Постанова № 61644188, 29.09.2016, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8212/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Донченко Ю.В.

при секретарі Піцик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій органу державної влади та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання незаконними дії та рішення субєкта владних повноважень і зобовязання вчинити певні дії та прийняти відповідні рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.09.2016 року працюючи на посаді заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 звернувся з письмовою заявою до Управління Пенсійного Фонду України в Галицькому районі м.Львова на підставі ст. 86 Закоун України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який набрав чинності з 15 липня 2015 року, про призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, у відповідності до абз. 6 ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Зважаючи на наявність у нього необхідної вислуги - 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів - 20 років, на момент звернення до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, він 19 вересня 2016 року звернувся до останнього із заявою про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Проте, листом управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова від 20.09.2016 за № 15872/03 у призначенні йому пенсії відмовлено.

Серед підстав для відмови у призначенні пенсії за вислугою років стало те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII визначено у перехідних положеннях, що з 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не підлягають призначенню.

Вказане рішення управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова позивач вважає протиправним, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, як наполягає позивач, застосовувати до відносин між сторонами положення Закону України від 02.03.2015р. № 213-VIII неможливо, оскільки визначені ним обмеження стосувались призначення пенсій прокурорам на підставі старої редакції Закону «Про прокуратуру». Такі обставини дають підстави, як вважає позивач, для задоволення позову.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні відносно задоволення позову заперечувала, посилаючись на письмові пояснення долучені до матеріалів справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Позивач, працюючи на посадах прокурорів, 19 вересня 2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова, із заявою про призначення йому пенсії на підставі абз. 6 ч.1, ч.8, ч.13, ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р.

Встановлено, що на момент подання вказаної заяви вислуга років ОСОБА_1 складала 22 роки 6 місяців, у тому числі - на посадах прокурорів - 20 років.

Такий стаж роботи згідно з вимогами абзацу 6 частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. дає право на призначення йому пенсії за вислугу років.

Листом від 20 вересня 2016 року управління ПФ України в Галицькому районі м. Львова повідомили позивача про відмову у призначенні йому пенсії з посиланням на Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ, згідно з якими у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

Однак, вказані висновки відповідача суд вважає такими що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що на час прийняття вищезазначеного Закону № 213-УІІІ від 02.03.2015, а також з 1 червня 2015 року до 15 липня 2015 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, яким регулювались питання пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України (ст. 50-1 Закону).

Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ втратив чинність з 15.07.2015 року у зв'язку з набранням чинності нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, яким визначено та на сьогоднішній день регулюються питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України (стаття 86).

Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, який вступив в дію з 15 липня 2015 року, визначено спеціальний вид пенсійного забезпечення для працівників прокуратури України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) «надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті».

Будь які зміни до статті 86 вказаного Закону № 1697-VІI щодо відсутності (скасування) права працівників прокуратури України на звернення до державних органів Пенсійного фонду України на призначення пенсії за вислугу років законодавцем, Верховною Радою України, на сьогоднішній день не внесені.

Положення цієї статті є чинними і дають право працівникам прокуратури України за наявності на день звернення з 01.10.2015 по 30.09.2016 вислуги років не менше 22 роки та 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років та 6 місяців, звертатися до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення відповідної пенсії за вислугу років.

Таким чином Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова безпідставно не застосував до відносин між сторонами положення статті 86 нового Закону України «Про прокуратуру», що набрав чинності 15.07.2015р., і на який не може поширюватись дія Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-УІІІ.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 22 Конституції України, ст. ст. 1-4, 6-9, 18, 41 ч. 2, 71, 72, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.01.2014р., суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова щодо відмови у забезпеченні належним пенсійним забезпеченням ОСОБА_1 - протиправними та такими, що порушують гарантії незалежності прокурора, передбачені п.5 ч.1, та ч.5 ст. 16 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VІI.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова від 20 вересня 2016 року за № 15872/03 про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугою років незаконним.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 з 19 вересня 2016 року пенсії за вислугу років згідно з ч.1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VІI.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню, 20 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_3