Рішення № 61629711, 21.09.2016, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1164/16-ц

Провадження № 2/739/273/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2016 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та реєстраційна служба Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» (далі відповідач) з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, яка належить йому на праві власності, укладеного 24 лютого 2016 року та скасування державної реєстрації речового права.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 5,1818 га з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171. Наприкінці лютого 2016 року він дізнався від своєї дружини про те, що вона підписала якісь документи щодо оренди земельного паю з представником ТОВ «Нове життя» і після отримання копії відповідного договору впевнився в існуванні договору оренди землі, укладеного поза його волею, який він не підписував. 28 березня 2016 року о 18 год. 19 хв. було проведено державну реєстрації вказаної оренди земельної ділянки державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, тобто у позаробочий час. 26 квітня 2016 року він звернувся до директора ТОВ «Нове життя» із заявою про анулювання договору оренди, як незаконного, однак відповіді на звернення не отримав. У звязку з викладеним, посилаючись на положення статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач вважає вказаний договір недійсним.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю з підстав наведених у позовній заяві, при цьому пояснив, що наприкінці лютого 2016 року від дружини він дізнався про те, що вона підписала від його імені якісь документи для отримання документації щодо належної йому земельної ділянки, хоча він на це її не уповноважував і про це не просив. До того його земельною ділянкою за плату без укладення договору оренди користувався громадянин ОСОБА_6. Здавати в оренду свою земельну ділянку він наміру не мав. У квітні 2016 року він отримав договір оренди своєї земельної ділянки, підписаний його дружиною та технічну документацію за землю, яку було розроблено в рахунок належного йому майнового паю. При намаганні розірвати вказаний договір орендар висунув вимогу сплатити витрати на обробку земельної ділянки тому згоди з відповідачем з цього приводу він не досяг.

Представник позивача у судовому засіданні висловився за задоволення позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову та пояснив, що ТОВ «Нове життя» у 2016 році здійснювало оформлення договорів оренди земельної ділянки і позивач висловлював усну згоду на укладення такого договору. При цьому була домовленість, що товариство розробляє технічну документацію на орендовані земельні ділянки, а власники цих ділянок укладають з товариством договори оренди землі. Ще до укладення договору оренди землі позивач та інші орендодавці отримували плату за використання їхніх паїв. Дружина позивача в лютому 2016 року взяла проект договору оренди землі та відповідних актів і невдовзі повернула їх з підписами власника землі. Під час подальшої перевірки, проведеної поліцією, було встановлено, що договір оренди землі від імені позивача був підписаний його дружиною. Вказаний факт підписання договору оренди дружиною позивача представник відповідача не оспорює. Водночас до здійснення державної реєстрації права оренди землі позивач жодних зауважень з приводу укладеного договору не висловлював і лише після реєстрації заявив, що договору оренди не підписував. Також вказав, що у липні-серпні 2016 року позивач отримував плату за оспорюваним договором оренди землі.

Третя особа ОСОБА_7 у судовому засіданні висловилася за задоволення позову та пояснила, що вона є дружиною позивача. У лютому 2016 року вона за відсутності свого чоловіка звернулася до ТОВ «Нове життя» для зясування питання щодо технічної документації, яка мала бути розроблена на земельну ділянку, належну її чоловіку. Їй дали якісь документи і попросили підписати, пояснивши, що після цього буде зроблено технічну документацію. Вона підписала ці документи від імені свого чоловіка не ознайомившись з їх змістом. Її чоловік мав намір самостійно обробляти земельну ділянку та не мав наміру здавати її в оренду. Платою за розроблення технічної документації був майновий пай чоловіка. У березні квітні 2016 року вони отримала від ТОВ «Нове життя» пакет документів, серед яких була технічна документація на земельну ділянку та договір оренди землі, укладений строком на 10 років. В цих документах були підписи виконані нею від імені її чоловіка. При цьому чоловік її на підписання договору оренди землі не уповноважував і підписуючи документи в приміщенні ТОВ «Нове життя» вона не усвідомлювала, що підписує від імені чоловіка саме договір оренди землі. Пізніше вона дізналися, що вказаний договір оренди землі був зареєстрований державним реєстратором в м. Чернігові.

Представник третьої особи реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області у судове засідання не зявився, заяви про участь у розгляді справи не подав.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, позивач є власником земельної ділянки площею 5,1818 гектари з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171, розташованої на території Новгрод-Сіверського району Чернігівської області (а.с. 4-7).

24 лютого 2016 року дружиною позивача в с. Стахорщина Новгород-Сіверського району Чернігівської області було виконано підписи від імені свого чоловіка у договорі оренди землі між позивачем та ТОВ «Нове життя» відповідно до якого в оренду вказаного товариства позивач передає, а товариство приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,1818 гектари з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171, строком на 10 років, зі сплатою за користування землею орендної плати у розмірі 5% від нормативної грошовї оцінки земельної ділянки за рік на дату укладення даного договору (а.с. 11, 12). Також дружиною позивача від імені свого чоловіка було виконано підписи в акті визначення меж переданої в оренду земельної ділянки від 24 лютого 2016 року та акті приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду від 24 лютого 2016 року (а.с. 13).

28 березня 2016 року державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_8 прийнято рішення №29014194 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171 за ТОВ «Нове життя», та здійснено державну реєстрацію вказаного речового права, номер запису 13939260 (а.с. 8-10).

Факт підписання дружиною позивача від імені свого чоловіка вказаного вище договору оренди землі та актів визнано сторонами у справі і не оспорюється, тому вказана обставина в силу положень частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України доведенню не підлягає.

З пояснень позивача та його дружини, яка залучена до участі у справі в якості третьої особи, вбачається, що позивач свою дружину на підписання договору оренди землі не уповноважував, при цьому остання пояснила, що проставляючи підписи в документах не усвідомлювала, що підписує від імені свого чоловікаа саме договір оренди землі. Також встановлено, що позивач наміру передавати в оренду належну йому земельну ділянку не мав, оскільки планував самостійно здійснювати її обробіток, що підтверджується відповідними зверненнями позивача до ТОВ «Нове життя» від 26 квітня 2016 року та до Новгород-Сіверського ВП ГУ НП в Чернігівській області від 27 квітня 2016 року (а.с. 17-20).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом наведених правових приписів як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обовязки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною пятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, який міститься в постанові суду від 25 грудня 2013 року №6-118цс13 аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не момент його державної реєстрації.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач оспорюваний договір не укладав, свою дружину, якою в договорі оренди землі від його імені було виконано підпис, на вчинення таких дій не уповноважував, наміру укладати вказаний договір і набути певні права та взяти на себе відповідні обовязки за ним для досягнення певної мети не мав, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача волевиявлення на укладення цього договору, суд приходить до висновку про необхідність визнання недійсним договору оренди землі, без номеру, від 24 лютого 2016 року, укладеного щодо земельної ділянки площею 5,1818 гектари з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171 і скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, здійснену на підставі зазначеного вище договору оренди землі державним реєстратором Реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_8 28 березня 2016 року, номер запису №13939260. Отже, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню повністю, на підставі частини першої статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1 102 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись 202, 203, 215, 638 Цивільного кодексу України, статтями 125, 126 Земельного кодексу України, статтями 6, 20 Закону України «Про оренду землі», статтями 2, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтями 2, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 та реєстраційна служба Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі, без номеру, від 24 лютого 2016 року, укладений на земельну ділянку площею 5,1818 гектари з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171 між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове життя», код ЄДРПОУ 30924870 та орендодавцем ОСОБА_1.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,1818 гектари з кадастровим номером 7423610100:01:000:0171, що належить на праві власності ОСОБА_1, здійснену на підставі договору оренди землі, без номеру, укладеного 24 лютого 2016 року між орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове життя» та орендодавцем ОСОБА_1, державним реєстратором реєстраційної служби Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_8 28 березня 2016 року, номер запису №13939260.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурно

Повний текст рішення складено 26 вересня 2016 року.