Ухвала суду № 61631946, 26.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/6528/14-ц Провадження № 22-ц/772/3017/2016Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А. В.Категорія 44Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої Стеблюк Л.П.,

суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.,

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.08.2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення,

встановила:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 14 червня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №VIV7GA02531431, відповідно до умов якого банком надано кредит у сумі 55 020 дол. США зі строком до 12 червня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором в той же день було укладено договір іпотеки № VIV7GА02531431, згідно з умовами якого в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,60 кв.м., житловою площею 38,10 кв.м., що належала ОСОБА_4 на праві влаcності на підставі договору дарування. В результаті неналежного виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору рішенням суду від 06 червня 2013 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом реалізації даної квартири банком від імені відповідачів, однак в даній квартирі залишаються проживати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Виходячи з вищенаведеного, позивач звернувся в суд з даним позовом та просить виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які зареєстровані та проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, а також покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.08.2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки судом неповно з'ясовано обставини справи, та про постановлення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Перепровіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, висновок суду про відмову у задоволенні позову ґрунтується на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № VIV7GА02531431, згідно умов якого банк надав останньому кредит у сумі 55 020 дол. США, терміном до 12 червня 2017 року (а.с. 8-13 Т. 1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 14 червня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № VIV7GА02531431, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., що належить ОСОБА_4 на праві власності, на підставі договору дарування (а.с. 14-17 Т. 1).

Відповідно до довідки МКП "ЖЕК № 12" від 17 серпня 2016 року № 1350, суд вбачає, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (а.с. 219 Т. 2).

За змістом ч.1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із ч.3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 6 червня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 14.06.2007 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,6 кв. м., яка належить на праві спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5, шляхом реалізації предмета іпотеки ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на дану квартиру у відповідних установах, підприємствах та організаціях з можливістю здійснення всіх необхідних дій для продажу предмета іпотеки за рахунок чого задовольнити вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за кредитним договором №VIV7GА02531431 від 14.06.2007 року в розмірі 104107, 13 доларів США, з яких: 47 391,12 доларів США - заборгованість за кредитом, 27068,70 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3 494,52 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 26 152,79 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 219,60 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" у відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 107,30 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 18-21 Т. 1).

Згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 20 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Заочне рішення Вінницького міського суду м. Вінниці від 06 червня 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог та в цій частині ухвалено нове: позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задовлено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 14.06.2007 року, а саме квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 63,6 кв. м., що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 17.10.2003 року, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 09.07.2004 року за № 1508/26620, шляхом реалізації предмета іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, отримання дублікатів правовстановлюючих документів на дану квартиру у відповідних установах, підприємствах та організаціях з можливістю здійснення всіх необхідних дій для продажу предмету іпотеки з початковою ціною реалізації предмета іпотеки, визначеною незалежним експертом-оцінювачем на стадії виконання рішення суду, але не менше 318 150 (триста вісімнадцять тисяч сто п'ятдесят) гривень, за рахунок чого задовольнити вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором № VIV7GА02531431, укладеним між ОСОБА_4 та ПАТ КБ "Приватбанк" 14.06.2007 року, в розмірі 91 958,27 доларів 27 центів США, що еквівалентно 735 022 гривні 45 коп., з яких : 47 391 долар 12 центів США (що еквівалентно 378 797 грн. 22 коп.) - тіло кредиту, 27 068 доларів 70 центів США (що еквівалентно 216 360 грн. 12 коп.) - відсотки за користування кредитом, 3 494 долари 52 центи США (що еквівалентно 27 931 грн. 70 коп.)- заборгованість по комісії за користування кредитом, 14 003 долари 93 цента США (що еквівалентно 119 933 грн. 41 коп.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Відмовлено в задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого приміщення. В решті заочне рішення Вінницького міського суду м. Вінниці від 06 червня 2013 року залишено без змін (а.с. 22-27 Т. 1).

Статтею 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачам були направлені поштою вимоги про виселення із спірної квартири в тридцятиденний строк з дня отримання даних вимог (а.с. 28). Даний факт підтверджується реєстрами поштових відправлень рекомендованих листів з повідомленнями від 23.01.2014 року (а.с. 30-31, 32) та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які були вручені (а.с. 116-119). Дана вимога позивача була залишена без задоволення.

Частиною 4 ст. 9 ЖК УРСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки, - квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, на підставі договору дарування від 17 жовтня 2003 року, зареєстрованого в бюро технічної інвентаризації 09 липня 2004 року за № 1508/26620. Отже квартира придбана не за рахунок кредиту, забезпеченого ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Аналіз вказаної правової норми дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК 'Української РСР.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 березня: 2015 року № 6-39цс15, від 25 листопада 2015 року № 6-1061цс 15, від 21 жовтня 2015 року № 6- 1484цс15, від 21 жовтня 2015 року № 6-1033цс15, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідачів відсутнє будь-яке інше житло, крім іпотечного майна (а.с. 213-214, 215, 216, 217, 218 Т. 2).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про відмову у задоволенні позову, оскільки останні ґрунтуються на повно з'ясованих обставинах справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив доводи та обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами, підстав для скасування або зміни рішення суду колегія суддів не знаходить.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 313 -315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.08.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Л.П. Стеблюк

Судді: С.С. Колос

М.М. Якименко