Вирок № 61630553, 28.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/4876/15-к Головуючий у І інстанції Ченцова С. М. Провадження № 11-кп/795/444/2016 Категорія - ч.3 ст. 27, ч.1 ст.14, п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК Доповідач Демченко О. В.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів: Акуленко С.О., Салая Г.А.,

при секретарі Полєно Ю.В.,

з участю прокурора Бережняка В.В.,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_2,

захисників обвинуваченого ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015270000000040 за апеляційними скаргами прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, представника потерпілої ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року, щодо

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, є фізичною особою-підприємцем, розлученого, має на утриманні неповнолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14 , п.п.11, 12 ч.2 ст. 115 КК України,

Вироком Новозаводського районного суду м.Чернігова від 22 лютого 2016 року ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 14, п.11 ч.2 ст. 115 КК України і призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК України у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_11 у відшкодування моральної шкоди - 50000,00 ( пятдесят тисяч) гривень

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави 491 грн. 04 коп. витрати за проведення експертизи.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді від 16.02.2015 року, на мобільний телефон «НТС Оne-S», IMEI 352762052408415 з SIM-карткою оператора мобільного зв'язку «Київстар» з телефонним номером +38097990777 та гроші в сумі 3000,00 гривень скасовано.

Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді від 20.02.2015 року, на причеп СВ 3333ХХ (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу СВ С001063 від 29.08.2006 року) - залишено; на квартиру АДРЕСА_1 скасовано.

Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді від 10.04.2015 року на будинок № 169-А по проспекту Миру в м. Чернігові скасовано.

Зараховано ОСОБА_8, у строк відбування покарання 364 дні попереднього увязнення, за періоди з 12.02.2015 року по 17.02.2015 року та з 02.03.2015 року по 22.02.2016 року, як 728 днів позбавлення волі.

При розгляді кримінального провадження судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8, в період з листопада по грудень 2014 року, відчуваючи неприязнь до ОСОБА_11, з якою проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу, з 31.12.2004 року по квітень 2010 року, із-за судових справ щодо розподілу спільного майна, що продовжувались із жовтня 2010 року та звернень ОСОБА_11 до правоохоронних органів з питань неправомірної поведінки ОСОБА_8, вирішив організувати вбивство ОСОБА_11, доручивши виконання цього злочину іншій особі, тобто на замовлення.

У невстановлений день, в листопаді-грудні 2014 року, ОСОБА_8 звернувся до знайомого ОСОБА_12, знаючи що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, з пропозицією вчинити вбивство ОСОБА_11, не уточнюючи хто має бути виконавцем цього злочину та не обговорюючи місце, час, знаряддя та спосіб його вчинення.

При обговоренні винагороди за вчинення злочину, ОСОБА_8 погодився на довільно запропоновану ОСОБА_12 суму, 20-25 тис. доларів США.

Згодом, ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 частину грошей в розмірі 2 тис. доларів США. Пізніше запропонував в якості оплати даного замовлення передати автомобіль, через відсутність грошей.

В подальшому, ОСОБА_8, запевнивши свого батька ОСОБА_13 в тому, що його знайомий допоможе продати належний батьку автомобіль «Nisan pick-up» д.н.з. СВ 2500ВВ, що був виставлений на продаж в м. Києві, домовився із ОСОБА_12 про оформлення 26.12.2014 року на його імя довіреності на автомобіль. В цей же день, 26.12.2014 року, після посвідчення в нотаріуса довіреності на право розпоряджатись автомобілем, ОСОБА_8 передав автомобіль ОСОБА_12

Усвідомлюючи суспільну небезпечність наміру ОСОБА_8, при цьому не бажаючи позбавляти іншу людину життя, ОСОБА_12 14.01.2015 року звернувся до Управління СБУ в Чернігівській області із заявою, в якій просив перевірити інформацію за фактом замаху на вбивство ОСОБА_11 колишнім чоловіком ОСОБА_8

Після цього, за пропозицією працівників СБУ прийняти участь у попередженні вчинення особливо тяжкого злочину та документуванню злочинних дій ОСОБА_8, ОСОБА_12 надав свою згоду виконати спеціальне завдання по попередженню вказаного злочину.

З метою порятунку життя ОСОБА_11 та припинення злочинних дій ОСОБА_8, працівники Управління СБУ в Чернігівській області запланували операцію, до участі в якій задіяли ОСОБА_14, анкетні дані якого змінені, який повинен був видати себе за вбивцю, зустрітися із ОСОБА_8 та домовитись з ним про вбивство ОСОБА_11 за матеріальну винагороду.

29.01.2015 року ОСОБА_12 , в приміщенні СТО «Альфа-сервіс» по вул. Любецькій, 56, в м. Чернігові, організував знайомство ОСОБА_8 з ОСОБА_14 , як підшуканого ним виконавця вбивства ОСОБА_11 В присутності ОСОБА_12, ОСОБА_8 із ОСОБА_14 обговорив можливі варіанти викрадення ОСОБА_11, усунення її, питання «алібі» ОСОБА_8 , повернення залишку грошей, отриманих ОСОБА_12, та повідомлення ОСОБА_8 про вчинення злочину.

ОСОБА_8, усвідомлюючи , що ОСОБА_14 має реальну можливість позбавити ОСОБА_11 життя, не відмовився від свого наміру ні в день знайомства із ОСОБА_14, ні 11.02.2015 року, коли ОСОБА_12, в телефонній розмові, повідомив його щоб знаходився на людях , тому що в цей день буде виконуватись замовлення по вбивству ОСОБА_11

12.02.2015 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_14, анкетні дані, якого змінені, знаходячись в приміщенні СТО «Альфа-сервіс» по вул.Любецькій, 56, м.Чернігова, повідомив ОСОБА_8 про виконання замовлення на вчинення вбивства ОСОБА_11, а для переконання продемонстрував йому фотографії із зображенням імітованого трупа ОСОБА_11, чим запевнив його у вчиненні вбивства останньої. Одночасно, ОСОБА_12 передав ОСОБА_8 гроші в сумі 3000 гривень, як частину коштів, що залишилися від завдатку за вчинення вбивства ОСОБА_11, наданих йому ОСОБА_8 В подальшому ОСОБА_8 було затримано працівниками правоохоронних органів неподалік від СТО «Альфа-сервіс» по вул.Любецькій, 56 у м.Чернігові.

Таким чином , ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом на вбивство ОСОБА_11, вважав , що він як замовник та організатор цього вбивства вчинив усі дії для готування злочину , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак, завдяки втручанню працівників правоохоронних органів , злочинний задум не доведено до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки його дії були викриті в ході спеціальної операції.

Своїми умисними діями, що виразились в організації готування вчинення умисного вбивства громадянки ОСОБА_11 на замовлення, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 27, ч.1 ст.14, п.11 ч.2 ст.115 КК України.

Прокурор звертаючись з апеляційною скаргою просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_8 у організації умисного вбивства на замовлення, за ч.3 ст. 27, ч.1 ст.14, п.п.11,12 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Автор скарги зазначає, що призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 та ст. 69 КК України,. Суд не зазначив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, врахував лише, що обвинувачений створив умови для вчинення особливо тяжкого злочину умисного вбивства потерпілої, яка є матір'ю його дитини, однак, не врахував наслідки, які могли настати за умови реального вчинення злочину. Вважає, що судом необґрунтовано враховано такі помякшуючі обставини, як перебування на утриманні обвинуваченого малолітньої дитини та непрацездатних батьків, які лише характеризують особу та не можуть істотно знижувати ступінь небезпеки вчиненого діяння. Звертає увагу на ставлення обвинуваченого до вчинених ним дій, який не визнав свою вину та своїми показаннями намагався ввести суд в оману, а тому відсутні обставини для застосування положень ст. 69 КК України.

В своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_9 просить змінити вирок суду, перекваліфікувати дії ОСОБА_8 на ст.14 ч.1, ст. 355 ч.2 КК України та застосувати до обвинуваченого положення ст.ст.69, 75 КК України. В решті вирок залишити без змін.

В подальшому апеляційна скарга була змінена адвокатом та перед судом апеляційної інстанції поставлена вимога про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_8 за невстановленістю достатніх доказів його вини.

Свої вимоги адвокат обґрунтовує доводами про те, що:

- досудовим розслідуванням не встановлено мотив скоєння злочину та допущено порушення ч.3 ст. 271 КПК України, а саме щодо контролю за вчиненням злочину;

- судом допущені порушення ст. 62 Конституції України, ст. 7 п.10, с. 17 п.1,2,4 КПК України, порушено принцип презумпції невинуватості та допущена упередженість при оцінці доказів;

- співробітниками СБУ не перевірено особу заявника ОСОБА_12 та залишено поза увагою питання щодо привласнення ним особливо великого розміру коштів від продажу належного ОСОБА_8 автомобіля;

- наявне підбурювання у вчиненні злочину з боку співробітників СБУ в особі ОСОБА_12 та ОСОБА_14, які були підшукані для виконання спеціального завдання;

- залишення поза увагою доводів обвинуваченого про оплату за домовленість з ОСОБА_12 лише у сприянні в поверненні боргів ОСОБА_11;

- відеозаписи та протоколи відеозаписів від 20.01.2015 року та 12.02.2015 року свідчать про відсутність розмов щодо алібі обвинуваченого та вказують на активну позицію ОСОБА_12 і ОСОБА_14 у зникненні ОСОБА_11 та байдужість ОСОБА_8, що вказує, на думку адвоката, про відсутність від обвинуваченого замовлення на вбивство;

- відсутні докази щодо організації злочину в розумінні ч.3 ст.27 КК України,оскільки ОСОБА_8 не підшукував співучасників, не розподіляв ролей, не обговорював час та місце, не надавав будь-яких знарядь і не обіцяв укриття після скоєння злочину;

- відсутні докази вини підзахисного у свідченнях ряду свідків, які лише характеризували взаємовідносини ОСОБА_8 та ОСОБА_11

- відсутні докази вини у висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8;

- сума боргу менша, ніж сума винагороди за вбивство, що вказує про відсутність сенсу інкримінованого злочину.

Захисник ОСОБА_3 не погодившись з вироком суду першої інстанції звернувся з апеляційною скаргою в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, в якій просить повністю скасувати вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2016 року і закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. Цивільний позов залишити без розгляду.

Апеляційні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний вирок не відповідає вимогам діючому КПК України та при його ухваленні була допущена неповнота судового розгляду, невідповідність висновків суду, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме:

- не встановлено час, місце, спосіб та знаряддя вбивства, вартість за "послугу" вбивства;

- безпідставно встановлений мотив вбивства тривалі неприязні відносини;

- відсутність обєктивної та субєктивної сторони злочину;

- невідповідність показань свідка ОСОБА_12 щодо "вартості послуг" та відсутність оцінки його дій щодо співучасті або організації вбивства;

- належність автомобіля не обвинуваченому, а його батьку;

- відсутність передачі грошових коштів в сумі 3 000 грн. ОСОБА_8, які було покладено в кишеню обвинуваченого без відома останнього;

- порушення процесуального законодавства при розсекреченні протоколів негласних слідчих дій, що залишились фактично не розсекреченими;

- порушення при упакуванні та зберігання додатків до протоколів негласних слідчих дій, а саме СД-диски не були опечатані та не засвідчені підписами осіб, які виконували негласну слідчу дію.

- залишення не відкритими протоколів контролю за особою, які складені до того ж особою, повноваження якого не підтверджені, що викликає сумніви в правомірності дій о/у ОСОБА_15 та в належності цих доказів;

- відсутність доказів, що ОСОБА_8 у відповідності до ст. 253 КПК України був повідомлений про обмеження його конституційних прав;

- безпідставне задоволення цивільного позову потерпілої.

Не погодившись з вироком суду адвокат ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, в якій він стверджує про відсутність доказів вини його підзахисного, а тому просить скасувати оскаржуваний вирок, а провадження по справі закрити, залишивши без розгляду цивільний позов.

Свої вимоги аргументує таким чином:

- усі протоколи негласних слідчих дій, що містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам п.3 ч.2 ст.99 КПК України, а тому не можуть бути джерелом доказів згідно ст. 87 КПК України і мають бути визнані недопустимими;

- судом допущені як докази відомості, що містяться в матеріалах, відкриття яких не здійснено відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України, а саме до справи долучені ряд протоколів негласних слідчих дій, які не вказані в реєстрі матеріалів досудового розслідування, що є істотним порушенням вимог КПК України.

- судом допущена упередженість у ставленні до сторони захисту, що на його думку слідує із змісту вироку щодо оцінки доказів;

- вважає, що згідно викладених у вироку показань свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 суд констатує відсутність у діях ОСОБА_8 дій, передбачених ч.3 ст. 27 КПК України, але в супереч цьому приходить до висновку про те, що ОСОБА_8 є організатором злочину;

- залишено поза увагою, що автомобіль був проданий для погашення кредитів в банківських установах, що істотно вплинуло на висновки суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5, поданій в інтересах ОСОБА_8, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий виправдувальний.

Вказує, що судовий розгляд проведено неповно, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та рішення винесене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства України. Вважає, що судне перевірив та не врахував всі обставини справи, з чого можна зроби висновок, як стверджує адвокат, що ОСОБА_8 було вигідно щоб потерпіла залишилась живою та віддавала борги, а також вона є матір'ю їх спільної дитини, проте потерпіла навпаки перешкоджає у виконанні законних майнових вимог, задоволених судовими рішеннями шляхом написання скарг до правоохоронних органів.

Звертає увагу, що судом не надано належної оцінки спільним діям співробітників СБУ, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 Також ні судом, ні правоохоронними органами не перевірено особу ОСОБА_12 та не надано відповідної правової оцінки. Залишено поза увагою свідчення самого обвинуваченого. І взагалі не встановлювався факт того, чи було у співробітників правоохоронних органів право на здійснення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_8 і чи проводились ці заходи без порушень норм чинного законодавства та міжнародних Конвенцій, оскільки в матеріалах справи відсутня жодна постанова на проведення негласної слідчої дії, а розсекречення матеріалів проведене з грубим порушенням діючих норм. Посилаючись на положення ч.2,3 ст. 62 Конституції України, просить скасувати вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова як незаконний.

В доповненнях до апеляційної скарги, адвокат ставить під сумнів законність здійснення судового розгляду у складі колегії суддів суддею Овсієнко Ю.К., оскільки, як він вважає, повторний автоматичний розподіл проведено не було. Крім того, автор доповнень апеляційної скарги просить скасувавши вирок призначити новий розгляд у суді першої інстанції у новому складі суддів.

Вказуючи на незаконність та несправедливість рішення суду представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На думку захисника судом не було застосовано закон, який підлягає застосуванню, а саме п.12 ч.2 ст.115 КК України коли вбивство було замовлено групі осіб, адже, на його переконання обвинувачений відповідно до матеріалів справи усвідомлював, що замовляє злочин як мінімум двом особам ОСОБА_12 та ОСОБА_14

Вважає, що суд невірно визнав обставинами, що помякшують покарання:

1)добровільне, часткове відшкодування потерпілій моральної шкоди, родичами обвинуваченого що свідчить про цинічний засіб введення суду в оману щодо особи обвинуваченого і таким чином надання формальної можливості для визнання її помякшуючою обставиною.

2)наявність на утримані малолітньої дитини, адже дитина після розлучення постійно проживає з матір'ю, а докази надання грошових коштів на її утримання відсутні.

3) перебування на утриманні непрацездатних батьків, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок повноважного органу про встановлення непрацездатності батьків ОСОБА_8

Крім того, звертає увагу представник потерпілої, було неправомірно знято арешт з нерухомого майна, накладений згідно ухвали суду від 10.04.2015 року на будинок розташований за адресою проспект Миру, 169а, оскільки він беззаперечно належить ОСОБА_8, що підтверджується інформацією з довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, (а.с. 80,84 т.3) та необґрунтовано відмовлено в задоволенні цивільного позову щодо стягнення матеріальної шкоди, яка була заподіяна та знаходиться в прямому причинному зв'язку зі скоєним обвинуваченим злочином.

Інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг на вирок суду не подавали.

Колегія суддів провела по справі судове слідство, в ході якого допитані обвинувачений, потерпіла, досліджені матеріали кримінальної справи.

При розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_8 відмовився від послуг адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_5, натомість запросив для свого захисту адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Провівши дослідження доказів, колегія суддів -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_8, в період з листопада по грудень 2014 року, відчуваючи неприязнь до ОСОБА_11, з якою проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу, з 31.12.2004 року по квітень 2010 року, із-за судових справ щодо розподілу спільного майна, що продовжувались із жовтня 2010 року та звернень ОСОБА_11 до правоохоронних органів з питань неправомірної поведінки ОСОБА_8, вирішив організувати вбивство ОСОБА_11, доручивши виконання цього злочину іншій особі, тобто на замовлення.

У невстановлений день, в листопаді-грудні 2014 року, ОСОБА_8 звернувся до знайомого ОСОБА_12, знаючи що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, з пропозицією вчинити вбивство ОСОБА_11, не уточнюючи хто має бути виконавцем цього злочину та не обговорюючи місце, час, знаряддя та спосіб його вчинення.

При обговоренні винагороди за вчинення злочину, ОСОБА_8 погодився на довільно запропоновану ОСОБА_12 суму, 20-25 тис. доларів США.

Згодом, ОСОБА_8 передав ОСОБА_12 частину грошей в розмірі 2 тис. доларів США. Пізніше запропонував в якості оплати даного замовлення передати автомобіль, через відсутність грошей.

В подальшому, ОСОБА_8, запевнивши свого батька ОСОБА_13 в тому, що його знайомий допоможе продати належний батьку автомобіль «Nisan pick-up» д.н.з. СВ 2500ВВ, що був виставлений на продаж в м. Києві, домовився із ОСОБА_12 про оформлення 26.12.2014 року на його імя довіреності на автомобіль. В цей же день, 26.12.2014 року, після посвідчення в нотаріуса довіреності на право розпоряджатись автомобілем, ОСОБА_8 передав автомобіль ОСОБА_12

Усвідомлюючи суспільну небезпечність наміру ОСОБА_8, при цьому не бажаючи позбавляти іншу людину життя, ОСОБА_12 14.01.2015 року звернувся до Управління СБУ в Чернігівській області із заявою, в якій просив перевірити інформацію за фактом замаху на вбивство ОСОБА_11 колишнім чоловіком ОСОБА_8

Після цього, за пропозицією працівників СБУ прийняти участь у попередженні вчинення особливо тяжкого злочину та документуванню злочинних дій ОСОБА_8, ОСОБА_12 надав свою згоду виконати спеціальне завдання по попередженню вказаного злочину.

З метою порятунку життя ОСОБА_11 та припинення злочинних дій ОСОБА_8, працівники Управління СБУ в Чернігівській області запланували операцію, до участі в якій задіяли ОСОБА_14, анкетні дані якого змінені, який повинен був видати себе за вбивцю, зустрітися із ОСОБА_8 та домовитись з ним про вбивство ОСОБА_11 за матеріальну винагороду.

29.01.2015 року ОСОБА_12 , в приміщенні СТО «Альфа-сервіс» по вул. Любецькій, 56, в м. Чернігові, організував знайомство ОСОБА_8 з ОСОБА_14 , як підшуканого ним виконавця вбивства ОСОБА_11 В присутності ОСОБА_12, ОСОБА_8 із ОСОБА_14 обговорив можливі варіанти викрадення ОСОБА_11, усунення її, питання «алібі» ОСОБА_8 , повернення залишку грошей, отриманих ОСОБА_12, та повідомлення ОСОБА_8 про вчинення злочину.

ОСОБА_8, усвідомлюючи , що ОСОБА_14 має реальну можливість позбавити ОСОБА_11 життя, не відмовився від свого наміру ні в день знайомства із ОСОБА_14, ні 11.02.2015 року, коли ОСОБА_12, в телефонній розмові, повідомив його щоб знаходився на людях , тому що в цей день буде виконуватись замовлення по вбивству ОСОБА_11

12.02.2015 року, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_14, анкетні дані, якого змінені, знаходячись в приміщенні СТО «Альфа-сервіс» по вул. Любецькій, 56, м.Чернігова, повідомив ОСОБА_8 про виконання замовлення на вчинення вбивства ОСОБА_11, а для переконання продемонстрував йому фотографії із зображенням імітованого трупа ОСОБА_11, чим запевнив його у вчиненні вбивства останньої. Одночасно, ОСОБА_12 передав ОСОБА_8 гроші в сумі 3000 гривень, як частину коштів, що залишилися від завдатку за вчинення вбивства ОСОБА_11, наданих йому ОСОБА_8 В подальшому ОСОБА_8 було затримано працівниками правоохоронних органів неподалік від СТО «Альфа-сервіс» по вул.Любецькій, 56 у м.Чернігові.

Таким чином , ОСОБА_8 , діючи з прямим умислом на вбивство ОСОБА_11, вважав , що він як замовник та організатор цього вбивства вчинив усі дії для готування злочину , які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак, завдяки втручанню працівників правоохоронних органів , злочинний задум не доведено до кінця, з причин що не залежали від його волі, оскільки його дії були викриті в ході спеціальної операції.

Своїми умисними діями, що виразились в організації готування вчинення умисного вбивства громадянки ОСОБА_11 на замовлення, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 27, ч.1 ст.14, п.11 ч.2 ст.115 КК України.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 не визнав себе винним по предявленому йому обвинуваченню і показав, що з потерпілою по справі ОСОБА_11 проживав однією сімєю без реєстрації шлюбу з 2004 по 2010 р. Між ними дійсно мали місце як суперечки особистого плану, так і судові справи по розділу майна. Ніяких мотивів убивати ОСОБА_11 він не мав, ні до кого з пропозиціями її убити він не звертався і нікого про це не просив. Кримінальну справу по якій він обвинувачується вважає замовною.

Потерпіла ОСОБА_11 в місцевому та апеляційному суді показала, що проживала з обвинуваченим без реєстрації шлюбу з 2004 по 2010 р. і охарактеризувала його з негативної сторони. Він неодноразово влаштовував з нею сварки, намагався її побити, унаслідок чого сімейні стосунки між ними були розірвані. Потерпіла розповіла про відомі їй обставини приготування її убивства ОСОБА_8, ці її показання аналогічні даним в суді першої інстанції. Потерпіла упевнено вказала, що ОСОБА_8 мав мотиви убити її як з причин особистих стосунків, так і з причин майнових спорів.

З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що наприкінці 2014 року до нього звернувся ОСОБА_8, з яким вони познайомились незадовго до того і попросив його організувати убивство колишньої спів жительки ОСОБА_10 і хоча самого слова «убивство» ОСОБА_8 вимовлено не було, проте свідок зрозумів його слова саме так. Вони зустрічались неодноразово, обговорювали це питання, ОСОБА_8 підказував, як краще виконати його побажання з позбавлення життя ОСОБА_10, в якості оплати він запропонував автомобіль, який за документами належав його батьку і ОСОБА_8 організував видачу його батьком генерального доручення на автомобіль, яке свідок ОСОБА_12 отримав і пізніше автомобіль продав. Замість того, щоб виконувати убивство, свідок звернувся до СБУ, бажаючи попередити злочин і брав участь в оперативно-розшукових заходах, в тому числі імітації убивства ОСОБА_10

З досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14, відносно якого застосовані заходи безпеки вбачається, що він брав безпосередню участь в оперативно-розшукових заходах відносно ОСОБА_8 під час яких ОСОБА_8 обговорював з ним деталі убивства ОСОБА_10 Свідок показував ОСОБА_8 фотографії сцени імітованого убивства ОСОБА_10, ОСОБА_8 лишився задоволеним і проти дій свідка не заперечував.

На думку колегії суддів, показання цих свідків, яким дано правильної оцінки місцевим судом, викривають ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині і ніякими іншими доказами вони не спростовані.

Колегією суддів були досліджені результати негласних слідчих дій, проведених в рамках даної справи. З відеозапису зустрічі ОСОБА_12, ОСОБА_14 з ОСОБА_8 30 січня 2015 року видно, що ці особи ведуть між собою розмову про скоєння убивства ОСОБА_10, обговорюють деталі його скоєння, сам ОСОБА_8 дає поради щодо скоєння цього злочину і ніяким чином він проти дій і намірів цих осіб не заперечує, що свідчить про наявність у нього умислу на умисне убивство ОСОБА_10

З відеозапису негласних слідчих дій від 13 лютого 2015 р. вбачається, що ОСОБА_12 та ОСОБА_14 доповідають ОСОБА_8 про скоєння убивства ОСОБА_10, показують фотознімки імітованого убивства, віддають гроші як зайве сплачені за цей злочин. При цьому ОСОБА_8 веде з ними нормальний спокійний діалог, не заперечує проти їхніх дій, демонструє своє задоволення, що також свідчить про наявність у нього умислу на убивство ОСОБА_10 В кінці розмови ОСОБА_8 було повернуто частину грошових коштів, які ніби-то не використали виконавці убивства, що зайнято на відео- файлі і безпосередньо досліджено апеляційним судом.

Колегія суддів вважає, що вказані докази, які ретельно досліджені судом, цілком підставно покладені в обґрунтування вироку, вони у своїй сукупності доводять поза розумним сумнівом скоєння інкримінованого ОСОБА_8 злочину.

Кваліфікація дій ОСОБА_8 за ст. 27ч.3; 14 ч.1; 115 ч.2 п.11 КК України є правильною.

Колегія суддів наголошує, що нею жоден доказ, покладений в обґрунтування вироку місцевого суду не оцінений інакше, як його оцінив місцевий суд.

При розгляді справи колегією суддів було проаналізовано вимоги апеляційних скарг сторони захисту і всі вони визнані судом такими, що не підлягають задоволенню.

Так, аналізуючи доводи скарги та додатки до неї захисника ОСОБА_5, від послуг якого обвинувачений відмовився в ході судового розгляду, колегія суддів констатує, що усі вони не наводять жодних доказів невинуватості його підзахисного, а є лише розмірковуванням самого адвоката про те, що можливо могли зробити, але не зробили органи досудового розслідування і як слід було б оцінювати ту чи іншу ситуацію. Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що органи слідства і суд не дали оцінки певним обставинам або допитаним по справі особам. Навпаки у вироку суду якраз і дана оцінка всім дослідженим судом обставинам та доказам. В доповненнях до скарги цей адвокат стверджує про незаконність складу місцевого суду у звязку з неправильним призначенням суддів до складу колегії в суді першої інстанції та порушенням принципу спеціалізації цих суддів. Ці доводи також відхиляються колегією суддів апеляційного суду як необґрунтовані. З витребуваних апеляційним судом додаткових документів протоколу загальних зборів суддів Новозаводського районного суду міста Чернігова та протоколу автоматичного розподілу справи вбачається, що усі судді цього суду мають право брати участь в розгляді кримінальних справ, а призначення колегії суддів та заміна суддів в складі цієї колегії відбулись в автоматичному режимі у відповідності до ст. 35 КПК України без будь-якого зовнішнього втручання.

Усі апеляційні скарги містять загальні вимоги, які обєднані колегією суддів і розглядаються разом. Зокрема, адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_3 поставили питання про визнання недопустимими доказами результати негласних слідчих дій відносно ОСОБА_8 як таких, що отримані з порушенням вимог чинного КПК. Ці твердження апеляційним судом відхиляються як безпідставні, виходячи з наступного.

Проведення негласних заходів було здійснено на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Чернігівської області, про що свідчить лист голови апеляційного суду Чернігівської області (т.4 а.с. 137).

За результатами проведених оперативно-розшукових заходів кожного разу складались протоколи, досліджені в місцевому й апеляційному судах. Ці протоколи складені належною особою, в них містяться усі необхідні реквізити, послідовність виконаних дій та їхні результати. В подальшому протоколи розсекречені і в них зроблено відповідні помітки про це службовою особи СБУ, вказано на підставі якого акту вони розсекречені та стоїть відбиток печатки секретно-режимного відділу УСБУ. Апеляційний суд вважає, що розсекречення протоколів відбулось належним чином, тому твердження апеляційних скарг про недопустимість доказів, отриманих внаслідок оперативно-розшукових заходів відхиляє. Окремо звертаючи увагу на скаргу адвоката ОСОБА_4, колегія суддів наголошує на її безпідставності у звязку з тим, що наведені в ній дані про неправильне використання як доказів результатів оперативно-розшукової діяльності, не відкритих стороні захисту, не відповідають дійсності. Усі матеріали, в яких зафіксовано протиправну діяльність ОСОБА_8 і використаних як докази, були відкриті стороні захисту, ніяких інших доказів, не внесених до реєстру кримінальної справи та не відкритих стороні захисту, суд при постановленні вироку не використовував. Крім того, вимоги цього захисника до змісту складання протоколів про негласні слідчі дії з (т.4 а.с. 73) взагалі не ґрунтуються на законі і являються його власною інтерпретацією щодо вимог до процесуальних документів органів досудового розслідування. Дослідивши протоколи про результати негласних слідчих дій, колегія суддів вважає, що вони є належними і допустимими доказами і підставно покладені місцевим судом в обґрунтування вироку.

Не можна погодитись з твердженням авторів скарг сторони захисту, що не встановлено місця й часу скоєння злочину, мотиву та знаряддя убивства. Усі ці обставини були встановлені судом, про що вказано у вироку, а встановлення знаряддя злочину не має значення, оскільки вбивати потерпілу ОСОБА_12 та ОСОБА_14 не збирались. Щодо оплати за скоєння злочину, то свідок ОСОБА_12, будучи неодноразово допитаним в місцевому суді, дав про це вичерпні відповіді, які безпосередньо сприйняв як суд так і сторона захисту.

Хоча ОСОБА_17 не вимовляв слово «убити» по відношенню до потерпілої, проте з його поведінки під час проведення відносно нього оперативно-розшукових заходів, проаналізованої судом та показань свідків ОСОБА_12 і Бойка суд робить однозначний висновок про те, що ОСОБА_8 бажав саме позбавлення ОСОБА_11 життя і за винагороду просив зробити це ОСОБА_12.

Колегія суддів проаналізувала твердження сторони захисту щодо підбурювання ОСОБА_8 до скоєння злочину працівниками правоохоронних органів і не знайшла порушення закону при проведенні оперативно-розшукових заходів. Так, судами обох інстанцій було встановлено, що ініціатором позбавлення ОСОБА_10 життя був саме ОСОБА_8 і з цим проханням він звернувся до ОСОБА_12 Останній як і свідок ОСОБА_14 ні у який спосіб не просили, не умовляли і не підбурювали обвинуваченого до убивства ОСОБА_11, що прямо підтверджено усіма результатами негласних слідчих дій. Навпаки ОСОБА_14 намагався вияснити у ОСОБА_8 серйозність його намірів і ОСОБА_8 підтвердив їх, висловивши думку про необхідність позбавити ОСОБА_10 життя та давав у цьому певні поради. Натомість проведення негласних слідчих дій, використання конфіденційного співробітництва прямо передбачені главою 21 КПК України з метою запобігання та розкриття злочинів, що й було здійснено в даному випадку. Поведінка обох свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 при спілкуванні з обвинуваченим не виходила за рамки Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

З досліджених апеляційним судом копій судових та інших процесуальних рішень по різних цивільних та кримінальних справах вбачається, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_11 були стійкі неприязні стосунки, які і слугували мотивом для організації убивства потерпілої. (т.2 а.с. 205-222; т. а.с. 1-51).

Проаналізувавши докази, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що місцевий суд правильно встановив обставини справи і правильно кваліфікував дії ОСОБА_8, проте призначив йому покарання яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України.

У відповідності до названої норми закону, покарання призначається з урахуванням ступеню тяжкості скоєного злочину, достатнє для виправлення і перевиховання засудженого.

Призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України, місцевий суд визнав обставинами, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення: часткове відшкодування потерпілій моральної шкоди родичами обвинуваченого, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та непрацездатних батьків, мати обвинуваченого має ряд тяжких хвороб, а батько є ліквідатором аварії на ЧАЕС.

Саме з приводу неправильного застосування цих обставин і звернулись до суду з апеляційними скаргами прокурор та представник потерпілої. Колегія суддів, проаналізувавши їхні доводи, знаходить їх слушними й такими, що підлягають задоволенню.

На думку колегії суддів, надсилання потерпілій суми в 1000 грн. не являється відшкодуванням шкоди, а зроблено з метою отримання однієї з помякшуючих покарання обставин і фактично не являється такою обставиною. Щодо утримання неповнолітньої дитини, то обвинувачений мав намір позбавити життя мати іншої своєї дитини, тому цю обставину колегія суддів виключає з числа помякшуючих покарання. Щодо стану здоровя батьків обвинуваченого і наявності у одного з них статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС, то це не є заслугою ОСОБА_8 а є заслугою його батьків і незрозуміло як це може помякшити покарання та істотно знизити ступінь тяжкості скоєного злочину.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий суд порушив вимоги ст. 65 та 69 КК України і безпідставно призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину, даним про особу обвинуваченого.

У відповідності до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

ОСОБА_8 скоїв злочин, посягнувши на найцінніше людське життя, тому обвинуваченому слід призначити покарання, співрозмірне скоєному злочину й достатнє для його виправлення і перевиховання.

Обговорюючи питання про призначення покарання, колегія суддів не переоцінює докази, досліджені місцевим судом і не дає їм іншої оцінки, ніж та, яку дав місцевий суд, вважає оцінку доказів та кваліфікацію дій ОСОБА_8 в місцевому суді правильною і не погоджується тільки з призначенням йому покарання,яке повинно бути призначене в межах санкції статті КК, інкримінованої ОСОБА_8 з урахуванням даних про його особу, позитивні характеристики, відсутність судимостей та можливість виправлення і перевиховання після відбуття покарання.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд ретельно розібрався в предявленому цивільному позові, обґрунтовано відхилив більшу частину позовних вимог, належним чином мотивувавши своє рішення, а задоволення моральної шкоди, заподіяної потерпілій ОСОБА_11 являється достатнім і адекватним заподіяним їй моральним стражданням. Щодо зняття арешту з будинку № 169-А по просп. Миру в м. Чернігові, то місцевий суд помилився щодо її дійсного власника, яким є ОСОБА_8 (т.3 а.с. 85)., тому апеляційна скарга представника потерпілої в цій частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407, 409, 413,420, 376 КПК України, колегія суддів, -

З А С У Д И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції та представника потерпілої ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення. Вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 22 лютого 2016 року відносно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання та зняття арешту з майна обвинуваченого. Постановити новий вирок.

ОСОБА_8 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 27 ч.3, ст.14 ч.1, п.11 ч.2 ст. 115 КК України і призначити йому покарання десять років позбавлення волі.

Строк покарання рахувати з 2 березня 2015 р.

В порядку ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_8 час перебування його під вартою при попередньому увязненні з 12 лютого 2015 р. по 17 лютого 2015 р. та з 2 березня 2015 р. по 27 вересня 2016 р. з розрахунку: один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Скасувати вирок місцевого суду в частині зняття арешту з будинку № 169-А по проспекту Миру в м. Чернігові та залишити цей арешт до виконання вироку в частині майнових вимог.

В іншій частині вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 22 лютого 2015 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

СУДДІ:

С.О. ОСОБА_18ОСОБА_19 Салай