Рішення № 61640114, 27.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4851/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

12 лютого 2016р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом доТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна, посилаючись на те, що 13 січня 2016р. він уклав із товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» договір фінансового лізингу № 002755 та додатки 1 та 2, предметом якого є отримання транспортного засобу марки «Беларус-892» з кабіною, тип МТ, привід 4х4, вартістю 19379,84 доларів США, що складає еквівалент 500000грн. На виконання умов вказаного договору він сплатив товариству авансовий платіжв сумі 50000грн. Проте при підписанні цього договору не було узгоджено та підписано додаток 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами», що, на думку позивача, є істотною умовою даного договору, а відтак вказаний договір є неукладеним.

Тому позивач ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача безпідставно набуте майно, а саме: гроші у сумі 50000грн., 3% річних за час користування безпідставно збереженими грошовими коштами в сумі 110грн.95коп., моральну шкоду у сумі 5000грн., судові витрати.

Рішенням суду від 14 квітня 2016р. позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_2 безпідставно здобуте майно грошові кошти у сумі 50000грн., судовий збір в сумі 551грн.20коп. (а.с.143-144).

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову ОСОБА_2 з посиланням на те, що суд в порушені вимог процесуального і матеріального безпідставно задовольнив позов (а.с.152-158).

Справу розглянуто у відсутності сторін, які були належним чином повідомлені про слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями на а.с.208-209.

Заслухавши суддю доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.п.3,4 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції вказав, що позивач довів суду обґрунтованість своїх вимог. Також суд виходив з того, що при підписанні фінансового лізингу не було узгоджено та підписано додаток 3 «Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів між сторонами», що є невідємною частиною вказаного договору та його істотною умовою щодо розміру лізингових платежів, та такий договір є неукладеним, а сплачений позивачем аванс підлягає поверненню відповідно до вимог статей 1212, 1214 ЦК України.

Судова колегія не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2016р. між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», як лізингодавцем, та ОСОБА_2, як лізингоодержувачем, був підписаний договір фінансового лізингу № 002755, додатки 1 та 2 до нього, предметом якого є отримання транспортного засобу марки «Беларус-892» з кабіною, тип МТ, привід 4х4, вартістю 19379,84 доларів США, що складає еквівалент 500000грн. На виконання умов вказаного договору ОСОБА_2 сплатив товариству авансовий платіжв сумі 50000грн.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або (майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 (шістдесят) календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком 3 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Тобто після сплати лізингоодержувачем необхідних лізингових платежів, включаючи авансовий, що зазначені в п. 1.7 договору, та після надання йому предмета лізингу в користування із обовязковим підписанням акта приймання-передачі предмета починається лізинговий період, який характеризується сплатою на рахунок лізингодавця решти вартості предмета договору. Підтвердженням початку настання такого лізингового періоду є укладання акта приймання-передачі предмета лізингу та додатка 3, де зазначається порядок сплати лізингових платежів, що відрізняється від порядку в додатку 1 наявністю таких нових складових як: відсоткова ставка за користування обсягом фінансування, комісія за супроводження договору, коефіцієнт, необхідний для розрахунку лізингових платежів, і інше.

Згідно з п. 4.3 договору разом з підписаним актом приймання-передачі лізингодавець передає лізингоодержувачу графік сплати лізингових платежів (план відшкодування або додаток 3 до даного договору), який сторони зобовязані підписати до моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу.

Розглянувши вказаний спір, суд першої інстанції на вищевказані вимоги законодавства не звернув увагу та не встановив строк, протягом якого позивачу мав бути переданий предмет лізингу, не встановив наявність обставин, з настанням яких у сторін виникає обовязок підписання додатка 3. Також суд не перевірив, чи було передано позивачу предмет лізингу та складено відповідний акт прийому-передачі. Тому суд першої інстанції передчасного дійшов до висновку, що не підписання сторонами додатка 3 є порушенням істотної умови договору та свідчить про неукладеність такого договору.

Суд першої інстанції задовольнив позов про стягнення з відповідача на користь позивача авансу в сумі 50000грн., як безпідставно одержані кошти, не в повній мірі врахував вимоги статті 1212 ЦК України.

Так, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок iншої особи;

в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбаченихст.11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ч. 1ст. 1212 ЦК Українибезпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судова колегія, з урахуванням вищевказаних норм законодавства вважає, що укладений між сторонами договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей), відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству.

Слід зазначити, що грошові кошти не передавались у власність чи користування, їх було отримано ні як позику чи оплату за надані послуги згідно з договором, а лише як предмет договору.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторіну зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставiст. 1212 ЦК Українитільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Судом першої інстанції не звернуто увагу на те, що якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 604-607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,то стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини ст..1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013р. у справі № 6-88цс13 та від 24 вересня 2014р. у справі № 6-122цс14 та за змістом ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції, задовольнивши частково позов ОСОБА_2, на вищевказані вимоги законодавства не звернув уваги, не зясував фактичних обставин справи щодо заявлених вимог ОСОБА_2, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи може вважати неукладеним договір за обставин, якими позивач обґрунтовував позов.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції допустив протиріччя, пославшись в рішенні суду одночасно на вимоги статті 806 ЦК України, яка регулює лізингові відношення та на статтю 1212 ЦК України, яка передбачає повернення безпідставно набутого майна, що також свідчить про те, що суд не встановив які саме виникли між сторонами правовідношення.

З урахуванням вищенаведеного судового колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна.

Позивач ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом з урахуванням виниклих між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» правовідносин за договором фінансового лізингу з урахуванням вимог законодавства щодо договору фінансового лізингу.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю « Лізингова компанія «Ваш Авто» - задовольнити.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 14 квітня 2016р. скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

ОСОБА_3