Ухвала суду № 61647762, 28.09.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/13451/16-ц

провадження 2/201/3028/2016

УХВАЛА

28 вересня 2016 року м. Дніпропетровськ

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпрогаз» про визнання інформації недостовірною, зобовязання припинити вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27 вересня 2016 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Дніпрогаз» про визнання інформації недостовірною, зобовязання припинити вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди.

Але вказана позовна заява не відповідає вимогам: п. п. 1, 2, 3, 5, 6 ч. 2, ч. 5 ст. 119, ч. 1 ст. 120 ЦПК України:

●позивачу у позовній заяві слід у повному обсязі вказати найменування суду, до якого подається вказана заява, а саме: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська;

●позивачу у позовній заяві слід у повному обсязі вказати найменування відповідача, а саме: без скорочень вказати його організаційно правову форму;

●позивачем з урахуванням його позовних вимог не було сплачено судовий збір у розмірі (551.20 х 3 = 1653.60) 1653 гривень 60 коп відповідно до ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір». Платiжнi реквізити для перерахування судового збору: отримувач платежу Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська; поточний рахунок отримувача 31219206700005; ідентифікаційний код отримувача 37989269; дата валютування; установа банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області; код установи банку 805012, назва платника (для юридичних осіб), прізвище, ім'я та по батькові, адреса платника (для фізичної особи); ідентифікаційний номер клієнта, призначення платежу *;101; судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, період платежу, код виду платежу, код бюджетної класифікації 22030001; сума. Також слід зазначити, що не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач звільняється від сплати судового збору, оскільки перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено статтями 3, 5 Закону України «Про судовий збір». Пунктом 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільняються від сплати судового збору. Проте, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не передбачено. Відповідно до частини 3 статті 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Позивач звернувся з позовною заявою на момент чинності статті 5 Закону України «Про судовий збір» у новій редакції, якою не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору. Однак, при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному Закону, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Оскільки спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати є Закон України «Про судовий збір», то саме цей Закон підлягає застосуванню. Виходячи з того, що статтею 5 Закону України «Про судовий збір» не передбачено звільнення споживачів від сплати судового збору, а тому передбачені законом підстави для не сплати судового збору за подання вказаної позовної заяви відсутні;

●позивачу у позовній заяві слід уточнити позовні вимоги, оскільки у позовних вимогах викладено клопотання про забезпечення доказів, яке не є вимогою позовного характеру, а тому на підставі вище викладеного воно не повинно міститися у позовних вимогах, крім того слід зазначити, що порядок і форма заяви про забезпечення доказів визначено ст. ст. 133-134 ЦПК України;

●позивачу у позовній заяві слід уточнити виклад обставин, якими він обґрунтовую свої позовні вимоги, та зазначити докази, що підтверджують кожну обставину, якими обґрунтовуються позовні вимоги та додати їх до позовної заяви, оскільки слід зазначити, що позивач у позовній заяві не зазначає чи звертався він до відповідача чи відповідних державних органів з приводу зазначених у позові обставин та яку було отримано відповідь чи прийнято рішення;

●позивач в позовній заяві при викладі обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги зазначає, що йому було завдано моральну шкоду, однак доказів, що підтверджують завдану шкоду до позовної заяви недодає та не зазначає;

●позивачу слід уточнити обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, оскільки згідно п. 4 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування немайнової (моральної) шкоди» слід зазначити, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, в чому полягає така шкода, якими доказами підтверджується її наявність;

●позивачу до позовної заяви слід надати докази на які він посилається у позовній заяві;

●до позовної заяви з усуненими недоліками слід додати її та копію та всіх документів, що будуть додаватися до неї, для відповідача.

Крім того слід зазначити, що у разі збільшення розміру позовних вимог або предявлення нових вимог несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК ( 1618-15 ). У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У звязку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Дніпрогаз» про визнання інформації недостовірною, зобовязання припинити вчиняти певні дії, відшкодування моральної шкоди залишити без руху та запропонувати позивачу у строк до 05 жовтня 2016 року, але не пізніше двох днів з дня отримання вказаної ухвали усунути недоліки з додержанням вимог п. п. 1, 2, 3, 5, 6 ч. 2, ч. 5 ст. 119, ч. 1 ст. 120 ЦПК України.

У разі невиконання ухвали в зазначений термін, позов вважається не поданим та повертається позивачу.

Суддя -