Ухвала суду № 61630872, 27.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Дата ухвалення
27.09.2016
Номер справи
749/1416/14
Номер документу
61630872
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України

Справа № 749/1416/14 Провадження № 22-ц/795/1412/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Чигвінцев М. С. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1,суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,при секретарі:ОСОБА_4, ОСОБА_5О,за участю:представника позивача ОСОБА_6, представників відповідача ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог Займищанська сільська рада Щорського району Чернігівської області,

в с т а н о в и в:

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_9 звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.ст.212, 213, 2014 ЦПК України, бо відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до невірних висновків, належним чином свої висновки в рішенні не обґрунтував, повно і всебічно суд не зясував всіх обставин та обєктивно не оцінив наявні в справі докази.

Апелянт зазначає, що вона є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою вул. Перемоги, 19, с. Займище, Щорського району Чернігівської області, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,34, згідно договору купівлі-продажу. Власником сусіднього житлового будинку з надвірними будівлями є ОСОБА_10

Апелянт вважає, що оскільки висновком експерта від 28 травня 2015 року встановлено, що на зведеному плані земельних ділянок її та відповідача садиб відбулось накладання земельних ділянок по спільній межовій лінії в трьох місцях загальною площею 18,8 кв.м.; збудований відповідачем по межовій лінії деревяний навіс для зберігання сіна порушує вимоги ДБН 360-92*; копанка на ділянці №19а розміщена поблизу межової лінії чим порушено ДБН 360-92*. Згідно висновку експерта від 11 березня 2016 року було встановлено, що розмір гаража відповідача значно збільшено та не відповідає технічному паспорту, а дозвільні документи на проведення будівельних робіт відсутні, отже, зазначеними доказами, на думку апелянта, доведено наявність зазначених порушень її прав з боку відповідача. Сам факт недотримання вказаних норм сусіднім землевласником, який здійснює самовільне будівництво, дає підстави вважати, що її права порушені і додаткових доказів порушень прав закон не потребує.

Також ОСОБА_9 не погоджується з висновком суду про стягнення з неї на користь відповідача 4200 грн. компенсації витрат на правову допомогу, вважає даний розмір завищеним.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок з надвірними будівлями, а саме: два деревяні сараї та деревяна огорожа ОСОБА_9 за адресою: с.Займище, вул.Перемоги 19, Щорського району Чернігівської області розташовані на землі Займищанської сільської ради, Щорського району Чернігівської області, документів, що підтверджують право на користування даною земельною ділянкою немає, в судовому засіданні позивачкою не доведено, що з боку відповідача були допущені дії, які б порушували її право користування належним їй майном, тому вона не може вимагати від відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та нерухомим майном.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст.392 ЦК України захист права власності від порушень, не повязаних із позбавленням володіння може здійснюватися шляхом предявлення власником майна вимоги про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами 1, 2 статті 10 цього Кодексу передбачено, здійснення цивільного судочинства на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покладається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_9 є власником житлового будинку з надвірними будівлями в с.Займище, вул.Перемоги, 19 Щорського району Чернігівської області. Дана обставина підтверджується договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2007 року №2600 посвідченого державним нотаріусом Щорської районної державної нотаріальної контори (а.с.20). Також в договорі вказано, що будівлі, які вона придбала розташовані на землі Займищанської сільської ради.

Згідно рішення №44 від 26 серпня 1997 року виконавчого комітету Займищанської сільської ради передано безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га по вул.Перемоги, 19 ОСОБА_11 (а.с.5-6).

Також вбачається, що після смерті ОСОБА_11 спадкоємцем була його дружина ОСОБА_12, але вона не оформила своїх спадкових прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та після її смерті спадкоємцем зазначеного в заповіті майна в цілому була ОСОБА_13 Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться в с.Займище, вул.Перемоги, 19. Жилий будинок зазначений на плані А-1 деревяний, має 40,4 кв.м. житлової площі, 68,1 кв.м. загальної площі, з надвірних будівель є: два сараї Б, В-1 деревяні, огорожа №1-2 деревяна. Ці будівлі розташовані на землі Займищанської сільської ради Щорського району Чернігівської області (а.с.16).

ОСОБА_9 згідно договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_13 вказаний житловий будинок з надвірними будівлями.

З інформації Займищанської сільської ради від 24 грудня 2014 року №03-06/236 вбачається, що ОСОБА_13 земельною ділянкою на домоволодіння, яке розташоване в с.Займище по вул.Перемоги, 19 за період з січня 2005 року по 26 жовтня 2007 року не наділялась (а.с.73).

Згідно рішення №44 від 26 серпня 1997 року ОСОБА_11 надано в безоплатно в приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул.Перемоги, 19 в с.Займище (а.с.75). Згідно витягу з погосподарської книги №6 за 1991-1995 роки вбачається, що в користуванні ОСОБА_11 за адресою с.Займище вул.Перемоги, 19, станом на 01 січня 1995 року земельна ділянка була розміром 0,25 га, а станом на 01 січня 2000 року 0,34 га (а.с.7).

Проте дані записи здійснено без зазначення рішень сільської ради та відповідних підстав.

Земельною присадибною ділянкою дружина померлого ОСОБА_11 ОСОБА_12 не наділялась (а.с.75).

На житловий будинок ОСОБА_9 виготовила технічний паспорт в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації (а.с.26-28).

В довідці від 08 жовтня 2012 року №369/03-27 виданої виконкомом Займищанської сільської ради Щорського району Чернігівської області, зазначено, що ОСОБА_9 користується земельною ділянкою площею 0,34 га з 2007 року, коли нею був придбаний житловий будинок по вул.Перемоги 19 в с.Займище, Щорського району Чернігівської області, на підставі ст.120 п.5 ЗК України. Заява на користування земельною ділянкою від ОСОБА_9 не надходила, рішення сесії сільської ради про виділення ділянки не було (а.с.36).

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08 січня 2008 року виданого Виконкомом Займищанської сільської ради Щорського району Чернігівської області власником будинку за адресою: с. Займище, вул. Перемоги буд.19а, Щорського району Чернігівської області є ОСОБА_10 (а.с.60).

З довідки від 12 червня 2013 року №03-33/208 виданої виконавчим комітетом Займищанської сільської ради Щорського району Чернігівської області, зазначено, що ОСОБА_10, який зареєстрований і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі погосподарської книги №6 особового рахунку №232, станом на 01 листопада 1990 року земельна ділянка складає 0,30 га, якою постійно користується, сплачує земельний податок, земельна ділянка не вилучалась (а.с.37).

Також з інформації Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області від 09 листопада 2012 року №Р-203/01-09 вбачається, що документи, які засвідчують право власності чи користування земельною ділянкою ОСОБА_10 та ОСОБА_9 належним чином не оформлені, у звязку з чим встановити межі земельних ділянок в натурі не є можливим (а.с.38).

Згідно копії витягу з погосподарської книги №3 за 1986 1990 роки по особовому рахунку №235 по вул.Перемоги, буд.19а в с.М.Щимель, Щорського району, Чернігівської області ОСОБА_10 має в користуванні земельну ділянку площею 0,30 га (а.с.41).

З архівного витягу від 07 травня 2002 року вбачається, що рішенням 3 сесії Займищанської сільської ради народних депутатів першого скликання від 29 червня 1993 року ОСОБА_10 передано безоплатно в притну власність крім іншого земельну ділянку біля будинку по вул.Перемоги 19а 0,44 га (а.с.74).

Рішенням Займищанської сільської ради від 22 грудня 2011 року надано дозвіл ОСОБА_10 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,25 га за рахунок земель державної власності, розташованої за адресою вул.Перемоги, 19а, с.Займище в адміністративних межах Займищанської сільської ради Щорського району Чернігівської області (а.с.45).

ОСОБА_10 також замовив технічний паспорт на житловий будинок, який йому було виготовлено (а.с.47-51).

У висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 11 березня 2016 року №2826/15-24 зазначено, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по вул.Перемоги, 19, якою користується ОСОБА_9 становить 0,2711 га. Земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд по вул.Перемоги, 19а, якою користується ОСОБА_10 згідно кадастрового плану становить 0,2500 га. На зведеному плані даних земельних ділянок відображено накладання ділянок сторін. Накладання відбулось по спільній межовій лінії, в трьох місцях загальною площею 5,8+2,3+10,7=18,8 кв.м.

На час проведення експертного дослідження земельні ділянки №19 та №19а це землі Займищанської сільської ради, які знаходяться в користуванні сторін по справі, не приватизовані. Для відновлення межової лінії необхідно привести технічну документацію із землеустрою на вказані земельні ділянки у відповідність законодавству. На території домоволодіння по межовій лінії збудований деревяний навіс для зберігання сіна (тимчасова споруда), чим порушено вимоги ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських і сільських поселень»: 3.25* «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок». На земельних ділянках без оформлення належним чином дозвільних документів, знаходяться викопані заглиблення (під час огляду сухі) сторони називали їх як «копанки»: на дільниці №19 «копанка» розташована орієнтовано на відстані 2,0 м від межової лінії та має орієнтовно розмір 11,2 х 7,3 х 0,4 м; на дільниці №19а «копанка» розміщена поблизу межової лінії та має орієнтовано розмір 12,0 х 3,0 х 0,6 м, чим порушено ДБН 360-92* «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м…» Між сусідніми земельними ділянками (дворами) позивачем встановлений паркан з плоских азбоцементних листів в металевих трубах, фундамент цокаль цегляний. Висота огорожі до 2,0 м.

В порядку ст.78-90 ЗК України власники земельних ділянок мають право володіти ними, користуватись ними, господарювати на них. Стаття 91 ЗК України передбачає обовязок інших (суміжних) землекористувачів не порушувати їх права.

Відповідно до ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Відповідно до положень ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г') відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державні акти.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9, оскільки, відповідно до ст.60 ЦПК України, позивач не надала суду належних і допустимих доказів щодо порушення її прав, так як фактично не має визначеної правовстановлюючими документами межі з сусідньою земельною ділянкою ОСОБА_10, конфігурації та розмірів. Позов ОСОБА_9 заявлено передчасно.

Доводи апеляційної скарги, що висновками експерта встановлено накладення земельних ділянок, будівництво гаража без дозвільних документів, а також вирита з порушенням ДБН «копанка», порушують права позивача не заслуговують на увагу, так як фактично містять субєктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і діючого законодавства.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про незаконність стягнутих витрат на правову допомогу з позивача на користь відповідача. Так, в силу вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з п.2 ч.3 ст.79 Кодексу до судових витрат серед іншого належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.84 Кодексу витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно із Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» витрати на правову допомогу компенсуються за участь особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді. Витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено рішення, компенсуються іншою стороною у сумі, що не перевищує 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем ОСОБА_10 та адвокатом ОСОБА_8 15 грудня 2014 року було укладено угоду про надання правової допомоги (а.с.57 т.1). Згідно умов даної угоди обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідному розрахунку. Розрахунок надається за бажанням клієнта.

На виконання зазначеної угоди ОСОБА_10 було сплачено ОСОБА_8 4200 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.222 т.1) та квитанціями (а.с.223, 224, 225 т.1, а.с.40 т.2).

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_9 та надання відповідачем ОСОБА_10 належних доказів понесення ним судових витрат на правову допомогу протягом тривалого розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що судом було правомірно стягнуто з позивача на користь відповідача понесені витрати.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновків про те, що суд першої інстанції необхідною мірою врахував при ухваленні рішення належним чином усі факти, що входять до предмету доказування; ті обставини та факти, якими він мотивував своє рішення підтверджені належними та допустимими доказами, що надані суду відповідним чином, висновки суду відповідають встановленим по справі фактам, а отже колегія суддів приходить до висновків про те, що суд першої інстанції у цілому ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права, а відповідно до правил ч.2 ст.308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Також з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу, сплачені відповідачем адвокату ОСОБА_8 за участь у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 370 грн. у відшкодування витрат на правову допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді:

Попередній документ : 61630871
Наступний документ : 61630874