Ухвала суду № 61642033, 22.09.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9855/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2016 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Монич О.В., з участю слідчого Розман І.І., захисника ТОВ «Таурус Ленд» - ОСОБА_1, розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_2 про накладення арешту у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна земельних ділянок, що є предметом вчиненого кримінального правопорушення, тобто набуті внаслідок незаконних протиправних дій службових осіб Міжгірської РДА та Держкомзему у Міжгірському районі та належать на даний час ТОВ «ТАУРУС ЛЕНД», -

В С Т А Н О В И В :

З клопотання слідчого, погодженого прокурором та матеріалів кримінального провадження вбачається, що Хустською місцевою прокуратурою в результаті вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території Міжгірського району встановлено, що на підставі розпорядження голови Міжгірської РДА, а саме №311 від 28.11.2011 року, головою якої на той час являвся ОСОБА_3, Пилипецькій сільській раді затверджено технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки частки (паї) колишнього КСГП «Шипіт»» на території Пилипецької сільської ради Міжгірського району від 1998 року. На підставі вказаного розпорядження із «Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки частки (паї) колишнього КСГП «Шипіт»» вилучено загальну площу земельних ділянок в розмірі 44,3 га (30,5 га земельних часток (паїв) та передано їх в землі запасу Пилипецької сільської ради. Водночас, даним розпорядженням прийнято включити в Схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки частки (паї) колишнього КСГП «Шипіт» земельні ділянки загальною площею 42,5 га (30,5 га земельних часток (паїв) за рахунок земель запасу Пилипецької сільської ради, які ніколи не перебували в користуванні КСГП (Шипіт) та не розділялись між його членами. Крім цього, в порушення вимог ст.ст. 5,14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» можливий обмін земельних ділянок, але виключно земельними частками (паями) в межах проекту землеустрою щодо організації території (в межах одного або іншого масиву) та проводиться за бажанням власників земельних часток (паїв) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально з дотриманням ст. 132 Земельного кодексу України. Однак такий порядок дотримано не було.

Таким чином, всупереч вимог статей 1,5,7,14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 17 Земельного кодексу України, посадовими особами відділу Держкомзему у Міжгірському районі та Міжгірської РДА внесено завідомо неправдиві відомості до «Схеми поділу земель колективної власності на земельні ділянки частки (паї) колишнього КСГП «Шипіт»» від 1998 року, щодо незаконного обміну земельних ділянок.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, яка була проведена Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області від 19 травня 2014 року розпорядження голови Міжгірської районної державної адміністрації від 28.11.2011 №311 «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо внесення змін в «Схему поділу земель колективної власності на земельні ділянки частки (паї) бувшого КСГП «Шипіт» в межах території Пилипецької сільської ради Міжгірського району прийнято не у відповідності із вимогами статей 1,5,7,14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 17 Земельного кодексу України. Громадяни, яким надано дозвіл на складання проекту землеустрою на відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за розпорядженнями голови Міжгірської районної державної адміністрації від 17.12.2012 року №№ 368, 370, 372 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», від 28.12.2012 року №№ 404, 405, 407, 408, 410, 411 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», від 29.12.2012 року №№ 414, 415, 417, 418, 422, 423, 424, 425 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» не є членами КСГП «Шипіт» і не мають права на земельну частку (пай). Таким чином вищевказані розпорядження голови Міжгірської РДА прийняті не у відповідності до Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Зважаючи на вищезазначене, накази Головного управління Держземагенства України в Закарпатській області, щодо затвердження проектів землеустрою, надання у власність земельних ділянок в урочищі «Гривків» за межами населеного пункту с. Пилипець для ведення особистого селянського господарства громадянам та присвоєно кадастрові номери, що було прийнято не у відповідності до ст. 25 Земельного кодексу України.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна земельні ділянки із зазначеними в клопотанні кадастровими номерами станом на 21.09.2016 року на праві приватної власності належать ТОВ «ТАУРУС ЛЕНД», код ЄДРПОУ: 38969992, Україна, м. Київ, вул. Мирного Панаса, 16/13.

Вказані земельні ділянки відповідають критеріям п.4 ч.2 ст. 167 КПК України, а саме є нерухомим майном, що одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задоволити.

Захисник ТОВ «Таурус Ленд» - ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, вважає дане клопотання передчасним, а також особам , про майно яких йдеться в клопотанні не повідомлено про підозру. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення слідчого з приводу внесеного клопотання, пояснення захисника ТОВ «Таурус Ленд» - ОСОБА_1, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку.

Відповідно до вимог КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Як вбачається матеріалів, які додані до клопотання ст. слідчого ГУНП в Закарпатській області Опаленик Є.М. в кримінальному провадженні № 42016071180000010 про накладення арешту на земельні ділянки, то в них відсутні дані про повідомлення будь-якій особі про підозру згідно вимог КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та. відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Також згідно ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої ст. 170 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Частиною 1ст. 173 КПК Українипередбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Таким чином, приймаючи до уваги вище викладене і загальні засади кримінального провадження, приписи п. 2 ч. 3ст. 132 КПК Українистосовно недопущення застосування заходів забезпечення кримінального провадження у разі не доведення слідчим, прокурором, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, не обгрунтовано арешт майна з метою забезпечення підстав передбачених абзацом другим ст. 170 КПК України, в кримінальному провадженні не пред'явлено підозру згідно вимог КПК України вважаю, що правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно відсутні, а тому у клопотанні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.132,170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Закарпатській області капітана міліції ОСОБА_2 про накладення арешту на майно відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Монич О.В.