Ухвала суду № 61647593, 19.09.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11714/16-к

Провадження № 1-кс/201/7098/2016

УХВАЛА

Іменем України

19 вересня 2016 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - слідчого судді Наумової О.С., при секретарі Гоц Г.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Лимаря Р.І. від 28.07.2016 про закриття кримінального провадження №4201304022000001, внесеного до ЄРДР 09.01.2013 в частині кримінальних правопорушень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська зі скаргою, в якій просить скасувати постанову старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Лимаря Р.І. від 28.07.2016 про закриття кримінального провадження №4201304022000001, внесеного до ЄРДР 09.01.2013 в частині кримінальних правопорушень.

В обґрунтування скарги зазначив, що оскаржувана постанова майже співпадає за текстом попередніх постанов про закриття кримінального провадження (від 31.07.2013, 18.11.2013, 21.03.2014, 04.07.2015), які були скасовані. Вказує, що факт незаконного притягнення його до кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України встановлений ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровський області від 21.06.2002, в якої вказано на підроблення медичних документів, які використовувалися як докази. Кримінальна справа за ч. 1 ст. 122 КК України порушена незаконно, що доказується тим, що 10.01.2000 в.о. прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська Головко К.А. на підставі акту судмедекспертизи від 11.11.1999 скасував постанову від 06.10.1999 про закриття кримінальній справи. Акт судмедекспертизи отриманий особисто слідчим ОСОБА_19 15.11.1999 на підставі медичних документів ОСОБА_4, які невідомо як опинилися у першого. Слідчим Лимарем Р.І. не встановлено як опинилися вказані медичні документи 10.11.1999 в Бюро СМЕ м. Дніпропетровська за закритою кримінальною справою, їх походження. Слідчим Лимарем Р.І. проігноровані вказівки постанови Кіровського суду м. Дніпропетровська від 25.01.2013, на підставі якої розпочате досудове розслідування по незаконному притягненню його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.122 КК України.

Слідчий Лимар Р.І. посилається на показання свідка ОСОБА_5, який готував відповіді від 18.02.2000 та 01.03.2000 на запити адвоката , при цьому керувався відомостями амбулаторної карти ОСОБА_4, а не журналами відділень. Але слідчий Лимарь Р.І. не взяв до уваги, що згідно супровідних документів Бюро СМЕ з 15.11.1999 та сама амбулаторна картка ОСОБА_4 знаходилась у слідчого ОСОБА_19, тому яким чином ОСОБА_5 її отримав не зрозуміло. Вказане свідчить про штучне створення доказів вини за неіснуючій злочин.

Крім того, свідок ОСОБА_6 20.01.2015 на додатковому допиті підтвердив, що йому для проведення експертизи було передано дві амбулаторні картки ОСОБА_4 - з ОКЛ ім. Мечникова та з поліклінічного відділення міської лікарні №10. Остання картка в матеріалах кримінальної справи №1-125/06 відсутня. Допитаний у Кіровському суді м. Дніпропетровська у якості потерпілого 11.07.2001 ОСОБА_4 вказав, що міськлікарню №10 він ніколи не відвідував, був у серпні 1999 у відпустці, свої медичні документи слідчому ОСОБА_19 не давав. Слідчим Лимарем Р.І. залишено поза увагою виправлення в журналі прийому пацієнтів у лікаря ОСОБА_7 прізвища «ОСОБА_86» на «ОСОБА_4» за 29 червня та 1 липня 1999 (встановлено 21.06.2002 Апеляційним судом Дніпропетровської області), наявність заперечень з боку свідка ОСОБА_8 стосовно того, що в журналі прийому хворих у кабінеті комп'ютерної томографії міг бути пацієнт з прізвищем «ОСОБА_4» у проміжок часу з 24 червня по 10 серпня 1999; відсутність пояснень свідка ОСОБА_9 стосовно того, що відповіді від її імені 18.02.2000 та 01.03.2000 підписував ОСОБА_5

Також слідчим проігноровані висновки експертизи Київського НДІСЕ від 19.10.2015, якими встановлено, що два перших (титульних) аркуша амбулаторної картки ОСОБА_4 (на яких вписані відомості про два різних медичних заклади - ОКЛ ім. Мечникова та міськлікарню №10) заповнені різними особами, що вказує на підробку медичних документів ОСОБА_4

Слідчим проігноровано незаконне затримання його 2 - 4 серпня 1999 року та зникнення з матеріалів кримінальної справи документів про затримання. Про незаконне затримання в матеріалах кримінального провадження №4201304022000001 є запис судових засідань в кримінальній справі №1-125/06, де свідки визнають цей вказаний факт, є лист №144ск-99 від 06.08.1999 в.о. прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, який також підтверджує факт затримання. Проігноровано факт зникнення першого тому наглядового провадження №04/2-3449-00, що встановлено ухвалою слідчого судді від 05.04.2013 і відсутністю матеріалів перевірок. На проаналізована постанова від 27.01.2000 про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно обставин захоплення ТОВ «Укрсібвіза», постанова від 02.02.2000 про закриття провадження по кримінальній справі щодо нього, постанова від 05.05.2000 про зміну запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд, постанови від 11.08.2000, якими скасовані постанови про відмову в порушенні кримінальних справ стосовно осіб, які розкрадали його майно.

Слідчим не враховано факти надання неправдивих свідчень особами, які мали бути розслідувані на підставі висновків та вказівок постанови від 27.12.2012 Кіровського суду м. Дніпропетровська у межах кримінального провадження №4201304022000001. Згідно копії витягу з журналу нотаріуса ОСОБА_10 від 02.03.1998 та його паспорту, станом на 02.03.1998 він не був прописаний по АДРЕСА_1, так як з 16.10.1997 зареєстрований по АДРЕСА_2. Через здійснення незаконної нотаріальної дії у нього викрадене ТОВ «Укрсібвіза». Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовились в суді надавати свідчення щодо власника ТОВ «Укрсібвіза».

Не досліджено питання про надання слідчим ОСОБА_19 у квітні-травні 2000 завідомо підроблених документів спеціалістам ЧП «Ескорт», не взято до уваги ату від 05.05.2000 економіко-правовій перевірки, де вказано, що він нібито призначений директором ТОВ «Укрсібвіза» 06.04.1998, а не 01.03.1998. В матеріалах провадження знаходиться протокол судового засідання від 15.11.2001 допиту свідка - ОСОБА_13, яка визнала, що акт від 05.05.2000 готували особи, які мали виключно бухгалтерську освіту і були юридично не компетентні робити правові висновки щодо повноважень директора ТОВ «Укрсібвіза» відповідно до вимог Статуту підприємства. В матеріалах кримінальної справи №1-125/06 відсутні документи, на підставі яких був складений акт від 05.05.2000. Отже, вважає, що слідчим не з'ясовано питання щодо незаконного захоплення у нього ТОВ «Укрсібвіза». Крім того, не досліджено обставини щодо застосування незаконних методів впливу на нього, тортур за час відбування покарання та знаходження під вартою. Враховуючи викладене, просив скаргу задовольнити.

Заявник в судове засідання, не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, просив скаргу розглядати без його участі.

Прокурор в судовому засіданні проти вимог скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні, оскільки слідство проведено у повному обсязі, вичерпно та на всі сумніви ОСОБА_1 є відповіді в оскаржуваній постанові.

Аудіофіксація процесу не здійснювалася, оскільки відповідних заяв не надходило.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали скарги, матеріали провадження, приходить до наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого.

Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 чинного кримінального процесуального закону слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як встановлено судом, постановою старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Лимаря Р.І. від 28.07.2016 закрито кримінальне провадження №4201304022000001, внесене до ЄРДР 09.01.2013 в частині кримінальних правопорушень, на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України, у зв'язку із відсутністю в діях Кіровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області під час розслідування кримінальної справи № 65001250 стосовно ОСОБА_1, прокуратури Дніпропетровської області при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, у тому числі у період з 1999 по 2007 роки при розслідуванні та підтриманні державного обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська та апеляційному су ді області, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська під час судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та постановленім обвинувальних вироків від 24.12.2001 та 26.07.2006, Апеляційного суду Дніпропетровської області під час розгляду апеляційних скарг у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 21.06.2002, 27.06.2003 та 16.03.2007, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при вирішенні 12.07.2007 питання щодо витребування кримінальної справи для перегляду судових рішень у справі стосовні ОСОБА_1, Жовтоводською MB ГУМВС в області під час розслідуванні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, прокуратури м. Жовті Води під час здійснення нагляду за дотриманням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, у тому числі у період з 20.11.2008 до теперішнього часу при розслідуванні та підтриманні державного обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах щодо притягнення ОСОБА_1 під час відбування покарання у Жовтоводській ВК № 26 до дисциплінарної відповідальності, порушення кримінальної справи стосовно останнього за ст. 391 КК України, здійсненні дізнання у цій справі, КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова щодо обстеження та складання медичних документів стосовно ОСОБА_4, осіб, які брали участь у перереєстрації ТОВ «Укрсібвіза» у 1999-2005 роках та знятті з обліку цього підприємства, свідків, які давали показання під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст.ст. 191 ч. 5, 122 ч. 1 КК України, свідків, які давали показання під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, свідків, які давали показання під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013040220000001.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого повинна бути вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що до прокуратури м. Жовті Води 09.01.2013 надійшла заява ОСОБА_1 про скоєння стосовно нього кримінального правопорушення, у якій заявник порушив питання законності притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України, дотримання працівниками Жовтоводської виправної колонії № 26 Дніпропетровської області (далі Жовтоводська ВК № 26) ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 вимог кримінального процесуального законодавства та його права на захист під час досудового розслідування у кримінальній справі стосовно нього, належності та допустимості доказів у ній, зібраних, на думку заявника, у протизаконний спосіб. Відомості до ЄРДР внесені 09.01.2013 за № 42013040220000001 за ознаками ч. 2 ст. 366 КК України.

Також прокуратурою м. Жовті Води 12.01.2013 внесено до ЄРДР відомості за № 42013040220000003 стосовно ОСОБА_17 з попередньою кваліфікацію за ч. 2 ст. 366 КК України. Матеріали зазначених кримінальних проваджень об'єднано прокуратурою м. Жовті Води 15.01.2012 за № 42013040220000001.

Крім цього прокуратурою м. Дніпропетровська до ЄРДР за зверненнями ОСОБА_1 внесено відомості за № 42013040030000012 від 17.01.2013 щодо незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України, визначено попередню кваліфікацію за ч. 1 ст. 364 КК України, за № 42013040030000013 від 17.01.2013 щодо організації працівниками прокуратури Дніпропетровської області незаконного кримінального переслідування протягом 1999-2009 років, з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України, за № 42013040030000014 від 17.01.2013 щодо втрати працівниками прокуратури Дніпропетровської області наглядового провадження за зверненнями ОСОБА_1, з попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 367 КК України, за № 42013040030000015 від 17.01.2013 стосовно суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська та апеляційного суду Дніпропетровської області, які протягом 2006-2007 років постановили щодо ОСОБА_1 завідомо неправосудні рішення, визначено попередню правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 364 КК України. Всі кримінальні провадження об'єднано 30.01.2013 за № 42013040030000012.

Крім цього прокуратурою Кіровського району м. Дніпропетровська за заявою ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за № 42013049990000063 стосовно суддів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, які постановили завідомо неправосудні судові рішення щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України. Визначено попередню кваліфікацію за ч. 1 ст. 375 КК України. 01.02.2013 кримінальні провадження об'єднано в провадження № 42013040220000001.

Також прокуратурою Дніпропетровської області 05.02.2013 за зверненням ОСОБА_1 внесено до ЄРДР за № 42013040000000034 відомості стосовно працівників Жовтоводської виправної колонії № 26 та працівників прокуратури області, які сприяли у незаконному притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України. У цей ж день кримінальні провадження №№ 42013040000000034, 42013040220000001 об'єднано в провадження № 42013040220000001, проведення досудового розслідування доручено слідчому відділу прокуратури області.

Також прокуратурою Дніпропетровської області 05.06.2013 за зверненням ОСОБА_1 внесено до ЄРДР за №№ 42013040000000157 та 42013040000000158 відомості про надання завідомо неправдивих показань свідками ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_11 та ОСОБА_18 Зазначені кримінальні провадження об'єднано з основним номером провадження № 42013040220000001.

За результатами досудового розслідування 31.07.2013 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження у зв'язку зі встановленням відсутності складу кримінального правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КІ1К України. 20.08.2013 постанову слідчого від 31.07.2013 скасовано прокурором у кримінальному провадженні на підставі ч. 5 ст. 284 КІІК України.

Під час досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні виявлено відсутність речових доказів та арештованого майна, які у кримінальній справі № 65001250 стосовно ОСОБА_1 передано на зберігання до камери речових доказів Кіровського РВ ГУМВС України в області. За даним фактом матеріали кримінального провадження виділено 31.07.2013 під № 42013040000000180 та направлено до прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська для організації досудового розслідування.

Крім того, прокуратурою Дніпропетровської області 09.07.2014 за зверненням ОСОБА_1 внесено відомості до ЄРДР за №42014040000000487 щодо службових осіб Кіровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та ПАТ «УкрНДІТМ» та ПАТ АБ «Рада Банк» за ст. 364 ч.2 КК України. Зазначене кримінальне провадження об'єднано з основним номером провадження, № 42013040220000001.

Також прокуратурою Дніпропетровської області 05.06.2013 за зверненням ОСОБА_1 внесено до ЄРДР за №42014040000000544 стосовно свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 за ст. 384 ч. 1 КК України. Зазначені кримінальні провадження об'єднано з основним номером провадження, № 42013040220000001.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42013040220000001 встановлено, що ТОВ «Укрсібвіза» створено фізичними особами ОСОБА_11 і ОСОБА_21 Статут товариства затверджено зборами його учасників 18.10.1994 та зареєстровано 24.10.1994 Бабушкінським районним виконкомом м. Дніпропетровська, свідоцтво № 21870449. ТОВ «Укрсібвіза» як платник податків зареєстровано у ДПІ Бабушкінського району м. Дніпропетровська. На підставі протоколу № 8 зборів засновників ТОВ «Укрсібвіза» від 28.11.1997 ОСОБА_21 виключено зі складу засновників підприємства та включено ОСОБА_22 Відповідні зміни внесено до Статуту, який зареєстровано 03.12.1996 розпорядженням Бабушкінського райвиконкому міста за № 176/1-р. Відповідно до протоколу загальних зборів учасників Товариства № 9 від 20.06.1997 ОСОБА_11 та ОСОБА_22 виключено зі складу засновників, які підписали на нотаріальних бланках №№ НА0077385 і НА0077386 відповідні заяви, а включено з передачею всіх прав ОСОБА_1 та АТЗТ фірма «Днепр АМ». Відповідні зміни внесено до Статуту Товариства, які зареєстровано розпорядженням № 115-рп від 17.07.1997.

Згідно із протоколом № 10 загальних зборів учасників товариства від 04.01.1998 ОСОБА_1 та АТЗТ фірму «Днепр-АМ» виключено зі складу учасників TOR «Укрсібвіза», а включено ОСОБА_12 і ОСОБА_23 з передачею останнім усіх прав. При цьому ОСОБА_1 як фізична особа та як директор АТЗТ фірма «Днепр АМ» оформив на нотаріальному бланку відповідні заяви. Зазначені зміни внесено до Статуту Товариства, які зареєстровано розпорядженням № 44-рп від 16.05.1998 Бабушкінського райвиконкому. Дані протоколом № 10 зборів учасників ТОВ «Укрсібвііа» від 08.07.1999 включено до складу засновників ОСОБА_11, виключено ОСОБА_85 на підставі її нотаріально завіреної заяви. На підставі протесту прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська від 01.07.1999 розпорядженням Бабушкінського райвиконкому № 93-пр від 05.07.1999 скасовано розпорядження цього виконкому № 44-рп від 16.05.1998. Проте ОСОБА_11, як ОСОБА_11 на підставі протоколу зборів засновників підприємства № 11 від 08.06.1999 звернувся до Арбітражного суду Дніпропетровської області з позовом про скасування розпорядження виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська № 93 від 05.07.1999. Рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області №А 16/39 від 21.09.1999 позов задоволено, розпорядження виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська № 93 від 05.07.1999 скасовано. Судове рішення набуло чинності.

Разом з цим, на підставі листа ОСОБА_1 від 12.07.1999, протоколу загальних зборів акціонерів № 3 цього підприємства (за підписом ОСОБА_1), протоколу№ 14 від 12.07.1999 загальних зборів учасників ТОВ «Укрсібвіза» (за підписом ОСОБА_1) АТЗТ фірма «Днепр АМ» вийшло зі складу ТОВ «Укрсібвіза» з передачею прав ОСОБА_24 Відповідні зміни внесено до Статуту ТОВ «Укрсібвіза», які зареєстровано виконкомом Бабушкінської райради м.Дніпропетровська 21.07.1999.

Проте рішенням Арбітражного суду Дніпропетровської області № А19/87 від 22.12.1999 акт державної реєстрації змін у статутні документи ТОВ «Укрсібвіза» від 21.07.1999 визнано недійсним. У зв'язку з цим розпорядженням виконкому Бабушкінської райради м. Дніпропетровська №Зрп від 06.03.2000 повноваженими засновниками ТОВ «Укрсібвіза» визнано ОСОБА_11 і ОСОБА_12 Відповідні реєстраційні зміни також внесено у ДПІ у Бабушкінському районі. Дане судове рішення на підставі рішення голови арбітражного суду області від 16.05.2000 та постанови Вищого арбітражного суду України від 29.09.2000 набуло чинності. Копії відповідних документів долучено до матеріалів кримінального провадження.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про незаконну зміну власника ТОВ «Укрсібвіза», співзасновником якого він деякий час був, є таким, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки законність перереєстрації цього підприємства установлено у судовому порядку та спростовується долученими до цього кримінального провадження документами.

У подальшому загальними зборами Товариства від 20.03.2001 (протокол № І) за участю належних засновників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прийнято рішення про ліквідацію ТОВ «Укрсібвіза». На виконання рішення загальних зборів ОСОБА_11,05.04.2001 звернувся до ДПІ у Бабушкінському районі міста з відповідною заявою за формою № 8-ОПП. Також 20.06.2003 ОСОБА_11 звернувся до ДПІ із заявою про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість товариства. Далі, 31.03.2005 ОСОБА_11 повідомив ДПІ про закриття рахунків в установах банку, в результаті чого 19.05.2005 підприємство знято з податкового обліку.

ОСОБА_1 вказує про зняття з податкового обліку підприємства як незаконне, оскільки заяву про зняття з обліку подано 05.04.2001, на його думку, неналежною особою, а підприємство фактично знято з обліку лише 19.05.2005. Крім того, заявник вказує, що відповідно до листа Головного управління статистики у Дніпропетровській області від 28.03.2013, станом на 28.03.2013 керівником ТОВ «Укрсібвіза» є він - ОСОБА_1, а згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 723252 записів про проведення реєстраційних дій не знайдено. Дані доводи заявника повністю спростовуються зібраними матеріалами провадження. Так, відповідно до листа ДПІ у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська від 9.07.2013 на підставі на виконання п.п. 8.1.1 п. 8.1 розділу 8 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 (у редакції наказу ДПА України від 17.11.1998 № 552) керівником ТОВ «Укрсібвіза» ОСОБА_11 прийнято рішення про ліквідацію підприємства та надано заяву за формою № 8-ОПП у 2001 року, а ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на виконання п.п. 8.3 розділу 8 Інструкції, знято з податкового обліку після виконання відповідних умов 19.05.2005. Та обставина, шо у Головному управлінні статистики у Дніпропетровській області ОСОБА_1 обліковується ОСОБА_1 не є підтвердженням його права власника нього товариства та спростовано рішеннями арбітражних судів, що набули чинності, відповідно дві яких власниками ТОВ «Укрсібвіза» є ОСОБА_11 та ОСОБА_12 Не внесення останніми відповідних відомостей до управління статистики не тягне правових наслідків у вигляді визнання права власності на підприємство - за ОСОБА_1

Таким чином слідством установлено, що особи, які брали участь у перереєстрації ТОВ «Укрсібвіза» та знятті його з обліку в 1998-2005 роках, діяли у передбаченому чинним законодавством порядку, у межах наданих їм повноваженнях. Даних та фактів, які б вказували на незаконність їх дій не установлено. У зв'язку з чим слід дійти висновку про відсутність у діяннях зазначених осіб складу кримінального правопорушення щодо незаконної зміни і власника підприємства.

Головою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Павловським П.П. 10.11.1999 порушено кримінальну справу № 251653 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 192 КК України за фактом самовільного присвоєння звання службової особи та порушення роботи підприємства. Кримінальну справу спрямовано для організації досудового слідства до прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська. Дану справу постановою заступника начальника слідчого відділу управління прокуратури області Токової Т.В. від 02.02.2000 закрито. Постанову Токової Т.В. скасовано 11.08.2000 заступником прокурора області Ідемічевим О.О.

Прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська 17.02.2000 порушено кримінальну справу № 65001250 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 148-5 КК України (у редакції 1960 року), щодо надання 13.07.1998 завідомо неправдивих відомостей службовими особами УА АТЗТ з іноземними інвестиціями фірми «Днепр АМ» до АБ «Радабанк» при укладанні договору застави цінних паперів, у результаті чого АТЗТ фірмі «Днепр-АМ» видано кредит на суму 25 000 грн.

Крім цього, 13.03.2000 СВ Кіровського РВ порушено кримінальну справч № 65001350 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 148-5 КК України (у редакції 1960 року) щодо надання у травні 1998 року завідомо неправдивих відомостей службовими особами АТЗТ фірма «Днепр АМ» до АБ «Радабанк» при укладанні договору обліку векселів, у результаті чого АТЗТ фірмі «Днепр АМ» видано кредит на суму 40 000 грн.

Зазначені кримінальні справи об'єднано в одне провадження, присвоєно номер 65001250.

Також 22.03.2000 слідчим СВ Кіровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_19 порушено кримінальну справу №65001408 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (у редакції 1960 року) щодо заволодіння майном ТОВ «Укрсібвіза» на загальну суму 1 млн. грн., яку об'єднано з кримінальною справою № 65001250 та залишений цей номер.

Крім цього, виконувачем обов'язків прокурора Кіровського району м. Дніпропегровська Головком К.Л. 02.08.1999 порушено кримінальну справу № 251010 стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 206 КК України (у редакції 1960 року) щодо хуліганських дій 22.06.1999 та нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, яку 17.04.2000 об'єднано з кримінальною справою № 65001250.

Законність порушення зазначених кримінальних справ стосовно ОСОБА_1 перевірялася прокуратурою Дніпропетровської області. За результатами перевірки відповідно висновку прокурора відділу Івашутіна С.В., погодженого 14.08.2000 заступником прокурора Дніпропетровської області Ідемічевим О.О., за наявності об'єктивних приводів і підстав для порушення кримінальних справ дотримано положення кримінальною та кримінально- процесуального законодавства. Зазначені постанови про порушення кримінальних справ не скасовано. Разом з цим, прокурором відділу прокуратури області Івашутіним С.В. за результатами вивчення матеріалів перевірки Бабушкінського та Жовтневого РВ ДМУ скасовано прийняті ними рішення про відмову у порушенні кримінальних справ стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_25, матеріали направлено до СУ УМВС України в області для об'єднання з кримінальною справою № 65001250 та подальшого розслідування.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про незаконність порушення стосовно нього кримінальних справ не знайшли свого об'єктивного підтвердження.

Під час попереднього слідства постановою слідчого СВ Кіровського РВ ОСОБА_19 від 10.09.1999 призначено судово-медичну експертизу, проведення якої доручено обласному бюро СМЕ. При проведенні експертизи експертом ОСОБА_6 використано дані акту освідування № 2742, амбулаторну картку ОЛМ № 472175, амбулаторну картку 10 міської лікарні на ім'я ОСОБА_4

Відповідно до висновку експерта № 5377е від 11.11.1999 (судово- медичний експерт ОСОБА_6), у ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості, що викликані тривалим розладом здоров'я понад 21 добу.

Дії ОСОБА_1 30.09.1999 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 206 КК України на ч. 2 ст. 106 КК України (у редакції 1960 року), тобто на умисне спричинення тілесних ушкоджень легкої ступені тяжкості.

Постановою слідчого ОСОБА_19 від 25.10.1999 кримінальну справу № 251010 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України (у редакції 1960 року) стосовно ОСОБА_1 закрито, яку 10.01.2000 скасовано заступником прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська Головком К.Л.

Слідчим СВ Кіровського РВ ОСОБА_19 23.01.2000 дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 106 КК України на ст. 102 КК України (у редакції 1690 року), тобто на умисне спричинення тілесних ушкоджень середньої ступені тяжкості.

ОСОБА_1 01.02.2000 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 102 КК України (у редакції 1960 року).

Доводи ОСОБА_1 про затримання його 2-4 серпня 1999 року та гримання у Кіровському РВ свого об'єктивного підтвердження не знайшли. Так, за інформацією Кіровського РВ від 29.03.2013 документацію за 1999 рік знищено через сплив строків зберігання, про що свідчить витяг з відповідного акту. У кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 відсутні будь-які документи про затримання останнього у серпні 1999 року. За таких обставин факт затримання ОСОБА_1 та тримання у Кіровському РВ ГУМВС України в області у серпні 1999 року не знайшов свого об'єктивного підтвердження.

Також ОСОБА_1 вказує про підроблення співробітниками КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова медичних документів ОСОБА_4, а також, що останній після отримання травми вів активний образ життя, який, на думку заявника, не може бути поєднаний з встановленим діагнозом.

Відповідно до постанови від 01.02.2000 про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 102 КК України: 22.06.1999, близько 18.15 год. ОСОБА_1, знаходячись у службовому кабінеті голови правління АБ «Радабанк», який знаходиться на пр. Кірова, 46 у м. Дніпропетровську, на гранті неприязних відносин умисно наніс удар ОСОБА_4 по голові мобільним телефоном, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді гострої закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку 1-го ступеня з вираженою неврологічною симптоматикою, у вигляді ністагму, симптому Маринеску-Радовича, анізорефлексії, координаторної недостатності, різниці артеріального тиску, праворуч та ліворуч, підтверджених комп'ютерною томографією головного мозку, якою виявлено забій лобної долі праворуч діаметром 2.5 см та гематома лобово-тім'яної області праворуч 2 x 2,5 см., що відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

При цьому ОСОБА_1 вказує, що згідно з відповіддю на запит його адвоката Бороненкова О.І. від 10.02.2000 за підписом ОСОБА_34 повідомлено, що за даними обліку в поліклініці, приємно-діагностичному відділенні та кабінеті комп'ютерної томографії ОСОБА_4 у період з 22.06.1999 по 10.08.1999 не рахувався. Точну інформацію можуть дати відомості з амбулаторної картки хворого. Разом з цим відповіддю від 18.02.2000 адвокату Бороненкову О.І. за підписом ОСОБА_35 повідомлено, що ОСОБА_4 24.06.1999 дійсно звертався до КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова зі скаргами на біль голови. ОСОБА_4 проведено комп'ютерну томографію головного мозку № 59733, консультації лікарів невропатолога, офтальмолога та інших. Установлено діагноз: гостра ЧМТ, забій головного мозку. Запропонована госпіталізація, від якої хворий відмовився. У подальшому хворий ОСОБА_4 26.06, 1.07, 9.07, 23.07, 10.08 та 16.09.1999 спостерігався у лікарів. Інформація ОСОБА_34 відноситься тільки до цього відділення, куди хворий ОСОБА_4 не звертався. Також на запит адвоката Бороненкова О.І. 01.03.2000 повідомлено, що відповідно до амбулаторної карти № 472185 хворий ОСОБА_4 24.06.1999 зі скаргами на стан здоров'я після травми 22.06.1999 та освідування в обласному бюро СМЕ звернувся в поліклініку до лікаря ОСОБА_36 У цей ж день за направленням лікарем ОСОБА_37 проведено комп'ютерну томографію мозку, де встановлено діагноз забій правої лобної долі. У подальшому звертався та спостерігався у лікарні 29.06.1999, 01.07.1999. 9.07.1999, 10.08.1999, 16.09.1999.

У ході досудового розслідування допитано як свідків ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_35, ОСОБА_40 (а.с. 68-109 т. 8, а.с. 237- 243 т. 1), які пояснили, що через значений проміжок часу обставин обстеження ОСОБА_4 не пам'ятають, але факт його обслідування та проведення комп'ютерної томографії мозку не заперечували. При цьому свідок ОСОБА_39 впевнено підтвердила факт обслідування ОСОБА_4 та встановлення діагнозу у вигляді забою головного мозку 1 ступеня. З приводу внесення змін до журналу відвідування лікаря пояснила, що цей журнал не передбачений жодним нормативним документом, ведеться з власної ініціативи. Додала, що мали випадки взагалі не зазначення пацієнтів у цьому журналі.

Допитаний як свідок ОСОБА_8 показав, що при підготовці відповідей адвокату Бороненкову О.М. телефонував до кабінету прийому нейрохірургів, де йому у телефонному режимі сказали, що записів стосовно ОСОБА_4 не має. Разом з цим особисто оглядав журнал комп'ютерної томографії, де записів стосовно ОСОБА_4 не виявив, у зв'язку з чим підготував відповідну відповідь. При повторній підготовці відповіді журнал комп'ютерної томографії йому не був наданий. Також свідок ОСОБА_8 показав, що при отриманні відповідної травми голови особа може не пам'ятати, як виглядає апарат комп'ютерної томографії мозку як приклад ретроградної амнезії.

Допитаний як свідок ОСОБА_5 пояснив, що безпосередньо готував відповіді на запити адвоката Бороненкова О.В. та підписував їх замість ОСОБА_35 При підготовці відповідей керувався відомостями амбулаторної карти ОСОБА_4, а не журналами відділень.

Слідством взято до уваги показання ОСОБА_40, який показав, що у кабінеті комп'ютерної томографії у 2000 році зникло 2 чи 3 журнали комп'ютерної томографії, які брали співробітники кафедри нейрохірургії чи червових хвороб при підготовці до захисту дисертацій у м. Києві.

Допитаний як свідок ОСОБА_6 показав, що проводив судово-медичну експертизу стосовно ОСОБА_4, за результатами якої на підставі наданих медичних документів: акта судово-медичного дослідження 2742, амбулаторної карти ОЛM на ім'я ОСОБА_4 та карти міськлікарні № 10. За результатами дослідження ним встановлено середній ступень тяжкості тілесних пошкоджень ОСОБА_4

Слідство критично відноситься до тверджень ОСОБА_1 про ведення активного способу життя ОСОБА_4, який, на його думку, не може бути поєднаний із встановленим діагнозом з наступних підстав.

Так, на підставі постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС в області ОСОБА_43 від 26.05.2000 експертами обласного Бюро СМЕ проведено комісійну судово-медичну експертизу.

Відповідно до висновку № 44 комісійної судово-медичної експертизи від 5.07.2000 у складі: голови комісії - ОСОБА_44 (стаж роботи на той час 24 роки), членів комісії: ОСОБА_45, асистента кафедри неврології і нейрохірургії ДІМА ОСОБА_46, судово-медичного експерта, кандидата медичних наук ОСОБА_47 підтверджено середню ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а також установлено, що у комісії в розпорядженні є дані стосовно ОСОБА_4 відповідно до неврологічної симптоматики (з врахуванням АКТ), яку спостерігали лікарі-спеціалісти понад 21 добу. При черепно-мозковій травмі у випадках відсутності втрати свідомості потерпілі можуть вчинять будь-які складні дії як слідом за спричиненням пошкоджень, так і в більш віддалений період з адекватним контактом та повної орієнтованості в навколишній середі. Цілком допустима можливість розвитку черепно-мозкової травми без первинної втрати свідомості чи з легким та короткочасним її затьмаренням непоміченим оточуючими та не зафіксованими в пам'яті потерпілого.

Крім того, на підставі постанови слідчого в ОВС СУ ГУМВС в області ОСОБА_43 від 9.08.2000 експертами обласного Бюро СМЕ проведене додаткову комісійну судово-медичну експертизу.

Відповідно до додаткового висновку № 53д комісійної судово-медичне експертизи від 5.09.2000 у складі: голови комісії - ОСОБА_44 (стаж роботи на той час 24 роки), членів комісії: асистент кафедри неврології і нейрохірургії ДІМА ОСОБА_46, судово-медичного експерта, кандидата медичних наук ОСОБА_47 підтверджено середні ступень тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_4

У своїх зверненнях ОСОБА_1 щодо підробки медичних документів ОСОБА_4 керується висновком фахівця у галузі судово-медичної експертизи № 30 від 22.05.2001 ОСОБА_48, проведеного на підставі відношення адвоката Рогозянської С.О., а також про вказівку апеляційного суду області 21.06.202, на його думку, про підробку медичні документів.

Відповідно до цього висновку при проведенні cyдoвo-мeдичної експертизи стосовно ОСОБА_4, неправильно встановлено ступень тяжкості тілесних ушкоджень. За даним висновком тілесні ушкодження ОСОБА_4 згідно з наказом № 5 Міністерства охорони здоров'я України «Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичйої криміналістики бюро судово-медичної експертизи» відносяться до легкого ступеня тяжкості. Цей висновок повністю суперечить висновкам судово-медичного експерта № 5377е від 11.11.1999, висновку № 44 комісійної судово-медичної експертизи від 5.07.2000 та додатковому висновку № 53д комісійної судово- медичної експертизи.

Слідством прийнято висновок ОСОБА_50 як окрему думку фахівця, яка не може бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки в порушення вимог ст. 196 КПК України (у редакції I960 року) щодо попереджання про кримінальну відповідальність за статтею 385 КК України за відмову від виконання покладених на нього обов'язків, а також про відповідальність за статтею 384 КК України за давання завідомо неправдивого висновку, останню про кримінальну відповідальність за вказаними статтями не попереджено. Крім того, даний висновок не ставить під сумніви отримані тілесні ушкодження ОСОБА_4 та складені медичні документи, а вказує про неправильність встановлення ступеня тяжкості його пошкоджень.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2002 в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) вирок скасовано, справу провадженням закрито за недоведеністю. Дане рішення апеляційного суду області прокуратурою не оскаржено. Аналізуючи дане рішення суду, слідство акцентує увагу, шо судом не встановлено будь-якої підробки медичних документів ОСОБА_4, як вказує заявник, судом установлено суперечливість доказів вини.

Таким чином, слідством встановлено відсутність у діяннях службових осіб КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова складу кримінальних правопорушень щодо підробки медичних документів ОСОБА_4

Далі у кримінальній справі № 65001250 строк досудового слідства прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська ОСОБА_20 17.04.2000 продовжено до трьох місяців.

У ході розслідування о 18.00 год. 21.04.2000 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України (у редакції 1960 року). Постановою про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту від 24.04.2000 слідчого ОСОБА_19, затвердженої 24.04.2000 прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська ОСОБА_20 відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Слідчим СВ Кіровського РВ ОСОБА_19 4.05.2000 ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (у редакції 1960 року). Постановою в.о. прокурора Дніпропетровської області Стадницького О.В. від 5.05.2000 ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд.

Досудове розслідування 22.05.2000 доручено слідчому в ОВС СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_43 Строк досудового слідства продовжено 27.05.2000 до 6 місяців.

Крім того, досудове слідство у кримінальній справі зупинялось 5 05.2000, 31.08.2000, 8.11.2000, 13.12.2000, 15.01.2001, поновлялось: 28.07.2000, 01.11.2000, 20.11.2000, 05.01.2001, 29.01.2001.

Окремими постановами слідчого ОСОБА_43 від 29.11.2000 кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 провадженням закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, зокрема: у вчиненні злочинів, передбачених ст. 86-1, ч. 2 ст. 148-5 КК України, ч. 2 ст. 148-5, ст. 182, ч. 2 ст. 191, ч. 2 ст. 192 КК України. Постанови про закриття кримінальних справ стосовно ОСОБА_1 за ст. 86-1, ч. 2 ст. 148-5, ст. 182 КК України скасовано 08.12.2000 заступником прокурора Дніпропетровської області.

Далі постановою слідчого ОСОБА_43 11.01.2001 ОСОБА_1 оголошено у розшук та санкціонованою заступником прокурора області потановою змінено запобіжний захід ОСОБА_1 з підписки про невиїзд на взяття під варту. 17.01.2013 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 115 КПК України (у редакції 1960 року). 30.01.2013 ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого за ст. 102, 86-1 КК України (у редакції 1960 року). Постановою слідчого ОСОБА_43 від 01.02.2001 кримінальні справи в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 148-5, ст. 182 КК України провадженням закрито. Після цього 6.03.2001 слідчим ОСОБА_43 складено обвинувальний висновок, який 11.03.2001 затверджено заступником прокурора Дніпропетровської області. Кримінальну справу 12.03.2001 спрямовано до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Розгляд кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 доручено судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_18, якою почато розгляд 16.03.2001. Судові засідання проходили у складі суду: судді ОСОБА_18. секретаря ОСОБА_51, прокурорів, а також підсудного ОСОБА_1 та його захисника. За результатами судових засідань секретарем ОСОБА_51 складено відповідний протокол. Під час судового розгляду 13.09.2001 дії ОСОБА_1 перекваліфіковано зі ст. 86-1, 102 КК України (у редакції 1960 року) на ч. 5 ст. 191, ст. 122 ч. 1 КК України (у редакції 2001 року).

У своїх зверненнях ОСОБА_1 вказує про підробку протоколів судових засідань Кіровського районного сулу м. Дніпропетровська у 2001 році.

Статтею 87 КПК України (у редакції 1960 року) визначено, що основним засобом фіксації перебігу судового розгляду справи с протокол судового засідання. У ході кожного судового засідання суду першої інстанції, а також при кожній окремій процесуальній дії, вчиненій нова постійним місцем засідання суду першої інстанції, складається протокол. У суді апеляційної інстанції протокол судового засідання ведеться у випадках, передбачених цим Кодексом. У протоколі судового засідання відображаються всі істотні моменти розгляду справи в тій послідовності, в якій вони мали місце в судовому засіданні чи при вчиненні окремої процесуальної дії.

Порядок подання зауважень на протокол судового засідання, передбачений ст. 88 КПК України (у редакції 1960 року), зокрема: сторони мають право знайомитися з протоколом судовою засідання і протягом трьох діб після повідомлення про виготовлення протоколу або після закінчення строку на нього виготовлення подавати свої письмові зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу.

Відповідно до вимог статті 88-1 КПК України зауваження на протокол розглядаються: якщо справа розглядалася суддею одноособово - головуючим; якщо справа розглядалася колегіально - цим складом суду чи більшістю цього складу. Суд розглядає зауваження на протокол судового засідання і в разі згоди із зауваженнями посвідчує їх правильність. У разі незгоди головуючого з поданими зауваженнями вони розглядаються в судовому засіданні з повідомленням сторін про час і місце його проведення. Їх неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду зауважень. При розгляді зауважень може відтворюватися технічний запис процесу. Розглянувши зауваження, головуючий - постановою, а колегія суддів - ухвалою за наявності до того підстав посвідчує правильність зауважень або відхиляє їх. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення суд залишає їх без розгляду і приєднує до матеріалів справи.

Відповідно до наявних матеріалів кримінальної справи № 1-125/06, підсудний ОСОБА_1 після ознайомлення з кожним протоколом судового засідання подавав до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська зауваження, які розглядалися в порядку, передбаченому ст. 88-1 КПК України.

Допитана як свідок ОСОБА_51 показала, шо кожне судове засідання вона особисто вела протокол судового засідання, у який власноруч фіксувала всі суттєві моменти розгляду справи у послідовності, зокрема показання підсудного, свідків та інших учасників процесу, всі багаторазові клопотання підсудного та інші його заяви тощо. Нею не допущено будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства під час складання протоколу судового засідання. Також вона стверджує, що ні нею, ні суддею ОСОБА_18, ні прокурором, ні будь-якою особою не змінювався текст протоколу судового засідання, не допущено його втрату чи інше пошкодження. Твердження ОСОБА_1 з цього приводу є безпідставними та не відповідають дійсності. Протоколи судових засідань долучено до матеріалів справи, прошито, пронумеровано. Його зміна чи підробка є неможливою.

Додатково допитана як свідок ОСОБА_51 показала, шо у зв'язку із розглядом кримінальної справи шодо ОСОБА_1 тривалий час, матеріали кримінальної справи збільшу валися, у зв'язку з чим заводився додатковий том, що було причиною зміни кількості аркушів в томах.

Таким чином, досудовим розслідуванням установлено відсутність в діяннях службових осіб Кіровського районного суду м. Дніпропетровська складу кримінальних правопорушень шодо підробки протоколу судового засідання при розгляді кримінальної справи стосовно ОСОБА_1

Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.12.2001 під головуванням судді ОСОБА_18 ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 122 (в редакції 2001 року), ст. 42 КК України до покарання у вигляді позбавлення віллі строком на 7 років з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю та займати керівні посади строком на 3 роки, з конфіскацією належного майна у дохід держави.

Також постановою суду від 24 12.2001 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи стосовно слідчих ОСОБА_19, ОСОБА_40, ОСОБА_39, ОСОБА_35, у зв'язку з відсутністю події злочинів.

Крім цього, винесено окрему ухвалу на адресу Дніпропетровської обласної ради шодо незаконних дій виконкому Бабушкінської райради під час перереєстрації ТОВ «Укрсібвіза» без рішень арбітражного суду, а також на адресу СУ ГУМВС України в області щодо прийняття слідчим ОСОБА_19 незаконних рішень про закриття кримінальної справи за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за відсутності висновків експерта.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, шо він, працюючи директором ТОВ «Укрсібвіза», будучи посадовою особою, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою розкрадання грошових коштів, у період з 16.02.1699 до 06.04.1999 під приводом надання самому собі позики, перерахував на свій особистий рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Радабанк» грошові кошти КП «Укрсібвіза» на загальну суму 1 305 950 грн., чим вчинив розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах. Крім цього, 22.06.1999 близько 18.15 год. він, знаходячись у службовому кабінеті голови правління АБ «Радабанк» на пр. Кірова. 46 у м. Дніпропетровську, під час сварки з ОСОБА_4 на гранті особистих неприязних стосунків, умисно наніс удар мобільним телефоном в ділянку голови останнього, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження середньої ступені тяжкості.

Вирок суду законної сили не набрав, до виконання не звертався у зв'язку із оскарженням засудженим та ного захисником.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2002 у складі колегії суддів Залевської Н.Е., Дудіної Л.П., Гордієнко Г.І. апеляції ОСОБА_1 і захисника Рогозянської С.О. задоволено частково, вирок Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 24.12.2001 змінено, покарання ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст.44 КК України пом'якшено до 4 років позбавленням волі, з позбавленням права обіймати керівні посади сі роком на 3 роки, з конфіскацією належного майна, виключено вказівку суду першої інстанції про позбавлення засудженого права займатися підприємницькою діяльністю. В частині осудження ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КК України вирок скасовано, справу провадженням закрито за недоведеністю. В іншій частині вирок залишено без змін.

Окремі ухвали на постанову про відмову у задоволенні клопотання засудженого залишено без змін. Дане рішення апеляційної інстанції прокуратурою не оскаржено.

За касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою ВСУ від 17.04.2003 ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2002 в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України скасовано, справу в цій частині направлено на новий апеляційний розгляд у зв'язку з недотриманням апеляційною інстанцією вимог ст.365 КПК України щодо перевірки усіх доводів, викладених у апеляціях засудженого і захисника.

Ухвалою апеляційного суду області від 27.06.2003 вирок Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 24.12.2001 скасовано через неповноту досудового слідства та кримінальну справу направлено на додаткове розслідування. У зв'язку із закриттям згідно з ухвали апеляційної інстанції від 21.06.2002 кримінальної справи за ч. 1 ст. 122 КК України ОСОБА_1 порушено питання шодо завідомо незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 102 КК України та винесення завідомо неправосудного рішення Кіровським райсудом м. Дніпропетровська, яким його засуджено за ст. 122 КК України, а також давання завідомо неправдивих показань свідками у справі.

Відповідно до ст. 372 КК України притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності слідчим, прокурором чи іншою уповноваженою на те законом особою, а згідно зі ст. 375 КК України постановлення суддею за відомо неправосудного вироку є кримінальними правопорушеннями.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» зазначається, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій і території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду га вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається. Органи, які вирішують питання про відповідальність, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення, не мають повноважень перевіряти правовий зміст судових рішень.

Відповідно до положень ет. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може гуртуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суб'єктивна сторона них злочинів полягає у прямому умислі, бо особа діє завідомо, тобто усвідомлює очевидність притягнення до відповідальності саме невинного (постановляє неправосудний акт) і бажає нього.

Вивченням матеріалів кримінальної справи №65001250 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 102 КК України (у редакції I960 року) з подальшою перекваліфікацією на ст. 122 КК України (у редакції 2001 року) встановлено, що органом досудового слідства під час розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 102 КК України (у редакції 1960 року) зібрано в установленому законом порядку необхідні та достатні дані для притягнення останнього до кримінальної відповідальності, зокрема: показання потерпілого ОСОБА_4 про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 22.06.1999, протокол очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_1, показання свідків ОСОБА_54 і ОСОБА_55 про спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_4, протокол очної ставки між свідком ОСОБА_54 і ОСОБА_1, висновок експерта № 5377е від 11.1 1.1999, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_4 виявлено середньої ступені тяжкості тілесні ушкодження, висновок комісійної судово-медичної експертизи № 44 від 05.07.2000 та висновок додаткової комісійної судово-медичної експертизи № 52д від 05.09.2000, якими підтверджено середню ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4, показання співробітників OMЛ ОСОБА_35, ОСОБА_40, ОСОБА_39, медична карта ОСОБА_4, інші матеріали справи.

Як вбачається з вироку Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 24.12.2001 свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у спричиненні ОСОБА_4 середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень суд обґрунтував, пославшись на зазначені докази, які були предметом дослідження піл час судового розгляду кримінальної справи.

Допитана свідок ОСОБА_57 показала, що розглядала кримінальну справу стосовно ОСОБА_68 як суддя відповідно до вимог чинного КПК України, повно, всебічно та обєктивно, будь-якої зацікавленості у справі не мала, ніяких особистих стосунків з підсудним ОСОБА_1 у неї не було. За результатами розгляду справи постановлено обвинувальний вирок на підставі зібраних та досліджених у процесі судового слідства доказів. Показання свідків за вироком Кіровського районною суду м. Дніпропетровська визнано послідовними, належними як докази. Під час досудового розслідування кримінальною провадження допитано як свідків також ОСОБА_58, ОСОБА_12, ОСОБА_11, які наполягали на раніше даних показаннях.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2002 колегія суддів погодилася з доводами апеляції засудженого та захисника і, пославшись на показання допитаного в суді першої інстанції як спеціаліста ОСОБА_48, які відповідно до вимог ст.ст. 75, 77 КПК України (1960 року) не є доказами, поставила під сумнів висновки судово-медичних комісійної та додаткової комісійної експертиз щодо ступені тяжкості спричинених ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

При цьому апеляційний суд судово слідство не проводив, допит потерпілого, експертів, які проводили експертизи, не здійснював. Вказавши на встановлені протиріччя у первинних медичних даних, питання щодо їх усунення задля дотримання прав потерпілого від злочину перед місцевим судом чи органом досудовою слідства не поставив, при цьому справу закрив.

Закривши справу за недоведеністю, апеляційна інстанція не вказала недоведеність чого малося на увазі, питання щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за цим законом не вирішено, але й рішення про встановлення відсутності факту події злочину також не прийнято.

Однак, вивченням матеріалів кримінальної справи встановлено, шо під час її розгляду судді, які виносили судові рішення, діяли незалежно та неупереджено, забезпечували сторонам можливість бути об'єктивно вислуханими, пояснювали за потреби процедурні питання. Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які судді здійснювали для вирішення справи, у даному випадку не є приводом для їх кримінальної відповідальності через встановлену під час досудовою розслідування кримінальною провадження за заявами ОСОБА_1 відсутність у їхніх діяннях злочинного наміру або грубої недбалості, особливо за обставин, коли в подальшому їхні рішення були скасовані, змінені в процесі апеляційного та касаційного розгляду.

Таким чином, кримінально-правова оцінка щодо правосудності рішень суду першої і апеляційної інстанції вказує, що мала місце свобода розсуду суддів при оцінці норм закону, що були застосовані у справі, разом з цим ОСОБА_1 в подальшому реалізовано право на оскарження рішення суду як засіб виправлення судових помилок.

Таким чином досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено відсутність в діях службових осіб СВ Кіровського РВ та СУ ГУМВС України в області щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за сі. 102 КК України (1960 року) та Кіровського районного суду м. Дніпропетровська суду щодо його засудження за ст. 122 ч. 1 КК України (у редакції 2001 року) суб'єктивної сторони злочинів, передбачених ст.ст. 372, 375 КК України, а саме: відсутність умислу на вчинення цих злочинів, оскільки не встановлено завідомих дій, очевидного усвідомлення притягнення до відповідальності саме невинного, а також в діях осіб, яких допитано як свідків у справі, ознак давання завідомо неправдивих показань.

Також досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що після повернення апеляційною інстанцією кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України на додаткове розслідування справу прийнято 09.09.2003 до провадження слідчим ОСОБА_43 та постановою від 09.09.2003 створено групу слідчих у складі старшого групи - ОСОБА_43 та слідчого ОСОБА_89

Під час досудового слідства 23.09.2003 стосовно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд та пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченою ч 5 ст. 191 КК України. За результатами досудового слідства у справі складено обвинувальний висновок, який затверджено 03.11.2003 заступником прокурора Дніпропетровської області, кримінальну справу в порядку ст. 232 КПК України (у редакції 1960 року) направлено до Кіровського райсуду м. Дніпропетровська для розгляду по суті.

Кримінальна справа (судовий № 1-125/06) за клопотанням ОСОБА_1 розглядалася колегією суддів у складі головуючої судді ОСОБА_90 та суддів ОСОБА_91, ОСОБА_92, при секретарі - ОСОБА_93, за участю прокурорів ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97

Розгляд справи фіксувався технічними засобами.

Вироком Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 20.07.2006 ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком на 3 роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Як вбачається з вироку, ОСОБА_1 визнано винним у тому, шо він, працюючи директором ТОВ «Укрсібвіза», будучи посадовою особою, діючи з корисливих міркувань, шляхом зловживання своїм службовим становищем, з метою розкрадання грошових коштів, у період і 16.02.1999 до 06.04.1999 під приводом надання самому собі позики, перерахував на свій особистий рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Радабанк» грошові кошти КП «Укрсібвіза» на загальну суму 1 395 950 грн., шо складає 18 864,19 мінімальних розмірів заробітної плати, чим вчинив розкрадання колективного майна в особливо великих розмірах.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі суддів ОСОБА_88, ОСОБА_87, ОСОБА_65 від 16.03.2007, апеляції прокурора та засудженого залишено без задоволення, вирок Кіровського районного суду від 20.07.2006 - без змін.

ОСОБА_1 рішення оскаржено до касаційної інстанції. Постановою судді Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2007 засудженому ОСОБА_1 у витребуванні справи для перевірки у касаційному порядку з мотивів, вказаних в касаційній скарзі, відмовлено. При цьому суд, зазначив, що висновки суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні почину, передбаченою ч. 5 ст. 191 КК України, відповідають фактичним обставинам справи. Визнані судом доведеними і гуртуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів, є правильними. За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України кваліфіковано правильно. Покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Свої висновки суд апеляційної інстанції, яким перевірялися зазначені доводи засудженою і були визнані безпідставними, переконливо мотивував в ухвалі і вважати їх необґрунтованими чи сумнівними суд касаційної інстанції не вбачив підстав.

Допитана як свідок ОСОБА_62 покатала, що кожне судове засідання вона особисто вела протокол судовою засідання, у який власноруч фіксувала всі суттєві момент розгляду справи у послідовності, зокрема показання підсудного, свідків та інших учасників процесу, всі багаторазові клопотання підсудного та інші його заяви тощо. Нею не допущено будь-яких порушень кримінально-процесуальною законодавства під час складання протоколу судового засідання. Протокол підписано колегією суддів. Також вона стверджує, що ні нею, ні суддями ОСОБА_98, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ні прокурором, ні будь-якою особою не змінювався текст протоколу судовою засідання, не допущено його втрату чи інше пошкодження. Твердження ОСОБА_1 з цього приводу є безпідставними та не відповідають дійсності. Протоколи судових засідань долучено до матеріалів справи, прошито, пронумеровано. Його зміна чи підробка є неможливою. Крім того, під час слухання справи здійснювалося фіксування судового розгляду та допомогою аудіозаписуючого пристрою «Тритон».

Допитана як свідок ОСОБА_63 показала, що підтримувала державне обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 у Кіровському районному суді. Будь-якої зацікавленості з її боку чи суду не було. Порушення Кримінально-процесуального кодексу допущено не було.

Допитаний як свідок ОСОБА_64 показав, що підтримувала державне обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. Будь-якої зацікавленості з її боку чи суду не було. Порушення кримінально-процесуального кодексу допущено не було.

Допитані як свідки ОСОБА_65, ОСОБА_66 показали, що, будучи суддями у апеляційному суді області, розглядали апеляції сторін на вирок Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 20.07.2006. Даний вирок залишено ними без змін. Будь-якої зацікавленого ставлення до підсудного допущено не було.

Таким чином, доводи, викладені у заявах ОСОБА_1, неодноразово були предметом перевірки прокуратурою області та досліджувалися судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій, знайшли оцінку у зазначених судових рішеннях. Апеляційна та касаційна інстанції дійшли висновку, шо досудове слідство і судовий розгляд справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, обставини справи досліджено всебічно, повно та об'єктивно. Істотних порушень вимог КПК України, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність вини засудженого не встановлено. Висновки суду гуртуються на доказах, встановлених із дотриманням процесуального порядку їх збирання, призначене покарання відповідає вимогам закону. Засудження ОСОБА_1 визнано судами законним та обґрунтованим. Вирок Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 20.07.2006 набув чинності.

Вивченням матеріалів кримінальної справи та перевіркою доводів ОСОБА_1 встановлено, що наведені в його заявах та показаннях доводи про недоведеність його вини за ч. 5 ст. 191 КК України, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, допущені досудовим слідством і судом однобічність і неповноту, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального законодавства, права на захист перевірялися апеляційною та касаційною інстанціями та свого підтвердження не знайшли, визнані такими, шо не відповідають матеріалам справи, про що детально викладено в ухвалі апеляційного суду та постанові судді касаційного суду.

Як вбачається із ухвали суду та постанови судді, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі докази в справі та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Зайняту засудженим позицію заперечення своєї причетності до вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України за наявності викладених у вироку доказів суд першої інстанції обґрунтовано оцінив, як вибраний ним спосіб захисту з метою ухилитися від відповідальності.

Порушення процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених у вироку доказів з боку органів досудового слідства та суду не виявлено. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що впливають на правильність прийнятих у справі судових рішень, не встановлено.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до прокуратури Дніпропетровської області зі скаргами щодо незаконності та необґрунтованості судових рішень у кримінальній справі стосовно нього, фальсифікацію матеріалів кримінальної справи, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону органом досудового слідства і судом при розгляді справи та постановленні вироку.

Усі звернення заявника прокуратурою області розглядалися по суті, з перевіркою доводів заявника, викладених у скаргах та вивченням судових рішень. За результатами перевірок ОСОБА_1 надавалися вичерпні відповіді з роз'ясненням норм чинного законодавства. Відповіді направлено за місцем тримання заявника під вартою, за адресою його проживання чи отримано ним особисто.

Досудовим розслідуванням кримінального провадження з питання щодо незаконних, на думку ОСОБА_1, дій суддів місцевого суду, під головуванням яких розглядалася кримінальна справа стосовно нього та постановлено обвинувальний вирок, встановлено, що у своїх заявах та під час допиту як потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_1 не конкретизував та не обґрунтував, у чому, на його твердження, полягає незаконність дій суддів, які розглядали кримінальну справу стосовно нього по суті, постановили вирок у справі та винесли ухвали стосовно цього вироку.

Фактів істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, зловживання органу досудового слідства, а також постановлення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 неправосудних рішень досудовим розслідуванням кримінального провадження не встановлено.

Таким чином, досудовим розслідуванням встановлено відсутність складу кримінальних правопорушень у діяннях службових осіб: органу досудового розслідування щодо притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 191 КК України, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська під час розгляду кримінальної справи по суті, складанні протоколів судових засідань, фіксації судового розгляду технічними засобами, постановленні обвинувального вироку стосовно ОСОБА_1, апеляційного суду Дніпропетровської області при винесенні 16.03.2007 ухвали про залишення без змін обвинувального вироку Кіровського райсуду від 20.07.2006, Верховного Суду України при розгляді 12.07.2007 касаційної скарги ОСОБА_1, осіб, яких допитано у ході досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1

На підставі викладеного слідчий дійшов висновку про відсутність складу кримінальних правопорушень у діяннях службових осіб прокуратури Дніпропетровської області при здійсненні нагляду за дотриманням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, у тому числі у період з 1999 по 2007 роки при розслідуванні та підтриманні державного обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська та апеляційному суді області.

Крім того, ОСОБА_1 відбував покарання за вироком суду у Жовтоводській виправній колонії № 26, де утримувався з 29.03.2007 до 12.11.2009 та з 12.05.2010 до 07.02.2011, звільнений у зв'язку з відбуттям покарання.

За період відбування покарання у ЖВК № 26 засуджений ОСОБА_1 заохочень не мав, однак відповідно до даних колонії мав 21 стягнення.

ОСОБА_1 вказує про незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності службовими особами Жовтоводської ВК № 26.

ОСОБА_1 26.02.2009 подано до Жовтоводського міського суду позов про визнання дій службових осіб Жовтоводської ВК № 26 неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою від 27.02.2009 цього суду зазначений позов повернуто ОСОБА_1 у порядку ч. З ст. 108 КАС України. Ухвалою від 07.07.2009 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду також повернуто апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_67 на ухвалу Жовтоводського міськсуду. Крім того, ухвалою від 14.10.2009 Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 повернуто його касаційну скаргу у порядку ст. 214 КАС України.

Таким чином, стягнення накладені на ОСОБА_1 під час відбування покарання у Жовтоводській ВК № 26 до теперішнього часу не скасовано у судовому порядку.

Разом з цим під час перевірок звернень ОСОБА_1 Дніпропетровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах виявлено порушення вимог чинного законодавства з боку службових осіб Жовтоводської ВК № 26.

Так, на підставі постанови ОСОБА_17 26.11.2009 ОСОБА_1 поміщено до ДІЗО у зв'язку з підготовкою матеріалів до порушення кримінальної справи стосовно останнього за ст. 391 КК України.

Відповідно до вимог ст. 132 КВК України, поміщення засуджених у дисциплінарний ізолятор можливе лише за умови порушення ними встановленого порядку відбування покарання або відповідно до ст. 155 КПК України у випадку якщо до особи, яка скоїла злочин, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. При інших обставинах вищезазначені засуджені повинні бути звільнені з дисциплінарного ізолятора.

Згідно з п. 89 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань ДДУПВП, утримання в дисциплінарному ізоляторі на загальних підставах засудженого не повинно перевищувати 30 діб.

Дніпропетровською прокуратурою з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах 04.02.2009 винесено постанову про звільнення засудженого ОСОБА_1 з дисциплінарного ізолятора Жовтоводської ВК № 26.

ОСОБА_17 28.11.2008 порушено кримінальну справу № 30071207 стосовно ОСОБА_68 за ознаками злочину, передбаченого ст. 391 КК України, за фактами невиконання законних вимог адміністрації вказаної установи, які, у тому числі, полягали у його відмові від здійснення позачергового чергування. У той ж день матеріали даної кримінальної справи з Жовтоводської ВК № 26 спрямовано до прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, звідки у той ж самий день - до прокуратури м. Жовті Води для організації досудового розслідування. Досудове слідство доручено слідчому відділу Жовтоводського міськвідділу міліції. Нагляд за законністю проведення досудового розслідування здійснювала прокуратура м. Жовті Води.

Установлено, шо у порушення вимог ст. 98-2 КПК України (у редакції 1960 року) постанову про порушення кримінальної справи негайно не вручено ОСОБА_1, за що 03.04.2009 ОСОБА_17 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Слідчим СВ Жовтоводського MB ГУМВС України в області ОСОБА_69 при розслідуванні даної кримінальної справи копію постанови про її порушення вручено ОСОБА_1, який законність її винесення оскаржив до суду.

Постановою Жовтоводського міського суду від 20.01.2009 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 391 КК України, відмовлено, а апеляцію ОСОБА_1 на дане рішення суду ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.02.2009 залишено без задоволення, постанову районного суду - без змін.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично не був позбавлений права на захист щодо можливості оскарження постанови про порушення кримінальної справи.

За фактом поміщення засудженого ОСОБА_1 в ДІЗО Жовтоводської ВК № 26 проведено службову перевірку, за результатами якої посадових осіб притягнуто до дисциплінарної відповідальності. За участю ОСОБА_70 13.02.2009 Дніпропетровським прокурором з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах проведено оперативну нараду, за результатами якої його позбавлено премії.

Як пояснив ОСОБА_71, ним не вживалися заходи реагування щодо звільнення з дисциплінарного ізолятора ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що адміністрація Жовтоводської ВК № 26 зобов'язалася в найкоротший термін вирішити питання щодо етапування його до СІЗО.

У справі 04.07.2012 прокурором м. Жовті Води затверджено обвинувальний висновок та справу в порядку ст. 232 КІІК України направлено до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті. Постановою суду від 03.08.2012 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, повернуто прокурору для організації додаткового розслідування.

Апеляційним судом області 16.10.2012 у зв'язку з відкликанням прокурором апеляції, апеляційне провадження закрито, відомості відповідно до постанови від 03.08.2012 стосовно ОСОБА_1 внесено СВ Жовтоводського MB до ЄРДР за № 12012040220000089 від 27.11.2011 та розпочато досудове розслідування, яке на теперішній час триває.

Допитаний як свідок ОСОБА_69 показав, що ним розслідувалася кримінальна справа відносно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, ним складено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого на підставі достатніх зібраних доказів.

Допитані як свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_72 показали, що працювали на різних посадах у Жовтоводській ВК № 26, до ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням ним правил режиму утримання застосовано дисциплінарні стягнення, законність яких перевіряли співробітники Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах: ОСОБА_73, ОСОБА_74 та ОСОБА_70

Допитані як свідки ОСОБА_73, ОСОБА_74 та ОСОБА_70 показали про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень. З відомостей особової справи засудженого ОСОБА_1 встановлено, що заходи стягнення за порушення режиму відбування покарання застосовано правомірно, з урахуванням вимог ст.ст. 132, 133, 134 та 135 КВК України. Під час визначення міри відповідальності адміністрацією Жовтоводської ВК № 26 враховано поведінку засудженого ОСОБА_1 до вчинення проступку причини, мотиви, обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше накладених стягнень, у тому числі поміщення до дисциплінарного ізолятора. Зі період перебування засудженого ОСОБА_1 в установі з боку службових осіб Жовтоводської ВК № 26 упередженого ставлення, застосування фізичного та психологічного впливу до останнього не встановлено. Крім цього, під ч розгляду звернень громадянки ОСОБА_75 та засудженого ОСОБА_1 опитано ряд службових осіб Жовтоводської ВК № 26 та засуджених, які відбували покарання у вказаній установі.

Допитаний як свідок ОСОБА_76 показав, що нагляд за досудовим слідством у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, здійснювала прокуратура м. Жовті Води.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено відсутність у діяннях службових осіб Жовтоводською МВ ГУМВС України в області складу кримінальних правопорушень щодо розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та ст. 391 КК України.

Разом з тим, під час досудовою слідства отримано висновок №4052-14 судово-почеркознавчої експертизи, згідно якої в постанові від 23.09.2008 про переведення ОСОБА_1 до ПКТ підпис виконано не ОСОБА_1 у зв'язку з чим 10.06.2015 призначено додаткову судово-почеркознавчу експертизу з метою встановлення кола осіб, які могли підробити підпис та виконати цифри у документах установи за ОСОБА_1

Проведення зазначеної експерти не закінчено у зв'язку із тим, що 20.05.2016 призначено додаткову експертизу.

Також не знайшли підтвердження доводи ОСОБА_1 стосовно вчинення кримінальною правопорушення співробітниками прокуратури Дніпропетровської області щодо зникнення тому № 1 наглядового провадження № 04/2-3449-00 та йою зверненнями, а також знищення наглядового провадження № 293с-2008 у 2012 році.

Крім того, прокуратурою Дніпропетровської області за зверненнями ОСОБА_1 заведено наступні наглядові провадження: № 04/2-3449-00 у 2000 році (приєднано до п/п № 09/1-5357-12), 04 2/2-364-09 від 3.06.2009, 16-7502-09 від 8.01.2009, 13-6109-12 від 22.06.2012, 09/1-5357-12 від 5.04.2012, 06/3-3207-12 від 26.03.2012, 09-4809-02 від 2002 (знищено у 2012 році), 08/3-423-03 (знищено у 2012 році); № 293с-2008 (знищено у 2012 році). 13-6109-12.

Комісією у складі співробітників прокуратури області, ОСОБА_77. архіваріуса ОСОБА_78, оператора комп'ютерного набору ОСОБА_79, 22.08.2012 перевірено наявність в архіві прокуратури області наглядового провадження № 04/2-3449-00, якою установлено, що відповідно до опису № 5 здачі документів до архіву відділу 04/2 зазначене наглядове провадження здано до архіву в 1 томі.

Секретаріатом прокуратури області проведено службову перевірку, якою встановлено нестачу декількох документів наглядовою провадження № 04/2-3449-00. При цьому, спрямовані заходи на поновлення цих документів, позитивних результатів не надали через тривалий проміжок часу. Працівники, які здійснювали роботу з документами цього наглядового провадження звільнилися з займаних посад, у зв'язку з чим притягнути до відповідальності не представляється за можливе.

Разом з цим, на запит прокуратури області Генеральною прокуратурою України спрямовано завірені копії документів наглядового провадження №04/2- 3449-00, які долучено до матеріалів цього кримінального провадження.

Таким чином, нестачу документів у наглядовому провадженні № 04/2- 3449-00, виявлену піл час службової перевірки, у теперішній час поновлено.

Відповідно до Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, затвердженої наказом № 18 від 01.04.2010 Генерального прокурора України, справи і наглядові провадження формуються за місцем реєстрації та виконання (вирішення) документів. У структурних підрозділах у справи і наглядові провадження групуються документи, які відносяться до їх компетенції; у прокуратурі районного рівня здійснюється формування справ і наглядових проваджень у цілому по прокуратурі.

Формування справ і наглядових проваджень покладається на працівників, які забезпечують ведення діловодства у структурних підрозділах (прокуратурах). Забороняється формування та зберігання справ і закінчених наглядових проваджень у виконавців.

У справи і наглядові провадження підшиваються тільки виконані, правильно оформлені документи, які стосуються одного питання за розміщуються у хронологічній послідовності: документ-відповідь за документом-запитом (вхідні - за датами надходження, вихідні - за датами відправлення).

Згідно з положенням п.п. 13.5.7 зазначеної Інструкції справи включаються в акт про вилучення їх для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, у якому складено акт. Наприклад, справи з трирічним строком зберігання, закінчені у 2000 році, можуть включатися в акт, що буде складений не раніше 1 січня 2004 року, з п'ятирічним строком зберігання - не раніше 1 січня 2006 року з урахуванням приміток, зазначених у відповідних переліках документів. Акт про вилучення документів для знищення складається в двох примірниках на всі справи прокуратури в цілому. Назви однорідних справ, відібраних для знищення, уносяться в акт під загальним заголовком із зазначенням кількості справ, включених до кожної групи.

Відповідно до акту № 01 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, затвердженого 28.12.2011 Дніпропетровським прокурором з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах ОСОБА_80, на підставі п. 13.5.6 - 13.5.8 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України і Переліку документів, що утворюються у діяльності органів прокуратури України знищено як таке, що не має науково-історичної цінності та втратило практичне значення, у тому числі наглядове провадження № 293с- 2008.

Оскільки наглядове провадження містить документи листування із заявником, а також враховуючи, що втрата декількох документів наглядового провадження № 04/2-3449-00, подальше їх поновлення, а також знищення провадження № 293с-2008 не впливає на доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах, на правильність кваліфікації його дій, а також на призначення покарання, слід дійти висновку, що втрата частини документів та знищення провадження не є істотним та таким, що вказує на наявність ознак кримінального правопорушення у діях службових осіб прокуратури області.

Крім того, твердження ОСОБА_1 щодо внесення завідомо неправдивих даних до УІ АЗ ІУМВС України в Дніпропетровській області також не знайшло свого об'єктивного підтвердження.

Відповіддю УІАЗ ГУМВС України в області від 23.05.2013 роз'яснено, що Інструкцією «Про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України», затвердженої спільним наказом МВС України та ДДУПВП від 23.08.2002 № 823/188, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.09.2002 за № 738/7026 (далі - Інструкція по ОДК зазначено порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України. Пунктом 3.2 Інструкції по ОДК визначено форми документів, що використовуються для формування та коригування оперативно-довідкового банку даних), зокрема одним із таких документів є алфавітна картка форми І. Відповідно до пункту 2.1 Інструкції по ОДК «Об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені..». Згідно зазначеного Інструкції по ОДК «Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних алфавітно-довідкових картотек (далі - ОДК), у тому числі з використанням «мотивованих банків даних». Пунктом 4 Інструкції по ОДК визначено підрозділи які направляють: облікові і корегувальні матеріали до УІАЗ. Зокрема, у пункті 4.2 Інструкції по ОДК зазначено, що працівники відділів спеціального обліку слідчих ізоляторів і ДДУНВП складають та надають до УІАЗ облікові матеріалі (алфавітні картки форми 1) на обвинувачених у випадку взяття під варту в порядку запобіжного заходу за постановами органів слідства або за рішеннями судів. На оперативно-довідковий облік УІАЗ на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 СІЗО- 3 м. Дніпропетровська та СІЗО-4 м. Кривий Ріг виставлено алфавітні картки із обранням: 21.04.2000 слідчим відділом Кіровського РВ ДМУ запобіжного заходу «тримання під вартою» у кримінальній справі № 65001250; 27.01.2001 слідчим управлінням ГУМВС України в Дніпропетровській області запобіжного заходу «тримання під вартою» по кримінальній справі № 65001250; 20.07.2006 запобіжного заходу «тримання під вартою» за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у кримінальній справі № 65001250; 14.01.2009 запобіжного заходу «тримання під вартою» за постановою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області у кримінальній справі 30081207.

Відповідно до Інструкції по ОДК зазначені алфавітні картки форми 1 зберігаються в УІАЗ до закінчення термінів зберігання.

Щодо відображення інформації в роздруківках із автоматизованої інформаційної системи «ОДК-Центр: стосовно відображення в роздруківці у кримінальній справі 65001250 фрази «Приговор вступил в законную силу 12.05.2000» повідомлено, що під час друку виникло спотворення інформації через порушення її цілісності в наслідок апаратно-програмного навантаження на клієнт-серверну систему на застарілій платформі під час відображення на паперовому носії інформації, яка перебуває на оперативно-довідковому обліку УІАЗ. Дата «12.05.2000» є технічною датою, відображає дату внесення інформації до оперативно-довідкової картотеки і при друкуванні інформації не повинна і відображатися; щодо відображення в роздруківці інформації у кримінальній справі 30081207 фрази «Мера пресечения 14.01.2009 АРЕСТ Орган ЖЕЛТОВОДСКИЙ ГС ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛ», то у алфавітній картці форми 1 та в автоматизованому масиві оперативно-довідкової картотеки для внесення відомостей щодо обрання запобіжного заходу пов'язаного з триманням під вартою передбачено лише поле «АРЕШТ». Не можливо змін до структури алфавітної картки форми 1 та структури ЛІС «ОДК-Центр» без внесення змін до наказу яким затверджено Інструкцію по ОДК. Отже інформацію внесену до алфавітної картки форми 1 у повному обсязі відображено в автоматизованому масиві ЛІС «ОДК-Центр».

Також Управлінням роз'яснено, що роздруківка із ЛІС «ОДК-Центр» є інформаційним матеріальним носієм передачі інформації у друкованому вигляді стосовно об'єктів оперативно-довідкового обліку та має призначення насамперед оперативного інформування правоохоронних органів та органів суду щодо наявної інформації. Для використання у якості доказів інформації щодо притягнення до кримінальної відповідальності, засудження, звільнення особи, з'ясування питань, законності обрання запобіжного заходу, а також щодо вступу в законну силу вироків (ухвал, постанов) суду, слід звертатись до першоджерел, а саме постанов органів слідства (дізнання), постанов, ухвал, вироків суду, тощо.

Твердження ОСОБА_1 щодо давання у березні 2013 року завідомо неправдивих показань свідками у даному кримінальному провадженні свого підтвердження не знайшли.

Так, під час досудового розслідування допитано як свідка 07.03.2013 ОСОБА_57, 15.03.2013 - ОСОБА_4, ОСОБА_12, 18.03.2013 ОСОБА_11 Дані свідки наполягали на показаннях, даних раніше під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України. Оскільки вирок суду стосовно ОСОБА_1 за цим же обвинуваченням та фактичними обставинами набув законної сили, допустимість цих доказів перевірялася судом, то підстав вважати їх показання завідомо неправдивими не вбачається.

За таких обставин викладені у зверненнях та допитах ОСОБА_1 доводи під час досудового розслідування не знайшли свого об'єктивного підтвердження, досудовим розслідуванням встановлено відсутність складу будь-якого кримінального правопорушення в діяннях службових осіб Кіровського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України Дніпропетровській області під час розслідування кримінальної справи № 65001250 стосовно ОСОБА_1, прокуратури Дніпропетровської області при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, у тому числі у період з 1999 по 2007 роки при розслідуванні та підтриманні державного обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська та апеляційному суді області, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська під час судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та постановлення обвинувальних вироків від 24.12.2001 та 26.07.2006, Апеляційного суду Дніпропетровської області під час розгляду апеляційних скарг у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 21.06.2002, 27.06.2003 та 16.03.2007, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при вирішенні 12.07.2007 питання щодо витребування кримінальної справи для перегляду судових рішень у справі стосовно ОСОБА_1, Жовтоводського MB ГУМВС в області під час розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, прокуратури м. Жовті Води під час здійснення нагляду за дотриманням законів органами, які проводять дізнання, досудове слідство, у тому числі у період з 20.11.2008 до теперішнього часу при розслідуванні та підтриманні державного обвинувачення у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах щодо притягнення ОСОБА_1 під час відбування покарання у Жовтоводській ВК № 26 до дисциплінарної відповідальності, порушення кримінальної справи стосовно останнього за ст. 391 КК України, здійсненні дізнання у цій справі, КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» щодо обстеження та складання медичних документів стосовно ОСОБА_4, осіб, які брали участь у перереєстрації ТОВ «Укрсібвіза» у 1999-2005 роках та знятті з обліку цього підприємства, свідків, які давали показання під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст.ст. 191 ч.5, 122 ч. 1 КК України, свідків, які давали показання під час досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ст. 391 КК України, свідків, які давали показання під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42013040220000001.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Разом з тим, 20.05.2016 призначено додаткову судово-почеркознавчу експертизу щодо встановлення особи, яка зробила підпис в постанові та цифрові записи за ОСОБА_1 Відповідно до висновку експерта від 11.07.16 №13/1.1-253 Дніпропетровської НДЕКЦ ОСОБА_81 рукописні цифрові записи (23.09.) у постанові від 23.09.2008 про переведення ОСОБА_1 до ПКТ (т. 2 а.с. 31) та рукописні цифрові записи 23.09.2008 у плані виховної роботи із засудженим ОСОБА_1 від 23.09.2008 (т. 2 а.с. 47] виконані не співробітниками Жовтоводської в/к № 26 ОСОБА_82, ОСОБА_17, ОСОБА_83, ОСОБА_84,. ОСОБА_14, а іншою особою (іншими особами).

Відтак провадження закрито на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України

Відповідно до ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Як вбачається з матеріалів провадження та постанови від 28.07.2016 слідчим спростовані факти незаконного на думку ОСОБА_1 притягнення його до кримінальній відповідальності з посиланням на матеріали справи та рішення судів, допитані додатково всі можливі свідки, досліджені обставини щодо руху документів, належності доказів, спростовані його доводи щодо застосування до нього незаконних методів слідства.

Суд приходить до висновку, що слідчим з'ясовані всі обставини, що мають значення для повного розслідування кримінального провадження. На виконання вимог ч. 2 ст. 9 КПК України слідчим всебічно, повно досліджено обставини кримінального провадження та відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого є вмотивованою та містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Належними матеріалами провадження спростовані доводи ОСОБА_1 про наявність в діях службових осіб складів будь-яких злочинів Кіровського РВ, прокуратури Дніпропетровської області, Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Жовтоводського MB ГУМВС, прокуратури м. Жовті Води, Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів, КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова», свідків.

Крім того, як видно з матеріалів справи, вирок Кіровського райсуду м. Дніпропетровська від 20.07.2006 ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України, залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.03.2007. Постановою Вищого спеціалізованого сулу України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2007 засудженому ОСОБА_1 у витребуванні справи для перевірки відмовлено. Вищий суд погодився з висновками суду першої інстанції про винність ОСОБА_1

Зазначаю, що оцінка доказів, які вже були зібрані та надані суду належить до компетенції суду, склад якого визначається процесуальним законом і не є предметом оцінки слідчим суддею, який розглядає скаргу лише в межах неправомірних дій прокурора, слідчого.

Фактично доводи ОСОБА_1 у скарзі про скасування постанови про закриття провадження зводяться до обґрунтування протиправності вироку суду, які вже викладені ним у апеляційних та касаційних скаргах, тому він просить слідчого суддю фактично переоцінити зібрані на досудовому слідстві докази, які вже були предметом дослідження при розгляді його справи судами всіх інстанцій, що є неприпустимим з точки зору кримінально-процесуального закону.

Відтак у скарзі слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303-307, 369, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого першого СВ СУ прокуратури Дніпропетровської області Лимаря Р.І. від 28.07.2016 про закриття кримінального провадження №4201304022000001, внесеного до ЄРДР 09.01.2013 в частині кримінальних правопорушень - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровського області протягом п'яти діб з дня її оголошення.

Слідчий суддя О.С. Наумова