав покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відповідач не компенсував витрати в добровільному порядку, які повинен був компенсувати, однак враховуючи, що з вищезазначеним позовом позивач звернувся лише 26.02.2016 року, а строк звернення до суду сплинув у вересні та жовтні 2013 року, суд 1 інстанції застосував позовну давність, про застосування якої просив відповідач ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується із висновками суду 1 інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у спірних правовідносинах перебіг позовної давності почав обчислюватися з моменту страхової виплати тобто з08 вересня 2010 року та 20 жовтня 2010 року.

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 4 та ч. 5ст. 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування позовної давності, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.2ст.264 ЦК Українипозовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимога, право на яку має позивач.

За змістом частини першоїстатті 118 ЦПК Українипозов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Пред'явлення позову до суду являє собою реалізацію позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

Згідно з частиною першоюстатті 122 ЦПК Українисуддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, позовна заява подається до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів з дотриманням правил підсудності, визначенихстаттями 108 - 114 ЦПК України. Позовна заява оформлюється з додержання вимог, викладених у статтях119і120цього Кодексу, за її подання сплачується судовий збір.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей109,119,120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається, також не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності, оскільки за таким позовом провадження по справі не відкривається.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у Справі №6-895цс15, яка в силуст. 360-7 ЦПК Україниє обовязковою для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до критики рішення суду, як такого та тлумачення норм чинного законодавства на власний розсуд апелянта. Підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, що визначені ст.. 309 ЦПК, апелянтом не зазначено та судом не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як таке, що відповідає вимогам ст..213, 214 ЦПК, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України відхилити.

Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: