Рішення № 61634888, 28.09.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2407/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року ОСОБА_7 звернулася до суду з таким позовом в якому вказувала, що з 01 червня 2010 року по 24 грудня 2011 року вона проживала з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

10 червня 2011 року ОСОБА_8 за їх спільні кошти придбав автомобіль «MERCEDES-BENZ» 1997 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1.

24 грудня 2011 року між позивачкою та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли сторони по справі.

В той же час ОСОБА_7, вказуючи на те, що майно, набуте спільно чоловіком та жінкою, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, належить їм на праві спільної сумісної власності, водночас між сторонами виник спір щодо їх прав на автомобіль, а тому остання просила встановити факт її проживання з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01 червня 2010 року по 24 грудня 2011 року, а також визнати автомобіль «MERCEDES-BENZ» 1997 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_8

В судовому засіданні, яке відбувалося без особистої участі позивачки, її представник ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_8 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 23 квітня 2011 року по 24 грудня 2011 року, в іншій частині вимоги залишив незмінними, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_4, її представники ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали, вказуючи на те, що спірний автомобіль було придбано ОСОБА_8 за кошти, отримані за рахунок продажу майна (автомобіля), набутого в період його перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за позичені ним кошти, позивачка до одруження не мешкала з ОСОБА_8 однією сім'єю в розумінні Сімейного кодексу України, не внесла жодного вкладу для придбання автомобіля, а тому не вбачали підстав для задоволення позову.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі позивачки ОСОБА_7, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4, її представників ОСОБА_5, ОСОБА_6, показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали справи №1407/2-555/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що з 25 листопада 2000 року по 22 квітня 2011 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі.

Мають спільну доньку ОСОБА_4

Водночас з показань свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 вбачається, що як до, так і після розірвання між ними шлюбу, зокрема в період з 23 квітня 2011 року по 24 грудня 2011 року ОСОБА_8 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_7, а саме останні мешкали за однією адресою, вели спільне господарство. Ці свідчення також частково підтверджуються матеріалами справи №1407/2-555/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу (а.с. 3, 16). Зокрема згідно позовної заяви та протоколу судового засідання ОСОБА_5 визнавала той факт, що її чоловік мешкає з іншою жінкою, у нього з'явилася нова сім'я, що було однією з причин розірвання шлюбу.

Достатніх та беззаперечних доказів протилежного ні відповідачами, ні представниками відповідачки не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що 10 вересня 2011 року ОСОБА_8 на підставі довідки-рахунку про придбання транспортного засобу від 10 червня 2011 року зареєстрував на своє ім'я автомобіль «MERCEDES-BENZ» 1997 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1.

24 грудня 2011 року між позивачкою та ОСОБА_8 було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли та на яку претендують сторони по справі.

Між сторонами виник спір щодо їх прав на автомобіль.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України в разі виникнення спору про право вказаний факт підлягає розгляду в позовному провадженні.

Водночас згідно ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (право спільної сумісної власності подружжя).

Згідно ст. 60, ч. 1 ст. 61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Водночас Верховний Суд України в своїх постановах, формулюючи правові висновки, звернув увагу на наступне:

- згідно постанови від 20 лютого 2012 року по справі №6-97цс11 при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені ч. 2 ст. 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів;

- згідно постанови від 23 вересня 2015 року по справі №6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці;

- згідно постанови від 12 грудня 2012 року по справі №6-148цс12 аналіз норм ст.ст. 60, 74 СК України дає підстави для висновку, що ст. 74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Тоді як ст. 60 СК України презюмує, що майно, набуте під час шлюбу, належить чоловікові і жінці на праві спільної сумісної власності.

Вищенаведене свідчить про те, що згідно вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України саме на сторону позивача покладено обов'язок доведення не тільки факту проживання у фактичних шлюбних відносинах, а й обставин набуття в цей період майна (наявність спільних або індивідуальних трудових зусиль сім'ї, унаслідок яких одержано спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, проведення спільних витрат для набуття майна тощо).

Проте в судовому засіданні було встановлено наступне:

-свідок ОСОБА_10 пояснив, що зі слів ОСОБА_8 він знає, що спірний автомобіль був придбаний останнім за рахунок коштів, отриманих від продажу належного йому транспортного засобу та за рахунок позичених коштів, також, на його думку, могла бути використана незначна частина коштів, яка належала сім'ї ОСОБА_8;

-свідок ОСОБА_11 пояснив, що придбання автомобіля відбувалося за його особистою участю, спірний автомобіль був придбаний ОСОБА_8 за 8 000 доларів США за рахунок коштів, отриманих від продажу належного останньому транспортного засобу - автомобіля «FORD» (4 000 - 5 000 доларів США) та за рахунок позичених у нього (свідка) коштів в розмірі 2 000 доларів США, які були повернуті позичальником позикодавцю протягом місяця за рахунок надання останньому послуг з перевезення сільськогосподарської продукції;

-свідок ОСОБА_12 пояснив, що в 2011 році ОСОБА_8 дійсно придбав у нього автомобіль «MERCEDES-BENZ» 1997 року випуску приблизно за 8 000 доларів США. Зі слів покупця він знає, що кошти останній отримав за рахунок продажу належного йому автомобіля «FORD» (4 000 - 5 000 доларів США) та за рахунок позичених у сторонньої особи коштів в розмірі 2 000 доларів США.

Вказані показання повністю узгоджуються з поясненнями відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 про те, що спірний автомобіль було придбано ОСОБА_8 за кошти, отримані за рахунок продажу майна (автомобіля), набутого в період його перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та за позичені ним кошти.

Доказів участі ОСОБА_7 працею або коштами у набутті спірного майна матеріали справи не містять.

За встановлених обставин підстави для визнання автомобіля «MERCEDES-BENZ» 1997 року випуску, реєстр. номер НОМЕР_1 спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_8 відсутні.

Що стосується вимог ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, то, незважаючи на встановлені судом обставини, суд з врахуванням усталеної практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по аналогічним справам вважає, що оскільки встановлення факту спільного проживання позивачці необхідне для визнання спірного майна спільною сумісною власністю, проте ці вимоги в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведені, тому й відсутні підстави для встановлення юридичного факту, на підставі якого заявлені майнові вимоги.

Тому в задоволенні позову слід відмовити в цілому.

В силу вимог ст. 88 ЦПК України також не підлягають відшкодуванню понесені позивачкою судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права спільної сумісної власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.В.Вуїв