Ухвала суду № 61628714, 13.09.2016, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/12207/16-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі головуючої судді Мороз В.О., за участю секретаря Козельської Г.В., розглянувши в порядку ст. 153 Цивільного процесуального Кодексу України в м. Хмельницький заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення з незаконного користування спільної власності та стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Окрім того, в позовній заяві позивачем заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача ОСОБА_2 за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Давидківці, вул. Червонокозача, 1, та на майно відповідача ОСОБА_3 за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 2 та транспортні засоби останніх.

Відповідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із Інформайної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна відомості щодо права власності на будинок 1 по вул. Червонокозачій в с. Давидківці Хмельницького району Хмельницької області відсутні, а встановити відомості про власника будинку 2 по ОСОБА_4 у м. Хмельницькому не можливо взагалі.

Заявником ОСОБА_1 до заяви про забезпечення позову не додано жодного доказу, зокрема, не надано документів, які б підтверджували, що майно відповідача ОСОБА_2 за адресою: Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Давидківці, вул. Червонокозача, 1, та майно відповідача ОСОБА_3 за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру, 2, належить на праві власності саме відповідачам. Клопотання про витребування доказів не заявлялося.

Окрім того, не надано доказів наявності у відповідачів рухомого майна, що належне їм на праві власності, не конкретизовано, на яке саме рухоме майно заявник просить суд накласти арешт, не зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов.

Також, ніяким чином у заяві не обґрунтовано підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому та не надано будь-яких доказів на підтвердження реальності намірів щодо реалізаціїмайна.

Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказаминаявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачаннякоштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).

Аналізуючи все в сукупності, суд приходить до висновку, що в клопотанні ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити, оскільки ним не доведено обставин, які є обовязковими для доведення при подачі заяви про забезпечення позову в розумінні ст. 151 ЦПК України та постанови № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, відмовити.

На ухвалу через суд першої інстанції, який її ухвалив, може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлено ухвалу - протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя