Ухвала суду № 61640097, 28.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5410/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Черевка П.М.,

ОСОБА_2,

при секретарі Фабіжевській Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

встановила:

У лютому 2016 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» невиплачену заробітну плату за період роботи з 1992 року по 1998 рік.

Під час розгляду справи представником позивача ОСОБА_4 було подане клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року клопотання задоволено, витребувано з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство»: інформацію (належним чином завірені копії документів) щодо розміру заробітної плати, яку мав би отримувати позивач ОСОБА_3 за період з 1992 р. по 1998 р., якби він не був на лікарняних та у відпустках; належним чином завірену копію колективного договору між трудовим колективом та адміністрацією ДКС «ЧМП», який діяв в період з 1992 р. по 1998 р.; належним чином завірені копії документів, які стали підставою для надання позивачу ОСОБА_3 відпусток без збереження заробітної плати за періоди з 10.02.1993 р. по 18.05.1993 р., з 19.02.1994 р. по 22.05.1994 р., з 13.06.1994 р. по 31.07.1994 р., з 27.11.1995 р. по 31.03.1996 р. (накази №№ 331, 359, 57), з 24.04.1997 р. по 29.05.1997 р. (наказ № 136 від 24.04.1997 р.), належним чином завірені копії документів, які стали підставою для переведення позивача ОСОБА_3 в Компанію «V. Ships» з 26.03.1992 р., з 19.05.1993 р., з 01.04.1996 р. та з 30.05.1997 р.; належним чином завірені копії документів, які стали підставою для надання позивачу ОСОБА_3 відгулів вихідних днів раніше оплачених за періоди з 10.11.1992 р. по 09.02.1993 р., з 03.12.1996 р. п о 23.04.1997 р. (наказ № 347 від 03.12.1996 р.), з 05.03.1998 р. п о 07.08.1998 р.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про витребування документів з ДСК «ЧМП», посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги та заяви, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи заяву представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 про витребування доказів, суд першої інстанції виходив з того, що для повного, всебічного та обєктивного зясування обставин справи необхідні додаткові докази, але ні позивач, ні його представник не можуть самостійно надати їх до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» невиплачену заробітну плату за період роботи з 1992 року по 1998 рік.

У ході розгляду справи представником позивача ОСОБА_4 було подане клопотання про витребування доказів, оскільки представником відповідача до суду надано довідку про період роботи позивача та періоди відпусток, які йому надавались, але, як зазначив представник, ОСОБА_3 не підписував, та не писав жодної заяви про надання йому відпусток за період з 1992 року по 1998 рік, тому для повного та всебічного розгляду справи просив витребувати докази з ДСК «ЧМП» для зясування зазначених обставин.

Оскаржуваною ухвалою задоволено зазначене клопотання.

Відповідно до положень ч. ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 ст. 133 ЦПК України визначено, що особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів. Забезпечення доказів є одним із способів збирання доказів, який застосовується судом у разі, якщо подання потрібних доказів є неможливим або у сторін є складнощі в поданні цих доказів.

При цьому, частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно розяснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» за заявою особи, яка бере участь в справі, суд може вирішити питання про забезпечення доказів, якщо для цієї особи подання потрібних доказів є неможливим або в неї є труднощі у поданні цих доказів. Закон не обмежує коло доказів, які можуть бути забезпечені судом, і здійснення процесуальних дій щодо забезпечення доказів.

За змістом вказаних розяснень право забезпечення доказів допускається, коли у заявника є обґрунтовані посилання на неможливість подальшого подання певних доказів або виникнення певних труднощів у звязку з цим, якщо не забезпечити докази вчасно. Так, неможливість надання (одержання), ускладнення у наданні доказу можуть бути зумовлені обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів; це може потягти несвоєчасність вирішення спору у суді.

Задовольняючи клопотання позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4, суд першої інстанції прийняв до уваги фактичні обставини, що свідчать про необхідність доведення позивачем своїх вимог, оскільки без подання до суду копії документів, які стали підставою для надання позивачу відпусток без збереження заробітної плати за періоди з 1993 по 1997 р.р. та інформації щодо розміру заробітної плати у заявника існуватимуть обєктивні перешкоди для захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача про забезпечення доказів у справі.

Крім того, як зазначив суд першої інстанції, представник ДСК «ЧМП» не спростувала в суді доводи представника позивача стосовно того, що позивач має можливість ознайомитися з матеріалами своєї особистої справи, але не має можливості отримати копії документів з цієї справи.

Посилання апелянта на те, що ухвала суду є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів щодо перешкод в отриманні витребуваної інформації з особистої справи, колегія суддів до уваги не приймає, так як зазначене не свідчить про незаконність ухвали та не тягне її скасування.

На підставі зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_5

ОСОБА_2

ОСОБА_6