Ухвала суду № 61641975, 14.07.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3227/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії. Свій позов мотивує тим, що з 11.06.2008 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді їй була призначена пенсія відповідно Закону України «Про державну службу».

Вказує, що після її звільнення 11.06.2008 року з державної служби з посади заступника начальника відділу взаємодії з роботодавцями Ужгородського міського центру зайнятості за досягненням граничного віку проходження державної служби, згідно з п. 3 част. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», нею подано відповідачу документи з довідкою Ужгородського міського центру зайнятості про складові заробітної плати (за останні 24 календарні місяці роботи або будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що надається для призначення пенсії. Форма довідки затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України 30.10.2008 року № 19-11 без колонки «інші виплати».

Зазначає, що пенсію їй розрахували, але без врахування матеріальних виплат та суми індексації заробітної плати, виплачені протягом 2006-2008 рр., які складають 6969,23 гривень.

Вказує, що 09.03.2016 року вона звернулася в Ужгородський міський центр зайнятості з письмовою заявою надати їй довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» за формою, затвердженою Постановою Пенсійного фонду від 14.02.2011 року № 5-1, що подається для призначення пенсії та зазначити у графі «інші виплати» всі належні суми, що входять у фонд оплати праці і на які нараховані і сплачені внески до Пенсійного фонду.

Також зазначає, що 10.03.2016 року нею подано заяву до Пенсійного фонду з проханням долучити до її пенсійної справи довідку № 234 від 09.03.2016 року, видану Ужгородським міським центром зайнятості та здійснити перерахунок пенсії, а саме врахувати суми матеріальних виплат та суму індексації заробітної плати, вказаних у графі «інші виплати», розмір яких складає 6 969,23 гривень.

Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатській області 15.03.2016 року лист № 02/К-55 від 15.03.2016 р. їй повернуто довідку про складові заробітної плати за № 234 від 09.03.2016 року, подану нею в Пенсійний фонд і повідомлено про те, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на покращення соціально-побутових умов та суми індексації заробітної плати не є складовими заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії держслужбовцям згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» і тому підстав для перерахунку пенсії немає. Тим же листом Пенсійний фонд розяснює, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії до ряду Законів України, з т.ч. і «Про державну службу».

Однак, пояснює, що вона не просить, щоб їй перерахували пенсію в звязку з підвищенням заробітної плати державних службовців, а щоб компенсували їй кошти, які були невраховані при призначенні пенсії з 2008 року (щомісячно по 252,63 гривень). Вона просить, щоб їй зробили перерахунок пенсії з 11 червня 2008 року (з дати призначення пенсії), згідно довідки Ужгородського міського центру зайнятості від 09.03.2016 року № 234.

Зазначає, що з твердженням відповідача вона не погоджується з таких підстав: статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, яка складається з основної та додаткової заробітних плат, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які включають в себе виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону № 3723-ХІІ державним службовцям в числі перелічених надбавок і доплат, передбачені й інші доплати та матеріальні допомоги. Також ст. ст. 37 та 37-1 Закону № 3723-ХІІ визначено, що пенсія державним службовцям враховується (перераховується) у відсотковому відношенні до суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування. На виплачені їй матеріальні допомоги та інші заохочувальні та компенсаційні виплати такі внески перераховувалися та сплачені в повному обсязі.

Також ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ст. 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсії.

Вказує, що такої ж правової позиції дотримується і Верховний суд України, що стверджується його Постановами по справі № 21 -430а11 від 20.02.2012р. та № 2197а 13 від 28.05.2013 року про те, що за змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

На підставі викладеного, просить суд визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді щодо неврахування матеріальних допомог, інших заохочувальних виплат та суми індексації заробітної плати при визначенні розміру пенсії та зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді здійснити перерахунок її пенсії із врахуванням суми індексації заробітної плати і збільшення на суму виплачених матеріальних допомог (у розмірі 87 % від суми 6 969,23 гривень за 17 років державної служби) та виплатити різницю перерахованої пенсії з 11.06.2008 року по теперішній час. Надалі виплачувати їй пенсію із врахуванням збільшень, а також стягнути з відповідача суму сплаченого нею судового збору.

14 квітня 2016 року Представник Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області ОСОБА_2 подано до суду заперечення проти адміністративного позову ОСОБА_1 до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобовязання здійснити певні дії. Свої заперечення обґрунтовує наступним.

У зв язку з проведеною реорганізацією шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області й управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1055 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» та наказу головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05 січня 2016 року № 3 «Про затвердження голів комісій з припинення юридичних осіб», повідомляє про утворення 01.04.2016р. Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, яке є правонаступником управлінь.

Зазначає, що позивачу ОСОБА_1 13 червня 2008 року Ужгородським обєднаним управлінням Пенсійного Фонду України Закарпатської області було призначено пенсію державного службовця згідно поданої заяви з документами для призначення пенсії та відповідно до статей 33, 37 Закону України «Про Державну службу», механізму обчислення заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії згідно Закону України «Про державну службу» регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії».

Що стосується сум матеріальної допомоги та індексації, які відображені в графі Довідки № 234 від 09.03.2016 року поданої позивачем до управління, то тут слід зауважити на те, що постановою правління Пенсійного Фонду України від 14.02.2011 року №5-1 змінено форму довідки про складові заробітної плати державного службовця, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Зміни до нормативних актів, які визначають порядок обчислення пенсії державного службовця, не вносилися.

Крім того, відповідно до п. 1 Оглядового листа від 14.08.2008 №1406/100/13-08 Вищим адміністративним судом України «Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих ОСОБА_3 адміністративним України у касаційному порядку)», із змінами, внесеними згідно з ОСОБА_3 адміністративного суду № 1547/100/13-08 (v1547760-08) від 18.09.2008 р., у порядку інформації та для врахування при розгляді справ надсилався огляд судової практики Вищого адміністративного суду України застосування законодавства України з питань пенсійного забезпечення та значиться, що Допомога на оздоровлення не є складовою заробітної плати, а тому не враховується при призначенні пенсій державним службовцям.

Крім того, згідно ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, наслідками пропущення строків звернення до адміністративного суду є залишення позову без розгляду, якщо суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення поважним, про що в обовязковому порядку постановляється відповідна ухвала.

Зазначає, що як вбачається з матеріалів позову позивач звернулася до суду за захистом свого оспорюваного права у березні 2016 року. Однак, позовні вимоги стосуються періоду та подій які мали місце ще у червні 2008 році і це аж ніяк не співвідноситься з можливістю захисту оспорюваних прав тільки тепер. Відтак, позивач ОСОБА_1 звернулася до суд пропущенням строку позовної давності встановленого чинним процесуальним законодавством і з цих підстав просить залишити позовну заяву позивача без розгляду, про що постановити відповідну ухвалу.

Крім того, вказує, що згідно пунктів 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 року передбачено, що з 01.06.2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення, які набули права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судоустрій і ста суддів», «Про статус народного депутата України», «Про кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та митного кодексів України, Положення помічника - консультанта народного депутата України.?

У звязку з викладеним з 01.06.2015 року пенсії в порядку та на умовах визначених вищенаведеними законами, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються.

Враховуючи викладені заперечення, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки такі не відповідають вимогам законодавства України у галузі пенсійного забезпечення та Закону України «Про державну службу».

Відповідно до положень ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.

У процесі розгляду справи 13.06.2016 року судом замінено відповідача управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області на правонаступника Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Позивач у судове засідання не зявилася, подавши клопотання про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Як встановлено судом, з 11.06.2008 року гр. ОСОБА_1 призначено пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» без врахування матеріальних виплат та суми індексації заробітної плати, оскільки довідка Ужгородського міського центру зайнятості від 11.06.2008 року № 636 такі дані не містила.

Оскільки 09.03.2016 року Ужгородським міським центром зайнятості ОСОБА_1 видано довідку за №234 за новою формою про складові заробітної плати, остання звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород із зверненням , на яке ОСОБА_1 15.03.2016 року отримано відповідь за №02/К-55 Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області про відмову у задоволенні порушеного пенсіонером питання щодо перерахунку пенсії, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року за №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» не передбачено включення до складових заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсій державних службовців матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Зі змісту частини третьої ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частини третьої ст. 46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

У відповідності до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95 ВР встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За нормою ст. 2 вищенаведеного Закону до структури заробітної плати входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні витрати. Згідно з п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються суми матеріальної допомоги, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у звязку з екологічним станом).

Частиною другою ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723- XII (чинного у редакції, що діяла у період роботи позивача) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Цією ж статтею регламентовано, що державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Таким чином, висновок відповідача про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обовязкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням вищенаведених законів, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV та стаття 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII.

За приписами частини другої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з частиною другою ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 237 цього Кодексу.

Викладена вище правова позиція Верховного Суду України міститься у постанові, прийнятій за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, тому є обов'язковою до застосування судом під час розгляду адміністративної справи. Зокрема, правова позиція щодо врахування в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, отримуваних застрахованою особою сум виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року (№№ 21-430а11, 21-97а13, 21-125а13, 21-350а13 відповідно).

Крім того, згідно з постановою від 3 червня 2014 року у справі № 21-134а14 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-XII та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788- XII.

Також, згідно з частиною шостою ст. 95 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці» у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення), як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року № 5. Також Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 «Про затвердження порядку проведення індексації грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер. Індексація заробітної плати являє собою дохід, з якого відповідно до статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів відповідно до діючого законодавства на день одержання заробітку (виплати, доходу).

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою.

Як вбачається з довідки про складові заробітної плати від 09.03.2016 № 234, до складу інших виплат за період 2006-2008 роки, на які нараховувався та сплачувався єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1, відносяться матеріальна допомога у сумі 6674,99 грн. та 294,24 грн. індексації.

Судом встановлено, що в порушення вимог діючого законодавства, управлінням Пенсійного фонду України в місті Ужгород неправомірно було відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії та не враховано інші виплати, а саме матеріальну допомогу та суми індексації грошових доходів громадян.

Клопотання відповідача про залишення без розгляду позову внаслідок пропуску строку звернення повивачем з відповідним позовом до суду не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. З вказаною нормою кореспондуються положення ст. 6 КАС України, якою регламентовано право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За частиною першою ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Позивач у даній справі просить визнати неправомірною дію відповідача щодо відмови у включенні суми матеріальних допомог та індексації для розрахунку пенсії державного службовця. Фактично позивач оспорює бездіяльність субєкта владних повноважень.

Конституційний Суд України, у рішенні від 14.12.2011 року при вирішенні справи № 19-рп/2011 щодо оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини вказав, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

При розгляді Колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України справи №800/238/15 констатовано, що сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка субєкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобовязаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Відтак початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Суд, отримавши позов, зобовязаний зясувати, чи має місце порушення субєктивних прав, свобод чи інтересів особи. У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами встановлених гл. 8 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду. У випадку, коли субєктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення субєктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом.

Судом встановлено, що про порушене право позивач дізнався лише 15.03.2016 року, відтак, вчасно, в межах шестимісячного строку, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до частини третьої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з і якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та інше.

У судовому засіданні встановлено, що при призначенні пенсії позивачу року субєкту владних повноважень було надано довідку від 11.06.2008 року №636, яка не містила зазначення розмірів інших виплат, а саме матеріальних допомог та індексації. Відтак, суд не може констатувати наявність порушень з боку суб'єкта владних повноважень відповідача щодо неврахування сум інших виплат, які вже зазначені у довідці від 09.03.2016 № 234. Суд вбачає недоліки в організації роботи саме роботодавця, яким не було вказано достовірні дані щодо інших виплат за період з червня 2006 року по травень 2008 року, з яких були нараховано внески на зобовязкове державне пенсійне страхування.

За частиною другою ст. 46 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З урахуванням викладеного суду вважає за необхідне задовольнити позов частково: визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатській області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо неврахування матеріальних допомог та суми індексації при визначенні розміру пенсії позивача та зобов'язати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням суми індексації заробітної плати і виплачених сум матеріальних допомог, виплатити різницю перерахованої пенсії з дня звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду України, а саме 15.03.2015 року та виплачувати їй пенсію державного службовця з врахуванням перерахунку.

В задоволенні решти вимог належить відмовити, оскільки позивачем не доведено вину та бездіяльність відповідача щодо неврахування відповідних сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати саме з моменту призначення пенсії, враховуючи їх не зазначення у документах, що подаються для призначення пенсії .

Відповідно до частини першої ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Відтак, з Державного бюджету України підлягає до стягнення на користь позивача 551,20 грн. сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 19, 46, 55 Конституції України, Законами України «Про державну службу», «Про оплату праці», «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 17, 18, 51, 94, 99, 100, 102, 159, 160-163, 185, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Ужгороді Закарпатської області, правонаступником якого є Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, щодо неврахування матеріальних допомог та суми індексації заробітної плати при визначенні розміру пенсії державного службовця ОСОБА_4

Зобов'язати Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, 67/113, ІПН НОМЕР_1) із врахуванням суми індексації заробітної плати і збільшення на суму виплачених сум матеріальних допомог (у розмірі 87% від суми 6969,23 гривень за 17 років державної служби), виплатити ОСОБА_1 різницю перерахованої пенсії з 15 березня 2016 року, та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з врахуванням збільшень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (88000, м. Ужгород, вул. Минайська, 67/113, ІПН НОМЕР_1) понесені нею судові витрати, а саме судовий збір, сплачений згідно з квитанцією від 30.03.2016 року в розмірі 551,20 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Світлик