Ухвала суду № 61643741, 30.09.2016, Франківський районний суд м. Львова

465/4629/16-к

1-кп/465/572/16

У Х В А Л А

судового засідання

30.09.2016 року Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

з участю прокурора Каверін С.М.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №42016140410000054 від 15.03.2016 року відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судим ого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого старшим викладачем циклової комісії автомобільної техніки підготовки Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_4 академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_5, підполковника, військовослужбовця

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України

за участю потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_3,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016140410000054 від 15.03.2016 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.10.2016 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання згідно якого просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою посилаючись на те, що ризики, які існували раніше не змінились та існують на даний час, а саме, що при звільненні ОСОБА_3 з під варти, останній може переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином, а тому менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, дане кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_3 є тяжким, крім того того тримання під вартою дозволить в подальшому виконати усі процесуальні рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобовязаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Обвинувачений ОСОБА_3 та захисник просять відмовити у задоволенні клопотання, зіславшись на невідповідність клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу вимогам законодавства та просять відмовити прокурору у задоволенні даного клопотання змінити запобіжний захід на більш мякий не повязаний з триманням під останнього під вартою.

Вислухавши думку прокурора, потерпілого та представника потерпілого, які виступили на підтримання заявленого прокурором клопотання щодо продовження строку тримання під вартою, думку захисника, обвинуваченого, які заперечили щодо продовження тримання під вартою, суд прийшов до наступних висновків.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.4 ст.426-1 КК України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року у справі № 1-23/2003, запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосований лише з мотиву тяжкості злочину, оскільки це суперечить Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду, а запобіжний захід - тримання під вартою може бути застосований лише у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити.

Мотиви прокурора про те, що станом на сьогоднішній день продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, що при звільненні ОСОБА_3 з-під варти останній може переховуватись від суду з мотивів тяжкості покарання та впливати на потерпілого та свідків, суд вважає такі необгрунтованими, оскільки на даній стадії судового процесу вже здійснено допит потерпілого, а також свідків, обвинувачений має постійне місце проживання, а відтак, доводи прокурора не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч.4ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості провадження.

За наявності підстав, до підозрюваного може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Лише у виключних випадках, відповідно до вимог ст. 176 КПК України до підозрюваних застосовувався запобіжний захід тримання під вартою.

Відповідно до положень ч. 1ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

В судовому рішенні ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (Заява N 4785/02) зазначено наступне: 48. Суд повторює, що пункт 3 статті 5 Конвенції гарантує особам, затриманим або взятим під варту за підозрою у вчиненні злочину, захист від свавільного чи безпідставного позбавлення свободи. Пункт 3 статті 5 Конвенції має на меті забезпечення негайного й автоматичного судового контролю за затриманням особи поліцією чи адміністративним затриманням, здійсненого відповідно до підпункту "c" пункту 1 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Гаркманн проти Естонії", заява N 2192/03, п. 36, рішення від 11 липня 2006 року, з наведеними посиланнями).

З наведеного вбачається, що в ході розгляду клопотання було доведено лише наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення та тяжкість вчиненого злочину.

Так, відповідно до ст.ст.176, 177 КПК України, судом зясовані умови життя обвинуваченого ОСОБА_3, те, що обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, по місцю служби характеризується позитивно, має сім'ю, постійне місце праці та місце проживання, згідно звернення (клопотання) від 30.08.2016 року та протоколу зборів військовослужбовців і викладачів Військового коледжу сержантського складу ОСОБА_4 сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_3 характеризується позитивно і колектив військовослужбовців клопоче про зміну ОСОБА_3 запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний з триманням його під вартою. Крім того, суд враховує, що згідно довідки про склад сімї підзахисний ОСОБА_3 одружений, на утриманні якого є неповнолітня дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та непрацююча дружина, остання згідно довідки лікаря перебуває на обліку лікаря у зв'язку з вагітністю, та потребує відповідного за нею догляду, а також бажання стати на шлях виправлення, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, оцінюючи в сукупності всі обставини та те, що суд не може керуватись припущеннями про наявність ризику (ризиків) (рішення у справі «ОСОБА_8 проти Росії», крім того суворість покарання не є визначальним елементом під час оцінки ризику переховуватись від правосуддя чи вчинення нових злочинів (рішення у справі «Мамедова проти Росії», на підставі положень частини 3ст.176 КПК України вважаю, що підстав для застосування щодо підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту немає та вважаю, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем його фактичного проживання та реєстрації.

Згідно з вимогамист. 181 КПК Українидомашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Відповідно до ч. 6 цієї ж статті строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Керуючись ст.ст. 177, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 201, 314-316 ,ч. 3 ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 обовязки:

прибувати до слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_9 або іншого слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: АДРЕСА_1 щоденно з 20:00 год. до 08:00 год. без дозволу суду або прокурора;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з потерпілим зі свідками у провадженні.

Розяснити обвинуваченому ч.5 ст.181 КПК України.

Строк дії ухвали- 2 місяці, тобто до 28 листопада 2016 року включно.

Виконання даної ухвали покласти на старшого слідчого військової прокуратури Львівського гарнізону ОСОБА_9

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу судді може бути подана апеляційна скарга протягом пяти днів з дня оголошення.

Суддя Мартьянова С.М.