Ухвала суду № 61631955, 26.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14633/16-ц Провадження № 22-ц/772/2907/2016Головуючий в суді першої інстанції Бойко В. М.Категорія 23Доповідач Якименко М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді Якименко М.М.

суддів: Стеблюк Л.П., Колоса С.С.,

при секретарі Кирилюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення боргу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2016 року про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в сумі 7200,00 доларів США, що еквівалентно 178884,00 грн, пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 79573, 58 грн, а також штрафу в сумі 11850,00 доларів США, що станом на 06.07.2016 року еквівалентно 294413,25 грн.

Згодом, після відкриття провадження у справі, позивач подав заяву про забезпечення позову у справі, яка була судом задоволена.

Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2016 року накладено арешт на нерухоме та рухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_3, зокрема на АДРЕСА_1 та автомобіль Skoda Yeti, державний номер НОМЕР_1 в межах ціни позову, а саме 552870,83 грн.

Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_3 оскаржила її в апеляційному порядку.

Вважаючи її незаконною, необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням норм процесуального права, просила скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В свою чергу позивач подав письмові заперечення, в яких погодився з ухвалою, вважає її законною, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, прийшла до висновку про часткове її задоволення.

Так, 28 липня 2016 року міський суд, постановляючи ухвалу про забезпечення позову у справі виходив з того, що є підстави вважати, що в подальшому можуть виникнути обставини, які утруднять виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

За змістом ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі Пленум) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що подаючи заяву про забезпечення позову, заявник не надав жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що майно, на яке він просить накласти арешт перебуває саме у власності позивача.

До заперечень апеляційної скарги був наданий витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно, з якого випливає, що на час постановлення ухвали квартира, на яку було накладено арешт, відповідачу не належала.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив мотивів, з яких він дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не послався на закон, яким він керувався при постановленні ухвали, не з'ясував питання відповідності виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, на що звертає увагу Пленум.

Вказані обставини вказують на те, що ухвала постановлена судом з порушенням порядку, встановленого для вирішення цього питання, відтак залишатися в силі не може, підлягає скасуванню в силу п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду, а тому приймаються до уваги судовою колегією.

На новому розгляді питання міському суду потрібно з'ясувати обставини, на які звернув увагу суд апеляційної інстанції, дослідити та надати належну правову оцінку, зокрема, і тим доказам, які були надані скаржником до апеляційної скарги та вирішити питання у відповідності до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28.07.2016 року, а питання про забезпечення позову направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: