Ухвала суду № 61638359, 26.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/661/15-к Головуючий у І інстанції Сова Т. Г. Провадження № 11-кп/795/908/2016 Категорія - ч.1 ст.121 КК УкраїниДоповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М.

суддів - Антипець В.М., Воронцової С.В.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурора - Шпак М.В.

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

№ 12014270170000138 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Вільшане, Сосницького району, Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, розлучений, освіта середня-технічна, пенсіонер, раніше не судимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 1120 грн. 64 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь фінансового управління Менської районної державної адміністрації 1884 грн. 69 коп. за лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави 3440 грн. 82 коп. процесуальних витрат.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Вироком місцевого суду встановлено, що в ніч з 14 на 15 квітня 2014 року, ОСОБА_3, перебуваючи в будинку ОСОБА_4, що розташований по вул.8 Березня, 27 в смт. Березна, Менського району, Чернігівської області, під час вживання спиртних напоїв з потерпілим, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс ОСОБА_4 удар у потиличну ділянку голови порожньою скляною пляшкою, від чого останній впав. Потім обвинувачений умисно наніс декілька ударів по тілу ОСОБА_4 кухонним ножем, унаслідок чого потерпілому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вирок місцевого суду та закрити кримінальне провадження, на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вироку суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що в основу вироку були покладені лише покази потерпілого ОСОБА_4, при цьому не було взято до уваги показів самого обвинуваченого, що потерпілого побив не він, а невідомі чоловіки, які раптово прийшли до будинку ОСОБА_4 У матеріалах справи відсутні протоколи допитів потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 При цьому із зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування свідків, у судовому засіданні місцевого суду було допитано лише ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Крім того, судом не було взято до уваги, що на скляній пляшці, вилученій під час огляду місця події, дактилоскопічною експертизою виявлено відбитки пальців обвинуваченого, потерпілого ОСОБА_4, а також відбиток пальців рук невідомої особи. Вказав на суперечності щодо визначення групі крові потерпілого та крові, виявленої на одязі та уламках скла, так як на місці злочину було виявлено три групи крові. Вказав, що з нього необґрунтовано стягнуто судові витрати, матеріальну і моральну шкоду, оскільки вказане кримінальне правопорушення він не скоював. Зазначив, що ні державним обвинувачем, ні судом не було спростовано його пояснення про те, що злочин вчинено двома іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, одна з яких і залишила на місці злочину відбиток пальця руки. Також не була судом виключена можливість того, що потерпілий міг його обмовити з метою наживи або приховування справжніх злочинців, або ж унаслідок перебування в стані сильного алкогольного сп'яніння, ОСОБА_4 не пам'ятає, що напад на нього вчинив не обвинувачений, а дві інші невстановлені особи.

Заслухавши доповідь судді; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, котрі підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених вище підстав; прокурора, який просив вирок місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим; дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам і підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку суду.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що ввечері 14 квітня 2014 року, він дійсно разом з потерпілим ОСОБА_4 розпивали спиртні напої, у будинку останнього. Раптом у будинок зайшло декілька незнайомих чоловіків, і нанесли ОСОБА_3 удар по голові, від чого він упав на підлогу і деякий час лежав. В цей час між гостями та потерпілим відбувалась бійка, а обвинувачений зрозумівши, що з будинку треба тікати, непомітно встав та вискочив на вулицю. Після цього він до будинку ОСОБА_4 не повертався. Вранці наступного дня його викликали працівники міліції, яким він розповів про те, що відбувалось у будинку потерпілого. Жодних тілесних ушкоджень обвинувачений ОСОБА_4 не заподіював. Вважає, що це зробили невідомі чоловіки, які вночі зайшли в будинок потерпілого, і останній їх знає, але чомусь не називає.

Незважаючи на повне невизнання вини обвинуваченим, його вина знайшла своє підтвердження в судовому засіданні, вона відображена низкою доказів, яким суд дав належну оцінку.

Так, в судовому засіданні місцевого суду потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що ввечері 14 квітня 2014 року він купив горілки і по дорозі додому зустрів обвинуваченого, якому запропонував вжити спиртного, на що останній погодився. В будинку потерпілого вони випили, а потім сходили додому до ОСОБА_3 за грошима та купили у ОСОБА_11 ще горілки, яку також пили в будинку потерпілого, на кухні, слухали музику. Під час вживання спиртних напоїв ОСОБА_4 поставив обвинуваченому питання інтимного характеру про стосунки з чоловіком, після чого ОСОБА_3 вдарив його по голові скляною пляшкою, яка від удару розбилась. Потім останній схопив ножа і наніс ним потерпілому декілька ударів у живіт. ОСОБА_4 просив обвинуваченого не вбивати його, оскільки у нього купа малих дітей. Після цього втратив свідомість та прийшов до тями вже у лікарні. Смутно пам'ятає, як серед ночі телефонував матері та попросив її викликати швидку допомогу.

Допитана в якості свідка у судовому засіданні місцевого суду ОСОБА_5 показала, що вона є матір'ю потерпілого. 15 квітня 2014 року, близько 02.30 год. ночі, задзвонив телефон, висвітився номер сина ОСОБА_13, вона підняла трубку, чула голоси, але не впізнала, тому відключилась. Потім, близько 05.00 год. ранку, знову зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що він порізаний та попросив викликати швидку допомогу й міліцію. Вона відразу ж побігла додому до сина, хвіртка була відчинена, двері будинку прикриті, але не замкнені. Зайшовши в будинок, у коридорі побачила калюжу крові, на кухні два стільця, на столі дві чарки, на підлозі калюжу крові, ніж у крові, розбиту пляшку. ОСОБА_4 лежав в іншій кімнаті на дивані, весь у крові. Сказав, що його порізав ОСОБА_3 Вона викликала швидку допомогу та міліцію. По дорозі до лікарні її син марив, кричав «ОСОБА_3, не вбивай мене, я хочу жити, я ще молодий», стікав кров'ю, у нього падав тиск. У лікарні йому відразу зробили операцію, а коли прийшов до тями, то розповів про конфлікт з обвинуваченим.

Допитаний у місцевому суді експерт ОСОБА_14 показав, що він робив висновок щодо тілесних ушкоджень у потерпілого ОСОБА_4 Ушкодження, які отримав потерпілий внаслідок удару пляшкою, відмежовані від ударів, які були спричинені ножем. У потиличній ділянці у потерпілого наслідки від удару пляшкою, всі інші ножем. Враховуючи наявність алкогольного сп'яніння, у потерпілого могла бути втрата свідомості, але відомості в медичних документах про це відсутні. З наявними травмами особа могла пересуватися.

Крім показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого підтверджується письмовими доказами, а саме:

- карткою первинного обліку інформації, згідно якої 15 квітня 2014 року, о 07.00 год., медична сестра Менської ЦРЛ ОСОБА_15 повідомила по телефону Менський РВ УМВС, що до лікарні доставлений ОСОБА_4 з діагнозом: ЗЧМТ, численні колото-різані рани черевної порожнини (т.1, а.к.п.70);

- письмовою заявою ОСОБА_4 до Менського РВ УМВС про вжиття заходів до ОСОБА_3, який 15 квітня 2014 року, о 04.00 год., завдав йому тілесні ушкодження в кухні його будинку по АДРЕСА_2 (т.1, а.к.п.71);

- протоколом огляду місця події від 15 квітня 2014 року, згідно якого, під час огляду господарства ОСОБА_4 по АДРЕСА_2, було виявлено та вилучено мобільний телефон „Соні Еріксон К700" з сім-картою „Білайн", ніж з плямами бурого кольору, уламки розбитої пляшки, змиви плям бурого кольору, виявлені біля газової плити, футболка, светр, сліди пальців рук із поверхонь у кухні (т.1, а.к.п.75-77);

- протоколом огляду місця події від 15.04.2014 року, згідно якого, під час огляду приміщення Березнянського відділення міліції по АДРЕСА_3 вилучено чоловічу куртку світлого кольору, на рукавах з плямами бурого кольору, схожими на кров, зроблено змиви бурої речовини з правої руки ОСОБА_3, при цьому останній пояснив, що плями на куртці та на руці він отримав в ніч з 14 на 15 квітня 2014 року в будинку ОСОБА_4 під час конфлікту, що мав там місце, про що зафіксовано у протоколі огляду місця події від 15 квітня 2014 року (т.1, а.к.п.78-79);

- висновком експерта № 95 від 25.06.2014 року, згідно якого у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення передньої черевної стінки зліва, що супроводжується внутрішньою кровотечею. Дане тілесне ушкодження могло утворитись від дії колючо-ріжучого предмету типу ножа та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. Крім того, виявлені множинні різані рани потиличної та тім'яних ділянок голови, що могли утворитись від дії предмету, що має ріжучу поверхню, в тому числі фрагменту скляної пляшки; колючо-різаних ран правої підреберної ділянки та правої здохвинної ділянки, в ділянці грудного відділу хребта зліва, що могли утворитись від дії колючо-ріжучого предмету типу ножа, які в комплексі відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказані вище тілесні ушкодження могли утворитись в час та при обставинах вказаних у постанові про призначення експертизи (т.1, а.к.п.101-103);

- висновком експерта № 1368 (б) від 11.09.2014 року, згідно якого кров ОСОБА_3 належить до групи А (II) із ізомеглютиніном анти-В системи АВ0; надана на дослідження речовина (пакет №1 - вилучена під час ОМП 15.04.2014 року по АДРЕСА_3) є кров'ю людини, походження слідів крові не виключається від ОСОБА_3 тільки за умови присутності особи (осіб), крові яких притаманний антиген Н; на куртці, вилученій 15.04.2014 р. по АДРЕСА_3, виявлено сліди крові людини, походження яких не виключається від ОСОБА_3 тільки за умови присутності особи (осіб), крові яких притаманний антиген Н; на футболці та светрі, на поверхні уламків скла з пляшки, на поверхні ножа, вилучених 15.04.2014 року по АДРЕСА_2, виявлено сліди крові людини, походження яких не виключається від ОСОБА_3 тільки за умови присутності особи (осіб), крові яких притаманний антиген Н (т.1, а.к.п.117-119);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.02.2015 року, згідно якого, з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин події, що мала місце 14 квітня 2014 року по АДРЕСА_2, було проведено слідчий експеримент з участю ОСОБА_4, із застосуванням технічного засобу - фіксації цифровим фотоапаратом „Кодак". Під час судового розгляду заперечень з приводу документу від учасників провадження не надходило;

- висновком експерта № 90 від 25.05.2016 року, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_4 відноситься до групи В з ізогемаглютино анти-А за ізосерологічною системою АВО. При огляді куртки, яка була вилучена при огляді місця події 15.04.2014 року знайдено кров, походження якої від потерпілого ОСОБА_4 комісією експертів не виключається. (В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтвердив, що оглянута експертами куртка належить особисто йому, він в ній був одягнений, коли прийшов до потерпілого). На поверхнях футболки та светру, які були вилучені при огляді місця події 15.04.2014 року було виявлено кров, походження якої від потерпілого не виключається. На поверхні уламків скла, які було вилучено 15.04.2014 р., виявлено сліди крові, походження якої від потерпілого ОСОБА_4 комісією експертів не виключається. На поверхні ножа, який було вилучено при огляді місця події 15.04.2014 року за адресою: АДРЕСА_2 27, виявлено кров, походження якої комісією не виключається від потерпілого ОСОБА_4 (т.2, а.к.п.31-36).

Отже, місцевий суд, дослідивши, ретельно перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази у їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, вірно прийшов до висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Посилання обвинуваченого на покладення в основу вироку лише показань ОСОБА_4, а також на відсутність у матеріалах кримінального провадження протоколів допиту потерпілого та свідків, допитаних під час досудового розслідування, є безпідставними, з огляду на наступне.

Пояснення, надані потерпілим у місцевому суді, є послідовними та логічними щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, і повністю узгоджуються між собою. Крім того, ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_3 як на особу, яка завдала йому тілесних ушкоджень.

А посилання апелянта на невзяття судом до уваги показів потерпілого, які він давав під час досудового розслідування, суперечить вимогам ч.1, 2 ст.23, ч.4 ст.95 КПК України, згідно яких суд може обґрунтовувати свої висновки на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 з приводу того, що тілесні ушкодження потерпілому завдали інші невідомі особи, які вночі прийшли до будинку ОСОБА_4, не узгоджуються з жодним доказом у даному кримінальному провадженні. Крім того, на підтвердження цих доводів стороною захисту ні під час судового розгляду у місцевому суді, ні в ході апеляційного розгляду, не було надано жодного доказу.

Посилання ОСОБА_3 на те, що під час огляду місця події, на пляшці було виявлено, окрім відбитків пальців рук обвинуваченого та ОСОБА_4, також відбиток пальця руки невідомої особи, спростовується показами потерпілого, що вказана пляшка купувалась не в магазині, а отже, коло осіб, які могли б до неї доторкатися, є значним. Крім того, наявність на пляшці відбитку пальця руки сторонньої особи не є беззаперечним доказом того, що на місці скоєння злочину була присутня третя особа.

Твердження обвинуваченого щодо виявлення на місці скоєння злочину крові трьох групових приналежностей є хибним і спростовується відповідними висновками комісійних судово-імунологічних експертиз. Крім того, заслуговує на увагу те, що під час судового розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції обвинуваченим чинились перешкоди у проведенні комплексної судово-медичної експертизи, шляхом відмови від надання для дослідження зразків його крові.

Доводи апелянта з приводу того, що місцевим судом не було допитано усіх свідків, вказаних у реєстрі матеріалів досудового розслідування, є безпідставними, так як в ході судового розгляду стороною захисту клопотання про виклик вказаних свідків у судове засідання для допиту не заявлялись.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що потерпілим у письмовій заяві було неправдиво повідомлено час завдання йому тілесних ушкоджень, та, що отвори від розрізів на футболці та на светрі, які були вилучені у потерпілого при огляді місця пригоди - не співпадають між собою та з місцем розташуванням отриманих ножових поранень, а також піддавання критиці тривалості лікування потерпілого у лікарні, часу проведення йому операції, методів лікування та стану потерпілого після отриманих ушкоджень, на думку колегії суддів свідчить лише про намагання ОСОБА_3 заплутати слідство та уникнути відповідальності за скоєне.

З тих же підстав колегія суддів не бере до уваги доводи обвинуваченого щодо обмовляння його потерпілим ОСОБА_4, з метою наживи, приховування справжніх злочинців чи внаслідок перебування в стані алкогольного сп'яніння.

При цьому, посилання обвинуваченого на перебування потерпілого у стані сильного алкогольного сп'яніння, внаслідок чого останній не пам'ятає обставин, які виникли у нього в будинку, лише підтверджує факт перебування обвинуваченого в аналогічному стані, оскільки спиртні напої вони вживали разом, про що зазначили у своїх показаннях як потерпілий, так і сам ОСОБА_3

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо наявності у нього тілесних ушкоджень, завданих йому третіми особами, які перебували у будинку потерпілого, є безпідставними, так як у матеріалах кримінального провадження відсутні докази наявності в обвинуваченого будь-яких тілесних ушкоджень.

Твердження обвинуваченого з приводу того, що з нього необґрунтовано стягнуто судові витрати на користь держави, матеріальну і моральну шкоду на користь потерпілого, не ґрунтується на законі, оскільки дані питання були вирішені місцевим судом під час ухвалення вироку з додержанням вимог ст.124, 128, 129 КПК України.

Отже, позицію обвинуваченого щодо допущених процесуальних порушень під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження колегія суддів вважає як захисну, з метою уникнення відповідальності за скоєне, так як вона повністю спростовується вищенаведеними доказами.

Відтак, всі доводи, викладені обвинуваченим у апеляційній скарзі, є непереконливими і спростовуються вищенаведеним, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; відношення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується задовільно, а саме як особа, схильна до вживання алкогольних напоїв та порушення громадського порядку, його вік, стан здоров'я; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставину, яка та обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння; та прийшов до правильного висновку про необхідність призначити обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, оскільки його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з чим погоджується і колегія суддів.

Порушень місцевим судом під час розгляду справи вимог кримінального або кримінально-процесуального закону, які б давали підставу для зміни або скасування судового рішення, колегією суддів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Менського районного суду Чернігівської області від 02 липня 2016 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

СУДДІ:

Заболотний В.М. Антипець В.М. Воронцова С.В.